Структура міжособитісних відносин в малій групі.

Спілкування	Поведінка	Міжособистісні відносини	Ділові відносини
Взаємодія у сумісній Діяльності	Акти поведінки, спрямовані на членів Групи	Оціночні відносини	Власно особисті Відносини
Соціальна перцепція (сприйняття людини людиною)	Гностичні (пізнавальні) структури	Суспільні погляди Групи

Складну динаміку та ситуативну мінливість внутрішньогрупових відносин та відносну особистісну стійкість пояснюють сьогодні у рамках інтеракціоністської теорії, за якою особистість може по різному виявляти себе в залежності від обставин.Так Д.Майєрс стверджує – ситуація впливає на поведінку (дивись Д.Майєрс “Соціальна психологія”).

Кожна людина має позитивні та негативні якості і те, яким боком, позитивним чи негативним, вона проявить себе у відносинах з людьми залежить від соціального середовища, особливостей групи .Таким чином її поведінка залежить від параметрів групи, опосередкована змістом та цінностями групи, її діяльності.

Спеціального розгляду заслуговує аналіз негативних взаємовідносин в групі, оскільки вони ведуть до затримки розвитку особистості (чи її деградації) в групі.

Негативні взаємовідносини в групі – це ті, що породжують у особистості тривожність, міжособистісні конфлікти та фрустрацію.

Синонимом наукового поняття тривожність є неспокій, острах, підвищена напруженість. Згідно теорії тривожності (концепція соціального навчання) існує два її головні види: особистісна тривожність та ситуаційна. Особистісна тривожність є базовою рисою особистості, яка формується і закріплюється в ранньому дитинстві. Вона виникає незалежно від конкретної соціальної ситуації, реакції людини, як стан підвищеного неспокою. Особистісна тривожність не існує як окрема риса - вона впливає на формування та розвиток інших властивостей людини(мотив ухилення від невдачі, прагнення уникнення відповідальності, острах змагатися з іншими людьми).

Ситуаційна тривожність – це зовнішньо схожа поведінка індивіда у групі, яка не пов’язана з особистісною тривожністю.Вона може бути проявлена у різних людей, в різноманітних ситуаціях, але у одних ситуаціях буде проявлятися рельєфно, а в інших буде відсутня (ситуативна тривожність на екзаменах).

Особистісна та ситуаційна тривожність пов’язані таким чином, що спочатку у людини виникає ситуаційна тривожність, а потім вона може перерости, при негативних умовах, у особистісну.

Ситуаційна тривожність (як і особистісна) має прояви в малих групах. Вона виникає в системі негативних взаємовідносин членів групи, які народжені підозрою, недовірою один до одного, відчуженістю. Розвиток групи у колектив сприяє зменшенню тривожності.

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, поглядів опонентів чи суб’єктів взаємодії.

Типи міжособистісних конфліктів:

1. Конфлікт безвихідності – він не має виходу, оскільки взаємовідносини протилежні і несумісні, оскільки позитивне ставлення одного суб’єкту наштовхується на негативне ставлення іншого. Цей тип конфлікту можна вирішити одним шляхом – повним розірванням відносин.

2. Конфлікт невизначеності невизначене позитивне чи негативне відношення одного партнера до іншого призводить до незрозумілості у стосунках. Вирішення конфлікту прояснення відносин між людьми.

3. Третій тип конфліктів характеризований тим, що одна і та ж сама людина викликає до себе одномоментно і позитивне і негативне відношення. Будь-який рух, спрямований на наближення до неї, швидко зупиняється, оскільки наближення викликає підсилене прагнення уникнути, розірвати з цією людиною взаємовідносини. Таким чином один індивід, який відчуває до іншого амбівалентне (суперечливе) почуття одномоментно і прагне, і боїться іншого. У результаті він зупиняється на півдорозі до партнера та зберігає певну психологічну дистанцію.

Фрустрація – тимчасовий стан емоційного розладу, пов’язаний з переживанням поразки в досягненні цілі або з марністю зусиль при її досягненні. Фрустрація часто супроводжується розчаруванням, роздратуванням, тривогою та відчаєм. В групових відносинах фрустрація призводить до виникнення міжособистісних конфліктів.

У різних людей реакція на фрустрацію виявляється у формі апатії, агресивності, регресії (тимчасового зниження рівня інтелектуальної оганізованості поведінки) .Агресивні дії як реакція на фрустрацію виникають тоді, коли внутрішня напруженість (породжена невтамованим бажанням) шукає зовнішньої розрядки.Інша людина при цьому сприймається як причина негативного емоційного стану.

Психологічна сумісність. Сумісність – це оптимальне поєднання якостейлюдей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

Види сумісності: фізична, психофізіологічна, психічна та соціально-психологічна.

Фізична сумісність – виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що спільно виконують певну діяльність. Наприклад максимальна продуктивність фізичної праці можлива за умову, що всі виконавці не поступаються один одному в силі та витривалості.

Психофізіологічна сумісність відрізняється за особливостями аналізаторних та нервових систем. Цей різновид сумісності передбачає успішність взаємодії людей у тих видах діяльності, в яких чутливість певної аналізаторної системи є вирішальною ( оркестр, робота на конвейєрі). Ще більшого значення у межах цієї сумісності набуває темперамент. – Доведено, що найбільш успішно взаємодіють люди з різним типом темпераменту (холерик і флегматик, сангвінік і меленхолік), гірше – люди з однаковим темпераментом. Разом з тим, при праці, яка потребує рухливої нервової системи від всіх учасників, протилежні темпераменти непридатні.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. У цьому випадку не обов’язково потрібна схожість характерів, здібностей, але обов’язкова їх гармонія.

Психологічна сумісність є спільністю поглядів, переконань, цінностей, моральних установок, найбільше духовно зближує людей.Психологічна сумісність – це вищий інтегративний рівень сумісності людей, вона характеризує змістовний бік взаємодії і зумовлює її ефективність.

Відсутність сумісності в групі за певних умов може спричинити конфлікт.