Наукові заняття та вдосконалення в ремеслах

Кожного ранку перед сходом сонця відкриваються громадські зали. Тільки ті зобов'язані ходити туди, хто виключно присвятив себе наукам, проте кожний має право відвідувати їх – чоловіки та жінки, які б заняття не становили їх спеціальності. Народ масами відвідує ці зали, і кожний займається там тією галуззю знання, яка підходить до його спеціальності або відповідає його смаки.

Деякі присвячують години свого дозвілля головним чином вправлянню в своєму спеціальному ремеслі. Це здебільшого ті, чия думка не пристосована до абстрактних ідей. До них не тільки не ставляться з презирством за це, а, навпаки, заохочують, бо вони бажають удосконалитися в своїй справі для блага співгромадян.

Утопійці шанують не багатство, а розум та працю

Вони вважають дурнями тих, хто уявляє себе благороднішими та гідними більшої поваги за те, що вкриті тоншою шерстю, а тим часом ця шерсть була зрізана зі спини барана і раніше була його одягом. Вони не розуміють, яким це способом золото, саме по собі зовсім некорисне, має таку значну штучну цінність, що ціниться навіть більше за саму людину, яка дає йому призначення з власної примхи.

Крім того, вони не можуть збагнути, яким це способом багач, без будь-яких знань, дурний, немов пень, людина пуста й поганих звичаїв, тримає в залежності цілу юрбу розумних і чеснотливих людей тільки тому, що виділяє їм кілька монет. Але ж щастя, кажуть вони, може зрадити його, а закон (який також частенько сходить нанівець, точнісінько, як і щастя) може відібрати гроші і віддати його в руки найбільш зневажених його рабів. Тоді той самий багач буде вважати себе щасливим, якщо йому вдасться знову разом із своїми грішми продавати себе, як товар, на службу своєму колишньому рабові.

Є й інша дурниця, до якої утопійці ставляться з ще більшим презирством і майже зовсім не розуміють. Вона полягає в тому, що людині за її багатство дають божеську шану, хоч ті, що шанують, і не є її боржниками, і не користуються її послугами. Адже розуміють ці дурні чудово, що цей лантух із золотом є наймерзенніший купець, що їм від усіх його скарбів не припаде ніколи й шеляга.

Такі переконання в наших острів'яни складаються почасти внаслідок вивчення наук і почасти внаслідок виховання, яке вони отримують від держави, що її установи цілком суперечать усім нашим безглуздям. Щоправда, дуже невелике число їх звільняється від фізичної роботи і присвячує себе виключно розвиткові розуму. Це, як вже було сказано, ті, хто змалку виявив щасливі здібності, проникливий розум та покликання до наук. Однак, незважаючи на це, всім дітям дається добре виховання; крім того, величезна більшість громадян, чоловіків і жінок, присвячують усе своє дозвілля розумовим заняттям.

Утопійці не знають схоластики та середньовічних забобонів

Утопійці вивчають науки своєю рідною мовою. Ця мова багата, звучна і є добрим провідником думки. З більшими чи меншими змінами вона поширена на значних просторах тієї частини світу.

Утопійці до нашого приходу нічого не чули про наших великих філософів, а тим часом у галузях музики, діалектики, арифметики й геометрії вони зробили ті самі відкриття, що й ми. Якщо вони майже в усьому зрівнялися з нашими предками, то в одному вони сильно відстали від них – у сучасній діалектиці; вони ще не винайшли жодного з тих тонких правил лаконіки, тавтології й алегорії, які викладаються нашій молоді в аудиторіях професорами логіки. Вони ще не дійшли до абстрагувань, і щодо людини в її загальній суті, чи, за висловом метафізиків, універсальної людини, то цього найбільшого з усіх велетнів, яких ми тільки знаємо, в Утопії навіть і не помітили.

Зате вони чудово розбираються в бігу світил та русі небесних тіл. Вони винайшли особливі машини, які дуже докладно й наочно зображають взаємне співвідношення сонця, місяця та зірок, видимих на їх обрії. Щодо дружби та ворожнечі планет і всіх інших обманів, гадання на зірках, то вони про це й не думають. За прикметами, які ґрунтуються на довгочасних спостереженнях, вони вміють завбачати дощ, вітер та інші зміни погоди. Вони не роблять інших припущень для пояснення явищ природи, припливу та відпливу, солоності води, постання й побудови неба та зем­лі, крім припущень природничо-історичних, їх теорії де в чому нагадують теорії стародавніх філософів, але часом вони й відхиляються від них; однак і в новітніх побудованих ними теоріях, так само як і в нас, існують незгоди.

У моральній філософії обмірковують вони ті ж питання, що й наші філософи. Вони відшукують у душі людини, в тілі її та в зовнішньому світі те, що могло б ощасливити її, вони запитують себе: чи стосується прикметник «добрий» усіх без винятку елементів матеріального та інтелектуального щастя, чи тільки розвитку душевних здібностей? Вони досліджують чесноту й втіху; проте найблагороднішим дослідженням вважається в них відкриття джерела чи джерел людського щастя.