Тема 15. Почуття та емоції людини.

• Питання: 1.Поняття емоцій, механізм їх виникнення та специфіка. 2.Класифікація емоцій та почуттів. 3.Функції емоцій та почуттів.

• 4.Форми емоцій та почуттів. Їх сутність.

• Емоції – психічне відображення безпосереднього пристрасного переживання життєвого смислу явищ , власних життєвих подій. Переживання цього і є емоція або почуття.

• Підгрунтям виникнення емоційних станів є потреби та мотиви людини.

• Механізм виникнення емоцій: 1)джерело активності людини- сфера потреб та мотивів; 2)їх задовільнення- визначення цілей та задач;3)реалізація- емоційні переживання, обумовленні певними життєвими обставинами та індивідуальними цілями, задачами.

• Специфіка:

• 1) умови, предмети та явища,що сприяють задовільненню потреб і досягнення цілей, сприяють позитивним емоціям (задоволення, радість, інтерес , збудження тощо);

• 2)ситуації,що стоять на перешкоді потреб та цілей людини ,викликають у індивіда негативні емоції (невдоволення, острах, тривогу, гнів тощо).

• 3) емоції обумовленні як потребами (мотивацією), так і особливостями ситуації, індивідуальними властивостями людини.

• 4) емоції є суб’єктивною формою існування потреб (тобто емоційні переживання сігналізують про значущість об’єктів, спонукають мпрямувати на них діяльність); 5) відображають взаємодію суб’єкта з середовищем;

• 6) викликають заспокоєння чи збудження.

• Таким чином , емоції - це клас психічних процесів та станів, що пов’язані з потребами та мотивами та відображають їх у формі безпосередньо-чуттєвих переживань значущіх для суб’єкту явищ та ситуацій. Почуття людини - це відношення його до світу, до себе та своєї діяльності у формі безпосередніх переживань.

• Класифікація емоцій та почуттів :1) за змістом , складністю та спрямованістю – нищі (острах, гнів тощо) та вищі (моральні , інтелектуальні , естетичні ); 2) за формою прояву та

• тривалістю – настрої , афекти , пристрасті , фрустрація ;3) за рівнем впливу на діяльність –

• станічні та астенічні .

• Функції емоцій : оцінка, спонукання , активація нервових центрів та усього організму ,

• регуляція , синтез ,експресія , смислоутворення. Всі ці функції емоцій є частками загальної

• функції емоцій - внутрішньої регуляції діяльності.

• Функція оцінки – безпосередньо відображають та оцінюють значущість предметів і ситуацій за-для досягнення цілей і задоволення потреб суб’єкта. Емоції – це мова, за допомогою якої людина дізнається про значущість явищ.

• Функція спонукання – оцінка ситуації призводить до спонукання , до дії. В залежності від знаку оцінки (позитивного чи негативного) , дія спрямовується на привласнення , оволодіння необхідним , або на припинення невдалої дії , або на вибір іншої .

• Активація нервових центрів та усього організму в цілому тісно пов’язана з спонуканням. – Емоції забезпечують оптимальний рівень діяльності центральної нервової системи та окремих її структур , вони регулюють тонус людини. Емоційні стани впливають на продуктивність діяльності , її темп і ритм. Емоції радісті , впевненості у собі надихають людину , спонукають до більш інтенсивної та напруженої праці.

• Регулююча функція емоцій – це вплив на напрям і хід діяльності суб’єкта . Регуляція дій відбувається через 1) емоційну оцінку конкретних явищ; 2) актуалізацію індивідуального досвіду .- Попередній досвід вдалих чи невдалих дій людини визначає вибір дій у ситуації .

• Функція синтезу емоцій - дозволяє з’єднувати , синтезувати у ціле окремі явища та факти .

• А .Р . Лурія визначає , що сукупність образів , які так чи інакше , пов’язані з ситуацією , що викликає сильне емоційне переживання , створюють у свідомості людини стійкий комплекс .

