Якісна та кількісна характеристика здібностей.

Обдарованість . 1)якісно своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує успішне виконання діяльності; 2) загальні здібності, що обумовлюють широту можливостей людини, рівень та своєрідність його діяльності; 3)розумовий потенціал чи інтелект, характеристика пізнавальних можливостей і здібностей до навчання; 4) сукупність задатків, природних даних людини; 5) талановитість, наявність внутрішніх умов для видатних досягнень в діяльності.

Талант – високий рівень розвитку здібностей, передусім спеціальних. Про наявність у людини таланту судять за результатами її діяльності, які повинні відрізнятися принциповою новизною, орігінальністю підходу. І, оскільки талант завжди є відбитком певних суспільних інтересів, величезну роль у розвитку таланту відіграють світогляд та суспільна позиція людини.

Геніальність – найвищій рівень розвитку здібностей як загальних, так і спеціальних. Про геніальність особистості можливо стверджувати, коли результати її діяльності складають епоху у житті суспільства, в розвитку культури.

На думку Б.М.Тєплова, видатного вченого-психолога, що розробляв загальну теорію здібностей, під поняттям “здібності” містяться три ідеї: 1) індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої; 2) здібності – це такі індивідуальні особливості людини, що забезпечують успішне виконання діяльності; 3) здібності неможливо звести до вмінь, знань та навичок.

Здібності, за Б.М.Тєпловим, знаходяться у постійному процесі розвитку. Успіх виконання будь-якої діяльності залежить від сполуки різних здібностей людини. При відсутності потрібних задатків до розвитку одніх здібностей відбувається компенсація за рахунок розвитку інших.

Природа людських здібностей, з одного боку, біологічна (насамперед задатки), з іншого – соціальна. Умовами та базисом розвитку у людини соціальних здібностей є:

1. Наявність суспільства, соціально-культурного середовища. Це середовище штучне, включає в себе безліч предметів матеріальної та духовної культури, що забезпечують існування та задовільнення власно людських потреб.

2. Відсутність природних задатків до користування предметами цівілізації та необхідність навчання цьому з дитинства.

3. Необхідність участі в різних складних та високоорганізованих видах людської діяльності.

4. Наявність (з народження) навколо людини освідчених та цівілізованих людей, які вже мають потрібні здібності та передають власні вміння, знання та навички за допомогою засобів навчання та виховання.

5. Відсутність з народження у людини жорстких запрограмованих структур поведінки, типу природжених інстинктів, незрілість відповідних мозкових структур.

Таким чином, соціально-культурне середивище дозволяє людині розвивати здібності, перетворюватися з істоти біологічної в істоту соціальну.

Творчість. Її характеристики.

Під творчостю розуміють передусім процес створення нового, корисного продукту. Творчість вивчають, залежно від поглядів на її природу у чотирьох напрямках: 1) як продукт; 2) як процес; 3) як здібність; 4) якрису особистості. За обсягом принципової новизни відокремлюють чотири рівня творчості: 1) найвищий – характеризує процес творчості,який призводить до принципово нового результату, нового для всього людства.-це твори геніїв; 2) цей рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, наприклад певної країни світу; 3) третій рівень характеризує новизну творчого продукту для обмеженого кола людей,- раціоналізаторська пропозиція, що реалізується в певній галузі чи підприємстві; 4) це творчіть, новизна продукту якої є значущою лише для самої людини, що творить.

Критерії творчості: новизна, оригінальність, вага (значущість), кількість та якість продуктів творчості, Характеристики процесу творчості (тривалість, підйоми та спади активності, ефективність використання часу) тощо. Д.Гілфорд відомкремлює такі загальні фактори творчості: 1)оригінальність – здібність відтворити віддалені асоціації, дати незвичні відповіді; 2)семантична гнучкість – здібність виділити функцію об’єкту та запропонувати його нове використання; 3) образна адаптивна гнучкість – здатність змінювати форму предмету так, щоб відтворити нові можливості; 4)семантична мимовільна гнучкість – здібність відтворювати різноманітні ідеї у необмеженій ситуації. Творчість, на думку іншого відомого дослідника, Е.Торанса є здібністю загострено сприймати недоліки, прогалини у знаннях, дисгармонію. До гнучкості та оригінальності Торанс додає такі показники як швидкість та досконалість результатів творчої діяльності.

Загальними характеристиками творчої особистості (за Д.бароном) є такі риси як швидкість мови, імпульсивність, незалежність мислення та дій, оригінальність та широта інтересів. Формування та розвиток здібностей починається у сім’ї з раннього дитинства . Батьки піклуються про розвиток у дітей потрібних соціальних здібностей. Оточення дитини – дорослі люди вже мають необхідні здібності та засоби навчання. Тому вони забезпечууть безперервний розвиток потрібних здібностей у дитини. Діти, в свою чергу, легко приймають відповідні навчальні та виховальні впливи, швидко засвоюють їх завдяки пластичному та гнучкому, пристосованому до навчання мозку. Потрібні для навчання задатки створюються у дитини приблизно в три роки, що забезпечує в подальшому вже не природний, а соціальних розвиток людини.

Будь-які задатки перед тим як перетворитись в здібності, повинні пройти великий шлях розвитку. Для багатьох людських здібностей цей розвиток починається з перших днів життя. В процессі розвитку здібностей можливо відокремити низку етапів: на перших відбувається підготування анатомо-фізіологічного базису майбутніх здібностей, на інших йде становлення задатків небіологічного характеру, на третіх складається та досягає відповідного рівня потрібна здібність. Усі ці процеси можуть відбуватися паралельно.