Інтелектуальні особливості особистості.

Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, послідовність, швидкість.

Самостійність мислення характеризується вмінням людини ставити завдання і розв’язувати їх.Самостійність мислення тісно пов’язана з критичністю.

Критичність мислення виявляється в здатності особистості не потрапляти під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища, виявляти цінне та помилкове в них.

Гнучкість мислення виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації, звільнятися від залежності попереднього досвіду, засобів і прийомів рішення аналогічних завдань.

Глибина мислення проявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій чи процесів.

Широта мислення виявляється у здатності охопити

Велике коло питань, творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості.

Послідовність мислення виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обгрунтуванні.

Швидкість мислення – це здатність прудко розібратись в складній ситуації, обдумати і прийняти вірне рішення в короткий строк.

Тема 13. Мова та мовлення.

Питання: 1. Поняття мови і мовлення. 2. Види мовлення. Їх характеристика. 3.Мовні особливості особистості.

4. Значення мови і мовлення в професійній підготовці учителя – мовника.

Мовлення - це процес практичного використання людиною мови за-для спілкування з іншими людьми.

Мова – це засіб спілкування людей один з одним.Мова є специфічно людським засобом спілкування, що становить систему знаків, які функціонують у ролі засобів такого

спілкування. Мова – суспільне явище, найважливіший засіб організації людських стосунків. За її допомогою люди досягають розуміння, обмінюються думками, набувають знань та передають їх нащадкам, налагоджують спільну діяльність.

Слово, як одиниця мови має два боки – зовнішній звуковий (фонетичний) та внутрішній смисловий (семантичний). У слові зливаються функції знака і значення.

Словниковий склад – це сукупність слів у кожній окремій мові.

Функції мови: 1) виражальна; 2)функція впливу; 3)функція позначення; 4)функція повідомлення.

Виражальна функція мови дає можливість відтворити свої почуття, переживання, відносини, поширити межи спілкування за рахунок емоційності та виразності.

Функція впливу виявляється в здібності людини за допомогою мови надихати інших на дії.

Функція позначення. – здібність людини давати назву предметам та явищам.

Функція повідомлення виявляється в обіні думками між людьми за допомогою слів.

Фізіологічним пігрунтям мови є умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль головного мозку, подразниками для якої виступають слова (почуті, побачені та вимовлені). Периферійний, або голосовий аппарат мовлення складається з трьох частин: 1)легенів, бронхів та трахеї; 2)гортані; 3)глотки, носової порожнини, носоглотки, язичка, піднебіння, язика, зубів і губ.Діяльність периферійного мовного апарату підпорядкована корі великих півкуль головного мозку, яку вона спрямовує і функцією якого вона є.

Мовлення як рефлекторний за своєю природою процес, здійснюється за участю другої сигнальної системи та в тісному взаємозв’язку з першою сигнальною системою.