Загальний напрямок розвитку перцептивних дій прямує від одиничного до загального, від послідовного розгляду (сукцесивного сприйняття) до звернутого, одномоментного (симультанного) сприйняття.

Спостереження та спостережливість.

Умовами адекватного сприймання є спостереження і спостережливість. Вони яскраво виявляються при довільному цілеспрямованому сприйманні. Спостереження найбільш відрізняє довільне сприйняття від мимовільного. Характерний показник спостереження – тривале цілеспрямоване зосередження уваги на предметі сприймання. Воно здійснюється з певною метою і за визначеним планом. У процесі спостереження увага може зосереджуватись або на явищі загалом, або на окремих його деталях. Це залежить від поставленої мети.

Спостерігати треба вміти. Рівень вміння спостерігати залежить як від навчання спостереженню, так і від спостережливості як якості особистості. – Якщо дитину змалку привчають спостерігати явища природи, поведінку тварин чи явищ життя, то в неї розвивається такий бік характеру як спостережливість, тобто здатність помічати в об’єктах малопомітне, але суттєве.

Спостереження і спостережливість відіграють значну роль у навчанні та трудовій діяльності людини. І.П.Павлов вважав, що спостережливість вкрай потрібна вченому. На його інституті викарбувано: “Спостережливість, спостережливість, спостережливість”.

Сприйняття як дія.

Процеси сприйняття потрібно розглядати як дії, перцептивні дії, які забезпечують орієнтування в конкретній ситуації, виділення та обробку інформації ,яке подається у вигляді образів, адекватних предметам реальності. До перцептивних дій належать рухи руки, що обстежує предмет, очей, що відтворюють контур об’єкта.

Залежно від завдання людина застосовує різні системи перцептивних дій,. Перцептивні дії – особливий вид дій. Мета перцептивних дій – не зміна об’єктів чи явищ, а одержання корисної інформації про їхні властивості і характеристики. Перцептивні дії неможливо звести до фізіологічних реакцій, хоча за своїми механізмами вони є рефлекторними. Істотна характеристика цих дій визначається змістом взаємодії людини з довкіллям, тобто належить до психологічної сфери.

Перцептивні дії в процесі індивідуального розвитку виникають спочатку як розгорнуті зовнішньорухові дії руки та ока, що обстежують незнайомий предмет та створюють його моторну копію. Поступово (з віком) вони згортаються, стаютьвнутрішніми перцептивними діями. – Це сприймання має вигляд миттєвого відображення об’єкта. Процес згортання перцептивних дій зумовлений формуванням у людини числених систем еталонів, якими є фіксовані в пам’яті найбільш інформативніознаки предметів.Величезну кількість таких еталонів людина засвоює в процесі навчання. Це суспільно вироблені системи фонем рідної мови, геометричні форми, кольори тощо. Еталони, на яких базується чуттєве пізнання, суттєво зменьшують кількість інформації, що вимагає переробка. Достатньо вловити лише кілька ознак предмета , щоб сформувати його цілісний образ. Так, ми практично не помічаємо помилок в тексті,бо сприймаємо слова такими, якими вони повинні бути.

Сприйняття людини суспільно зумовлене, включене в систему понять, які є продуктом суспільно-історичного досвіду. Чим більш глибокими і різноманітними знаннями володіє людина, тим багатшим є її сприйняття світу, а розвинене сприйняття є імпульсом до розвитку мислення і почуттів, оволодіння новими сферами людської практики.