Розділ XXVII. Про чотириступневий устрій шкіл відповідно до віку і успіхів учнів

3. Отже, ці роки висхідного зросту ми поділимо на чотири пе­вні періоди: дитинство, отроцтво, юність, зрілість. Кожному вікові треба призначити одне шестиріччя і відповідну школу так, щоб

Зокрема, материнська школа повинна бути в кожному будин­ку; школа рідної мови – в кожній громаді, в кожному селі і в кожному містечку; гімназія – в кожному місті; академія – в кожній державі або навіть у кожній більш значній провінції.

Розділ XXVIII. Нарис (ідей) материнської школи

1. В перші ж роки дерево відразу випускає зі свого стовбура всі головні гілки, які воно буде мати і якім пізніше доведеться розростатися. Отже, так само, чого б ми не хотіли навчити люди­ну на її користь протягом усього життя, – все це має бути ви­кладене їй у цій першій школі. Що це здійсненне, ясно буде з нашого побіжного перегляду всього того, що підлягає вивченню. Вкажемо на це коротко, зводячи все до двадцяти головних відділів.

2. Метафізика (так звана) в загальних рисах первісно засвою­ється тут, бо діти спочатку сприймають усе в загальних і неясних обрисах, помічаючи, що все, що вони бачать, чують, їдять, до чо­го дотикаються, – все це існує, але не відрізняючи, що це таке зокрема, і лише потім поступово в цьому розбираючись. Отже, вони вже починають розуміти загальні терміни: «щось», «ніщо», «є», «немає», «так», «не так», «де», «коли», «схоже», «несхоже», що загалом і є основою метафізики.

3. У природознавстві (фізиці) в це перше шестиріччя можна довести дитину до того, щоб вона знала, що таке вода, земля, по­вітря, вогонь, дощ, сніг, лід, камінь, залізо, дерево, трава, птах, риба, віл та ін. Дитина повинна знати також назви і використання принаймні зовнішніх членів свого тіла. В цьому віці це засвою­ється легко і кладе початок природознавству.

1. Початки оптики дитина дістає через те, що починає відріз­няти і називати світло й темряву, тінь і відмінності основних ко­льорів: білого, чорного, червоного та ін.

4. Початки астрономії полягають у тому, щоб знати, що нази­вають небом, сонцем, місяцем, зорями, і помічати, що вони що­дня сходять і заходять.

5. Перші початки географії полягають у тому, що діти, відпо­відно до характеру місцевості, де вони виховуються, навчаються розуміти, що таке гора, долина, поле, річка, село, замок, місто.

6. Основи хронології закладаються в тому випадку, коли дити­на розуміє, що називається годиною, днем, тижнем, роком, а так само, що таке літо, зима та ін. І вчора, позавчора, завтра, післяза­втра та ін.

7. Початки історії полягають у тому, щоб дитина могла при­гадувати і розповідати, що сталося недавно, як той чи інший у тій чи іншій справі діяв, – байдуже, коли це буде хоч би тільки по-дитячому.

8. Коріння арифметики закладаються через те, що дитина ро­зуміє, коли говориться «мало» й «багато», вміє рахувати, хоч би до десяти, і зробити спостереження, що три більше, ніж два, і що одиниця, коли додати її до трьох, дає чотири та ін.

10. Діти будуть мати знання з елементів геометрії, коли зро­зуміють, що ми називаємо великим і малим, довгим і коротким, широким і вузьким, товстим і тонким; а також – що ми називає­мо лінією, хрестом, колом та ін., і бачать, що те або інше вимірю­ється п'яддю, ліктем, сажнем та ін.

11. Також початкові основи статики здобуваються тоді, коли діти помітять, що речі зважуються на терезах, і навчаться самі дещо важити на руці, щоб визначити, важке воно чи легке.

12. Початковий досвід у механічній праці діти дістають у тому випадку, коли їм дозволити, мало того, навчати їх, завжди що-небудь робити, наприклад: переносити речі туди й сюди, приво­дити їх так чи інакше до ладу, будувати що-небудь або руйнува­ти, зв'язувати та ін., – все це дітям приємно робити в цьому віці. Тому що це не що інше, як прагнення обдарованої природи до штучного відтворення речей, то не тільки не слід перешкоджати таким заняттям, а необхідно підтримувати їх і розумно керувати ними.

