Тема 19. Здібності.
Питання: 1.Поняття про здібності людини. Їх класифікація. Концепції здібностей. 2.Задатки як природне підгрунтя здібностей. 3.Структура здібностей. Якісна та кількісна характеристика здібностей. 4.Творчість, її характеристики. Формування та розвиток здібностей. 5.Проблеми обдарованості в системі освіти та виховання.
Під здібностями розуміють властивості чи якості людини, що дають їй можливість з успіхом виконувати певну діяльність.
Здібності також – це високий рівень розвитку загальних та спеціальних знань, вмінь та навичок, що забезпечують успіх людини у виконанні різноманітних видів діяльності. Здібності – це те, що неможливо звести до знань, вмінь та навичок. Але саме здібності забеспечують швидке оволодіння, закріплення та ефективне викорстання на практиці знань, вмінь та навичок.
Існує декілька класифікацій здібностей людини:
Відокремлюють природні здібності (біологічно обумовлені) та специфічно людськи (які мають суспільно-історичне походження). При цьому елементарні природні здібності – це сприйняття, пам’ять, мислення, уява, здібності до комунікації на рівні експресії. Здібності суспільно-історичного походження – це загальні та спеціальні вищі інтелектуальні здібності. – Загальні здібності обумовлюють успіх людини в різних видах діяльності. До них належать розумові здібності, досконала мова тощо. Спеціальні здібності, такі як музичні, математичні, лінгвістичні та інші визначають успіх людини в спецефічних видах діяльності.
Теоретичні та практичні здібності – перші визначають схильність людини до абстрактно-теоретичного мислення, другий – до конкретних практичних дій.
Учбові та творчі здібності. Учбові відповідають за успіх у навчанні та вихованні, засвоєнні форм поведінки, знань, вмінь, навичок; творчі – за створення предметів матеріальної і духовної культури, за творчість людини.
Існує також офіційна класифікація здібностей людини, розроблена у США:
Класифікація здібностей людини:
Загальні інтелектуальні здібності.
Конкретні академічні здібності.
Творче мислення.
Лідерські здібності.
Мистецькі здібності.
Психомоторні здібності.
Подальше вивчення обдарованості суттєво розширило спектр здібностей людини. Так, теорія множинних видів інтелекту Х.Гарднера передбачає сім його видів: лінгвистичний, музичний, логіко-математичний, просторовий, тілесно-кінестезичний, інтра- та інтероособистісний.
Конкретні академічні здібності теж розглядаються за рядом параметрів: ординарність – неординарність нахилів, полімодальність та синтез, процеси атрибуції і дисперсії, перервність – безперервність у навчанні тощо.
Концепції здібностей.
Засновником психології здібностей слід вважати англійця Ф.Гальтона, який першим почав вивчати здібності, обдарованість людини, запропонував основні методи та методики дослідження, встановив головні задачи дифференціальної психології, психодіагностики та психології розвитку.
Здібності та обдарованість людини Гальтон пояснював впливом спадковості та, меньшою мірою, середовища (сам геніальний вчений та кузен двох видатних вчених –Ч. Дарвіна і Ч.Пірсона , він мав на це право).
Факторна концепція здібностей Ч.Спірмена наголосила наявність певного генерального фактора (загальної здібності), навколо якого сконцентровані фактори окремих специфічних здібностей. Тому успіх в будь- якій діяльності залежить від взаємодії ганерально і специфічного (потрібного для даної діяльності) факторів.
До факторних концепцій належить і загальна теорія здібностей Б.М.Тєплова (її положення далі по тексту).
Концепція Я.А.Пономарьова основою творчого процеса висуває інтуітивний механізм, який визначається двобічним результатом діяльності. – Одна частина результата відповідає свідомо встановленій цілі (прямий продукт), а інша , отримана несвідомо, - побічний продукт, який може привести до несподіваного рішення. Це рішення вважається інтуітивним.
Оригінальний підхід до природи та розвитку здібностей виявлений в працях психологів гуманістичного напрямку. Так А.Маслоу і К.Роджерс вважають, що творчіх здібностей взагалі не існує, а розвиток здібностей відбувається (за Роджерсом) через тенденцію до актуалізаціі цих можливостей (за принципом “якщо в тебе є крила, то ти не можешь не літати”).
Природний бік здібностей – задатки. Задатки – це природжені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, органів почуття та руху, функціональні особливості організму людини, які складають природний базіс розвитку його здібностей. Людина має два вида задатків: природжені та придбані.
Але здібності неможливо звести до природних властивостей людини, вони мають суспільно-історичну сутність. Тому задатки – це лише передумови розвитку здібностей, вони багатозначні і можуть бути реалізовані у різних типах здібностей. З розвитком людини задатки перетворюються та змінюються, вони обумовлюють розвиток здібностей людини, але не визначають обдарованість людини, можливості її особистісного росту.
Природа індивідуальних і родових здібностей людини – спільна. Їх єдиним нейрофізіологічним підгрунтям є, за А.А.Ухтомським, функціональні органи, які створюються прижиттєво. Здібності – це найбільш виявлені функціональні органилюдини, сформовані на базисі органічних характеристик людини. До родових характеристик людини належать її здібність до праці, до рефлексії, до спілкування за допомогою мови, до саморозвитку. Тобто ті характеристики, які властиві саме людині, її засобу життя. “Здібності людини – на думку С.Л.Рубінштейна, це прояви, боки його здібності до навчання та праці”.
Структура здібностей за С.Д.Максименко.
Структура здібностей Рівні розвитку Широта здібностей Рівні виявлення здібностей
Задатки - Обдарованість - Загальні - Творчий
Знання - Талант - Спеціальні - Репродуктивний
Вміння - Геніальність
Навички