Закономірності відчуттів.

Властивості відчуттів: адаптація, контраст, сенсибілізація, межи відчуття (абсолютні та диференційні), послідовні образи.

Адаптація – підвищення чи зниження чутливості аналізаторів як результат невпинного чи тривалого впливу подразників.

Контраст – слабкі подразники підвищують чутливість до інших,одномоментно діючих, подразників, а сильні навпаки зменшують цю чутливість.

Сенсибілізація – підвищення чутливості аналізаторів оскільки підвищилась збудженість кори головного мозку під впливом інших подразників.

Послідовні образи – це продовження відчуттів, хоча дія подразника ущухла (зникла).

Абсолютна межа відчуття. Відчуття виникають у результаті дії стимулів-подразників. Але для того щоб відчуття виникло потрібно, щоб стимул досяг певної величини, яка називається межевою (пороговою).

Величина стимулу, відповідна 50% випадків виникнення відчуттів є абсолютною межею відчуття. Кожний вид відчуттів має свою абсолютну межу:

Середні позначки абсолютної межи виникнення відчуттів.

Органи почуття	Величина абсолютної межи (у вигляді ситуації)
Зір	Сприйняття ясної темної ночі полум’я свічки на відстані до 48 км від ока
Слух	Розпізнання ходу наручного годинника у абсолютній тиші на відстані до 6 м
Смак	Відчуття присутності однієї чайної ложки цукру у 8 літрах води
Запах	Відчуття присутності однієї краплі парфумів в приміщенні з 6 кімнат
Дотик	Відчуття руху повітря, створене падінням крила мухи на поверхню шкіри з висоти 1 см

Диференційна межа відчуття

Крім величини абсолютної межі відчуття є відносний, диференційний поріг. Це величина, на яку змінюється початковий стимул, щоб людина помітила зміну відчуття. Для кожного органу відчуття він постійний: ∆ I / I = const, де I – початкова величина подразнику, ∆ I – збільшення (приріст) її. Цей факт був встановлений батьком фотометрії французом П.Бугером у 1760 році, а підтверджений і уточнений психофізиком з Германії Е Вебером. Закон Бугера-Вебера історично перший закон експериментальної психології.

Закон Фехнера . Фехнер гадав, що закон Бугера-Вебера дає змогу вимірювати інтенсивність відчуттів . Фехнер зробив ряд припущень та вивів основний психофізичний закон, за яким кожне збільшення сили відчуття на одиницю вимагає збільшення подразнику в 10 разів: S = K lg I, де S – сила відчуття, K – коефіціент пропорційності, lg – десятичний логарифм, I – величина подразника.

Згодом американський вчений С.Стивенс прийшов до висновку, що закон Фехнера краще обчислювати за формулою: S = KRⁿ , де К – константа, залежна від одиниць виміру, n – показник модальності відчуття (0,3 – для гучності звуку наприклад), R- діючий подразник.

Внаслідок винаходу електронного мікроскопу було доведено, що генерація електроімпульсів у рецепторі також підлягає закону Фехнера, який базується на електохімічних процесах, що проходять в нервовій системі.

Сенсорна організація людини.

• Сенсорна система людини дає можливість отримати інформацію про навколишнє середовище та внутрішній стан людини (за рахунок дії спеціалізованих аналізаторів) та виробити адекватну реакцію організму на подразнення. Постійне орієнтування людинив навколишньому середовищі відбувається за механізмом рефлекторного кола, яке забезпечує зворотній зв’язок індивиду з світом.

• Фізіологічною основою відчуттів є діяльність аналізаторів, які складаються з:

1. рецепторів, які розташовані на перифірії ценральної нервової системи ісприймають подразнення нервових апаратів ;

2. доцентрових (аферентних) невових шляхів, якими нервове збудження, що виникає у рецепторах, передається у відповідні ділянки кори великих півкуль головногомозку

3. центральних коркових відділів аналізаторів, де виконується “обробка” нервових імпульсів, що надійшли з рецепторів.

Дія подразника (колір, звук, світло тощо) на рецептор викликає в ньому збудження, яке передається доцентровими нервами в центральну частину аналізатора, в кору головного мозку, де (в ядрі аналізатора) інформація з’ясовується та відтворюється (синтезується в цілісний конструкт).