13. Діалектичне мистецтво виявляється вже в цьому віці і пу­скає свої паростки, коли дитина, помічаючи, що розмова ведеться через запитання і відповіді, і сама також привчається де про що запитувати і відповідати на запитання. Слід тільки привчити дітей ставити підхожі запитання, а на запитання відповідати прос­то, щоб вони привчалися твердо тримати думку в межах запро­понованої теми, а не відхилятися від неї.

14. Дитяча граматика буде полягати в тому, щоб правильно говорити рідною мовою, тобто виразно вимовляти букви, склади, слова.

15. Початок риторики буде покладений тоді, коли діти ста­нуть наслідувати ті тропи і фігури, які зустрічаються в домашній мові. Але особливу увагу треба звернути на жестикуляцію, яка відповідає характерові мови, у зв'язку з вимовою, а саме при за­питанні підвищувати останні склади, а при відповіді знижувати та ін., чого навчає, звичайно, сама природа, а коли що-небудь бу­де неправильне, то легко можна це поправити розумною вказів­кою.

16. З поезією діти познайомляться, вивчаючи в цьому ранньо­му віці якнайбільше маленьких віршів, переважно морального змісту, ритмічних або метричних, які звичайно вживаються в рі­дній мові.

17. Початки музики будуть полягати в тому, щоб навчити спі­вати деякі, більш легкі, місця з псалмів і священних гімнів, що буде проведене в процесі щоденних молитовних вправ,

18. Початкові знання в господарстві будуть полягати в тому, що діти запам'ятають назви осіб, з яких складається сім'я: хто називається батьком, матір'ю, служницею, служником, найманим робітником і т. д., а також – назви частин будинку: сіней, кухні, спальні, стійла і хатніх предметів: стола, блюда, ножа, щітки, ра­зом з їх уживанням.

19. Меншим може бути попереднє ознайомлення з політикою, бо уявлення в цьому ніжному віці навряд чи поширюються за межі своєї домівки. Проте і це можливе, коли діти помітять, що деякі громадяни міста збираються в ратуші і називаються члена­ми ради, а з них хто-небудь зокрема називається міським голо­вою, другий – міським суддею, третій – нотаріусом та ін.

20. Вчення про моральність {етику) повинне тут дістати осо­бливо тверду основу, коли ми хочемо, щоб доброчесності, так би мовити, зрослися з добре вихованим юнацтвом. Наприклад:

1. Помірність, яка полягає в додержанні міри в їжі і в питві, в тому, щоб нічого не дозволяти собі понад необхідне для задово­лення голоду і спраги.

2. Охайність під час їжі, в одязі і обережне поводження з ля­льками й іграшками.

3. Належна повага до старших.

1. Завжди швидка й охоча слухняність до наказів і заборон.

4. Неухильна правдивість у всіх словах, щоб ніколи не дозво­лялося брехати або обманювати – ні жартома, ні серйозно (бо поганий жарт кінець кінцем може перейти в негарний вчи­нок).

5. Справедливості діти будуть навчатися, не присвоюючи ні­чого чужого, не виносячи, не затримуючи, не ховаючи чого-небудь проти волі того, кому належить річ, ні в чому нікому не роблячи зла, ні в чому не заздрячи та ін.

6. Нехай діти якнайшвидше привчаються до любові, щоб бути готовими жертвувати зі свого майна щоразу, як хто-небудь буде просити їх у нужді; мало того – щоб вони допомагали і з влас­ного бажання. Адже це є найбільша християнська доброчесність, яка перед усіма нам заповідана Духом Христа: запалення його в серцях людей, особливо в сучасному, зовсім холодному, старію­чому світі, буде служити на благо церкви.

7. Слід також привчати маленьких дітей до постійної праці іпостійних, занять, однаково, чи буде то серйозне діло, чи гра, аби тільки діти не любили бути без діла.

8. Нехай привчаються не базікати завжди, і не виказувати усього, що потрапить на язик, а розумно мовчати, коли того ви­магає справа, коли говорять інші, коли присутній хто-небудь з поважних осіб, коли сама справа вимагає мовчання.

10. Але особливо треба привчати дітей у цьому першому віці до терпіння, яке буде потрібне протягом усього життя, щоб вони навчилися перемагати себе, керуватися розумом, а не поривами; перш ніж пристрасті бурхливо прорвуться і пустять коріння, краще вгамовувати гнів, ніж давати йому волю та ін.

11. Прислужливість і готовість служити іншим є краща прикраса юності і навіть усього життя. Тому до неї слід привчати дітей уже в ці перші шість років, щоб вони не пропускали нагоди бути завжди там, де тільки є можливість бути корисним в якій-небудь справі іншим людям.

