Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Економіка підприємства Ден. 10 кр. ЕП.2010.doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
4.08 Mб
Скачать

Література

[20; 24; 34; 36; 38]

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ III

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2,3

Тема 9: Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці

Мета заняття: закріпити теоретичні знання та формувати практичні навички у студентів розрахунку показників чисельності персоналу, а також показників продуктивності праці на виробничих підприємствах.

План заняття

1. Поняття персоналу в контексті економічних понять трудових ресурсів, кадрів, трудового потенціалу та ін.

2. Чинники, що потребують урахування у процесі розрахунків необхідної чисельності персоналу підприємства.

3. Поняття й основні елементи системи управління персоналом підприємств (організацій), інших суб’єктів господарювання.

4. Продуктивність праці як економічна категорія. Методичні підходи до розрахунку продуктивності праці на виробничих підприємствах.

5. Мотивація як процес стимулювання людей до ефективної трудової діяльності.

Забезпечення заняття

  1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи.

  2. Завдання до практичної роботи.

  3. Тестові завдання.

  4. Технічні засоби навчання (ЕКОМ SITIZEN).

Методичні рекомендації до практичного заняття

Визначаючи напрямки розвитку підприємства, керівництво повинно розраховувати необхідні ресурси для їх реалізації в т.ч. трудові, для їх реалізації.

Для виявлення загальної чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП) на плановий період використовується метод корегування базової чисельності:

(5.10)

де Чпл чисельність ПВП, що необхідна для виконання планового обсягу виробництва, чол.;

Чб чисельність базового періоду, чол.;

В зміни обсягу виробництва продукції, %.

Чисельність робітників на основі повної трудомісткості виготовлення продукції визначається за формулою:

, (5.11)

де Тєв повна трудоємність виробничої програми, нормо-годин;

Теф ефективний фонд часу одного працівника, год.;

Ккоефіцієнт виконання норм виробітку.

Чисельність робітників, що зайняті обслуговуванням устаткування, розраховується за формулою:

(5.12)

де nо кількість об’єктів устаткування (машин, верстатів, агрегатів), що обслуговуються;

nзм кількість змін на добу;

Nобс норма обслуговування - кількість об’єктів на одного робітника;

Кя коефіцієнт переводу явочної чисельності у спискову, який розраховується за формулою:

(5.13)

де f плановий процент невиходів робітників на роботу.

Чисельність робітників, для яких неможливо встановити норми та розрахувати трудомісткість робіт, визначається по кількості робочих місць:

Чпл = nрм × nзм × Кя , (5.14)

де nрм - кількість робочих місць.

Чисельність ІТП та службовців визначається на основі аналізу діяльності, структури підрозділів, функціонально-посадових обов’язків та типових штатних розкладів по галузі господарювання.

Для складання плану зростання продуктивності праці використовуються як абсолютні показники, що характеризують рівень продуктивності праці, так і відносні, які визначають динаміку їх росту.

На практиці застосовуються такі методи вимірювання і показники рівня продуктивності праці (рис.1).

Метод прямого розрахунку, за яким плановий рівень продуктивності праці (Пtпл) визначається шляхом поділу запланованого обсягу випуску продукції (Впл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Чпл) або робітників

(5.15)

Методом прямого розрахунку визначається:

Середньорічна продуктивність праці (середньорічний виробіток)

Пtріч = . (5.16)

Середньоденна продуктивність праці

Пtд = , (5.17)

де – кількість виготовленої продукції за рік одним працівником;

Т – час, визначений для випуску даної продукції (дн.).

Методи

Прямий

Обернений

Показники продуктивності праці

Пt – продуктивність праці

B – обсяг продукції (послуг)

ч – чисельність працюючих

TeВ – трудовитрати в годинах на весь обсяг продукції

t - трудомісткість виготовлення одиниці продукції

Виробіток

Пt; = Пt

Трудомісткість

= t

Показники рівня виробітку

Вартісні

Натуральні

Трудові

Рис. 5.1. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці.

Середньогодинна продуктивність праці

Пtгод =, 5.(18)

де - кількість виготовленої продукції за день одним працівником;

Тзм – час робочої зміни (год.).

З метою характеристики динаміки росту продуктивності праці у вартісному або натуральному виразі (Іпt) вживається формула:

Iпt = , (5.19)

де Пt1, Пt0 - відповідно виробіток у базовому та плановому періодах

Обернений метод виконується для розрахунку трудомісткості (t)

t = , (5.20)

де B – обсяг продукції за рік;

TeB – трудовитрати в годинах на весь обсяг продукції.

Ріст продуктивності праці характеризується абсолютним або відносним зниженням трудомісткості (Те, Iте).

Те = Те0 × Те1 (5.21)

Iте = , (5.22)

де Те0, Те1 - трудомісткість відповідно у базовому та плановому періодах.

Залежність між показниками виробітку (в) і трудомісткістю (t) можна виразити формулами:

в% = (5.23)

t% = , (5.24)

де в - відсотки збільшення виробітку;

t - відсотки зниження трудомісткості.

Зростання продуктивності праці за рахунок:

1. Збільшення обсягу виробництва та зміни чисельності робітників:

Тt = , (5.25)

де В - відсоток приросту обсягу продукції, що виконується на підприємстві у даний період;

Рп - відсоток зменшення чисельності робітників підприємства.

2. Збільшення питомої ваги кооперативних поставок продукції:

Пt = , (5.26)

де dk1, dk0- питома вага кооперативних поставок продукції підприємств відповідно у базовому і плановому періодах, %.

3. Ефективне використання фонду робочого часу:

Пt = × 100, (5.27)

де Т1, Т0 – ефективний річний фонд часу роботи одного робітника відповідно у базовому і плановому періодах.

4. Економії чисельності промислово-виробничого персоналу:

Пt = × 100, (5.28)

де Чабс – абсолютна економія чисельності промислово-виробничого персоналу, чол.;

Чп – чисельність промислово-виробничого персоналу у плановому періоді (коли зберігається базовий виробіток), чол.

1. Відношення середнього тарифного розряду груп робітників до середнього тарифного розряду робіт, що ними виконуються.

2. Відношення кількості неявок на роботу до загального відпрацьованого часу.

3. Відношення загальної суми років роботи всього персоналу підприємства до середньоспискової чисельності працюючих

4. Відношення кількості звільнених з усіх причин до середньоспискової чисельності.