• Експресивна функція - емоції дуже часто супроводжуються органічними змінами стану людини (почервонінням , зблідненням тощо) та виразними рухами (міміка , пантоміміка , вокалізація ) , які дають нам можливість досить чітко визначити стан індивиду .

• Функція смислоутворення – емоційний підсумок дій та поведінки людини , її ставлення до середовища , світу і себе народжують певне почуття (смуток , задоволення) ,яке відображає її оцінку свого буття , буття, світу , інших речей і людей.

• Форми емоцій : афекти , власне емоціі , настрої , пристрасті , стреси , почуття .

• Афект – сильний , тимчасовий емоційний стан , пов’язаний з різкою зміною важливих для людини життєвих обставин , яке виражено у затримці (торможенні) свідомої діяльності , порушенні свідомого контролю суб’єкта за поведінкою .

• Власно емоції – це тривалі і меньш інтенсивні стани. Емоції мають ситуативний характер (виявляють оцінку людини до ситуації , діяльності та своїм діям ). Емоції можуть попереджувати ситуацію чи подію , вони предметні (пов’язані з конкретними предметами та явищами ) . Найважливішою особливістю емоцій є їх здібність до узагальнення та комунікації.

• Настрій – стійкий емоційний стан , який досить слабко виражений . Настрій “зафарбовує” емоційно поведінку людини , виявляється в усіх його проявах . С.Л.Рубінштейн підкреслював дві головні риси настроїв :1)вони не предметні , а особистісні (людині не просто радісно , а саме їй , цій людині радісно) , 2)це загальний стан , не спеціальне переживання певної події .

• Пристрасть – сильне , глибоке , абсолютно домінуюче емоційне переживання . Пристрасть виявляється у концетрованості думок та сил ,їх спрямованості на єдину ціль . Пристрасть загарбує усю людину , підкоряє її одній меті – позитивній чи негативній.

• Стрес – це особлива форма емоційного переживання , яка виникає внаслідок екстремальної життєвої ситуації (що вимогає від людини мобілізації всіх її нервово-психологічних сил) . Ситуації погрози , небезпеки тощо ,викликають стрес . Стрес є причиною змін у функціонуванні психічних процесів , емоційних зсувів , трансформації мотиваційної сфери , порушень рухової поведінки , мови . Засновник вчення про стреси Г.Сельє вважав , що розвиток стресу має три стадії : 1) реакцію тривоги , під час якої мобілізуються захистнісили організму ; 2) “стадія опору” , яка відображає повну адаптацію до до стресору ; 3) “стадія виснаження” при умові дії сильного стресора , який впливає на індивіда тривалий час . Г.Сельє вважає що людина спроможна подолати сама стрес при умові фізичної та моральної (“кодекс поведінки” , вміння жити ) активності та діяльній підтримці спільноти ( друзів) .

• Почуття – одна з головних форм переживання людиною свого відношення до предметів та явищ дійсності; воно відносно стійке та постійне. Почуття людини виникають як узагальнення емоцій – розвиток почуттів виражає формування стійких емоційних відношень. На відміну від ситуативних емоцій та афектів, які відображають ситуативне значення предметів у конкретній ситуації, почуття відокремлюють явища, які мають постійну мотиваційну значущість.Почуття людини – це складні цілісні утворення. Вони організовані навколо певних об’єктів та сфер діяльності. Почуття людини завжди предметні. Відокремлюють моральні, інтелектуальні та естетичні почуття.

• Моральні почуття – виражають відношення людини до інших, до Вітчизни, до сім’ї та себе. До моральних почуттів відносять любов, гуманізм, патріотизм, справедливість тощо.

• Інтелектуальні почуття – народжені пізнавальними відносинами людини до світу. Предметом пізнавальних почуттів є як сам процес отримання знань, так і його результат. До інтелектуальних почуттів належать: інтерес, відчуття таємного, подив. Вершиною інтелектуальних почуттів є любов до істини.

• Естетичні почуття – виражають почуття прекрасного, любов до красоти, мають прояв в художніх оцінках та смаках.