• Індивідуальні властивості пам’яті.

Кожна особистість має індивідуальні відмінності пам’яті, які виявляються в точності, швидкості, міцності запам’ятовування та готовності до відтворення.

Точність запам’ятовування характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовувалося, та кількістю припущених помилок.

Швидкість запам’ятовування визначається кількістю повторень, необхідних людині для запам’ятовування нового матеріалу.

Міцність запам’ятовування виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу або повільності його забування.

Готовність до відтворення визначається тим, як швидко та легко людина може в потрібний момент пригадати необхідні їй відомості.

Індивідуальні відмінності пам’яті зумовлюються типом вищої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасових нервових зв’язків пов’язана з силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам’ятовування.

Індивідуальні відмінності пам’яті виявляються і в тому, який матеріал краще запам’ятовується людиною – образний, словесний чи рівною мірою обидва. Саме тому розрізняють наочно-образний, словесно-абстрактний та змішаний (проміжний) типи пам’яті. Ці типи зумовлені, в першу чергу, умовами життя та професійною діяльністю. Так наочно-образний тип пам’яті притаманний письменникам, поетам, діячам мистецтв; словесно-абстрактний –вченим, філософам. Врахування індивідуальних відмінностей пам’яті важливо в навчальній роботі і призводить до покращення як акдемічних здібностей учнів так і до розкриття творчого потенціалу дітей.

Тема 11. Уява.

Питання: 1.Поняття про уяву. 2.Види та прийоми уяви. 3. Процес створення образів уяви. 4.Уява та особистість.

Уява – це процес створення людиною на грунті попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала. Створення образів уяви завжди пов’язане з певним відходом від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можливості людини, забезпечує їй здатність передбачення та створення нового світу як середовища свого буття. Діяльність уяви тісно пов’язане з мисленням. Орієнтуючи людину в процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці і цим забезпечує втілення ідеального образу в матеріальний чи ідеальний продукт. Вибір способу дій, комбінування елементів в образах уяви здійснюється шляхом логічних міркувань, завдяки чому зберігається зв’язок продуктів людської фантазії з реальністю, їх дійовий характер. Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає людині орієнтуватися в проблемних ситуаціях, приймати правильні рішення, передбачати результат своїх дій.

Психологічний механізм уяви: дисоціація життєвих вражень та об’єднання окремих елементів у нові комбінації.

Види уяви.

Різновиди уваги: 1) репродуктивна (мимовільна та довільна); 2) творча (довільна, продуктивна); 3)мрія (як процес створення людиною образів бажаного майбутнього).

Залежно від участі волі в діяльності уяви її поділяють на мимомільну та довільну.

Мимовільною є така уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи явища. Так , у процесі спілкування співрозмовники уявляють ситуації, події, що є предметом обговорення.

Процес уяви може відбуватись як довільний, коли він спрямовується певною метою створити образ об’єкта, ситуації. Довільне створення образів має місце головним чином у творчій діяльності людини.

Репродуктивна (відтворювальна) - це уява , яка включена в процес засвоєння того, що вже створили та описали інші особистості. Це процес створення людиною образів нових об’єктів на підставі їх словесного опису чи графічного зображення.

Уява , яка допомагає людині створювати нові оригінальні образи, називається творчою. Так, у конструктора-винахідника, який працює над новою машиною уява творча, а у інженера, який за словесним описом чи кресленням створює образ цієї машини ,уява – репродуктивна.

Творча і репродуктивна уява тісно пов’язані між собою, постійно взаємодіють і переходять одна в одну.

Залежно від змісту діяльності уяву поділяють на технічну, наукову, художню та інші різновиди.

Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові ) образи, надзвичайно яскраві та детальні.

Для технічної уяви характерними є створення образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке дисоціювання та об’єднання в нові сполучення, уявне перенесення їх у різні ситуації.

Наукова уява знаходить своє виявлення у гіпотезах, проведенні експеріментів, розробці узагальнень. Фантазія відіграє важливу роль у плануванні наукового дослідження, в передбаченні перебігу експерімента.

Прийоми уяви : аглютинація; 2) схематизація; 3) гіперболізація; 4)наголошування; 5) типізація.