12. Проте сюди треба приєднати ввічливість, щоб нічого не робити недоречно і безглуздо, а у всьому чинити з пристойною скромністю. Сюди належать форми громадської поведінки, при­вітання, відповіді на них, скромні прохання, коли чого-небудь потребуєш, подяка за зроблену послугу з пристойними поклона­ми і цілуванням руки і т. д.

21. Нарешті, у вивченні релігії і благочестя можна шестиріч­них дітей довести до того, щоб вони вивчали напам'ять розділи катехізису, основи своєї віри і, скільки дозволяє вік, починали розуміти її і застосовувати на ділі. Саме вони повинні звикнути до того, щоб, охоплені сприйманням божества, вони почували скрізь присутність Бога, боялися Його як найсправедливішого, хто може покарати за зло, не допускаючи нічого поганого, а з ін­шого боку, вони повинні любити Його, наймилостивішого воздаятеля за добро, поклонятися Йому, призивати і хвалити Його, і, сподіваючись від Нього милосердя і в житті і після смерті, не пропускати нагоди робити все добре, що, як вони помічають, є бажаним для Нього, і, таким чином, жити ніби перед очима Бога і (як говорить Письмо) ходити перед Богом.

22. Тоді про християнських дітей можна буде сказати те, що євангеліст говорить про самого Христа, що Він виростав премуд­рістю й станом, у ласці в Бога і в людей (Лука, II, 52).

23. Такі цілі і завдання материнської школи. Пояснити це до­кладніше або показати за допомогою таблиць, що і в якому обсязі можна виконати за окремі роки, місяці і дні (як це ми порадимо робити в школі), як це можна зробити в наступних школах (рід­ної мови і в латинській школі), не можна з двох причин. По-перше, тому, що серед домашнього клопоту батькам не можна додержуватися порядку так старанно, як це буває в громадській школі, де займаються тільки освітою юнацтва. По-друге, тому, що розумові здібності і охота до вчення проявляються в дітей надзвичайно нерівномірно – в однієї дитини раніше, в іншої – пізніше. Деякі діти двох років уже прекрасно говорять і швидко все сприймають, інші в п'ять років ледве роблять те саме, отже, взагалі цю першу освіту в ранньому віці треба віддати на розсуд­ливість батьків.

Однак тут із користю можна застосувати два засоби. По-перше, треба написати книжку для керівництва батькам і шко­лам, щоб вони добре знали свої обов'язки. У книжці має бути до­кладно описане все те, чого треба навчати в дитинстві і в яких випадках треба приступати до важливої справи і якими способа­ми й сполученнями слів і жестами треба це упроваджувати дітям. Написання подібної книжки (під заголовком «Підручник для ма­теринської школи») ми беремо на себе.

25. Другим посібником, який повинен бути корисним для вправ у цій материнській школі, буде книжка з малюнками, яку треба давати самим дітям. Оскільки тут треба розвивати перева­жно чуття для сприймання зовнішніх предметів, а зір серед чут­тів займає найвидатніше місце, то ми зробимо правильно, вклю­чивши сюди всі головні предмети з фізики, оптики, астрономії, геометрії і т. д., хоч би в тому порядку, який ми тільки що подали. Тут можуть бути намальовані: гора, долина, дерево, птах, ри­ба, кінь, віл, вівця, людина різного віку, різної величини, різного зросту; потім – світло і темрява, небо з сонцем, місяцем, зорями, хмарами; основні кольори; потім хатні предмети й інструменти ремесла: горщики, блюда, кухлі, молотки, щипці та ін.; далі зо­браження високих осіб, наприклад, царя зі скіпетром і короною, а також солдата зі зброєю, селянина з плугом, візника з возом, лис­тоноші на дорозі, і скрізь все-таки повинен бути напис, що озна­чає кожний предмет: кінь, віл, собака, дерево та ін. 26. Ця книга буде корисна з трьох поглядів:

1. Для посилення враження від речей, як уже було сказано.

1. Для приваблення юних умів до того, щоб у будь-яких кни­гах вони шукали цікавого – в розумінні більш легкого привчан­ня до читання.

2. Тому що над кожним малюнком буде написана його назва, з цього може початися навчання букв.

Коваленко Є. І., Бєлкіна Н. І. Історія зарубіжної педагогіки : хрестоматія: навч. посібник / уклад. і автори вступних статей Є. І. Коваленко, Н. І. Бєлкіна. За заг. ред. Є. І. Коваленко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – С. 101–155.

ДЖОН ЛОКК