Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Економіка підприємства Ден. 10 кр. ЕП.2010.doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
4.08 Mб
Скачать

Література

[2; 8, 9, 20; 23; 24; 32, 34]

СЕМІНАРСЬКЕ заняття № 7

Тема20: Системи забезпечення конкурентоспроможності продукції

Мета заняття: закріпити, систематизувати і поглибити теоретичні знання студентів про:

  • поняття якості продукції, необхідність і значення її підвищення в сучасних умовах;

  • показники та методи оцінювання якості продукції;

  • конкурентоспроможність продукції;

  • стандартизацію продукції;

  • економічну ефективність і шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

План заняття

  1. Поняття якості продукції, необхідність і значення її підвищення в сучасних умовах.

  2. Показники та методи оцінювання якості продукції.

  3. Конкурентоспроможність продукції: чинники забезпечення та методика оцінювання її рівня.

  4. Управління якістю продукції.

  5. Стандартизація продукції: поняття, елементи та принципи здійснення.

  6. Економічна ефективність і шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Розгляд цієї теми доцільно розпочати з визначення понять „якість” та конкурентоспроможність”.

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють придатність продукції, відповідно до її призначення задовольняти певні потреби споживачів.

Якість продукції пов'язана із споживною вартістю товару, але ці поняття не тотожні. Споживна вартість характеризує задоволен­ня певної потреби споживачів це – корисність речі. Але одна і та ж сама споживна вартість може різною мірою задовольнити потребу споживача. Тому якість характеризує міру задоволення потреби, ступінь придатності і корисності товару, яка може бути виявлена тільки в процесі споживання (експлуатації).

Слід розрізняти поняття якості продукції та поняття її технічно­го рівня. Поняття технічного рівня виробів за змістом вужче від поняття якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуа-таційних характеристик. Показники технічного рівня встановлюються при проектуванні нових знарядь праці (транспортних засобів, ма­шин, приладів).

Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами:

  • потребами науково-технічного прогресу;

  • зміною споживчих запитів населення;

  • нестачею або обмеженістю природних ресурсів;

  • зростанням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах;

  • розвитком зовнішньої торгівлі.

Для забезпечення цього розроблено План невідкладних заходів щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі, затверджений Указом Президента України 15 травня 2005 року, а також прийнятий Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 року «Про заходи щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі».

Значення підвищення якості продукції полягає в тому, що недостатній рівень якості має негативні економічні, соціальні та екологічні наслідки.

Економічні наслідки полягають у втратах матеріальних і трудових ресурсів, затрачених на виготовлення, транспортування і збереження недоброякісної продукції; додаткові витрати на ремонт техніки; втра­ти у виробничій інфраструктурі (дороги, сховища, комунікації) тощо.

Соціальні наслідки проявляються у зниженні темпів зростання добробуту населення, падінні престижу вітчизняних товарів, змен­шенні прибутків підприємств та ін.

Екологічні наслідки - це додаткові витрати на очищення земель­них ресурсів, водного і повітряного басейнів, на оздоровлення насе­лення, втрати продуктивності сільськогосподарського виробництва через складну екологічну ситуацію і т. ін.

Розглядаючи друге питання семінару, зазначимо, що оцінювання якості передбачає визначення її абсолютного, від­носного, перспективного і оптимального рівнів.

Абсолютний рівень якості визначають обчисленням певних показників без їх порівняння з відповідними показниками анало­гічних виробів. Встановлення відносного рівня якості полягає у зіставленні абсолютних показників якості продукції з відповідни­ми показниками аналогічних кращих зразків. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки мають відображатись у перспективному рівні якості продукції. Оптимальний рівень якості відповідає мі­німальній величині загальних суспільних витрат на виробництво та експлуатацію продукції.

Залежно від кількості властивостей, які характеризуються, по­казники якості, поділяються на:

- одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;

- комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивос­тей виробу;

- узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Показники, що характеризують рівень якості поділяються також на: показники призначення, показники надійності і довговічності, показники технологічності, показники стандартизації та уніфікації, ергономічні, естетичні, економічні, патентно-правові показники.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно з цими показниками, продукцію поділяють на сорти, марки, класи.

У процесі господарської діяльності важливо не тільки правильно оцінити якість окремих виробів, а й визначити загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними з яких є: коефіцієнт оновлення асортимент, частка сертифікованої продукції, частка продукції, призначеної для експорту, обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезоного розпродажу, коефіцієнт сортності, питома вага браку в загальному випуску товарної продукції.

Серед методів оцінювання якості продукції виділяють: вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, розрахунковий методи аналізу. Також виділяють: традиційний (оцінка якості продукції у спеціа­лізованих підрозділах); експертний (використовується для оцінки есте­тичних показників якості); соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї).

В окрему групу виділяються статистичні методи оцінювання якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів матема­тичної статистики і мають вибірковий характер.

Вивчення третього питання семінару слід розпочати з поняття „конкурентоспроможність”.

Конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за сту­пенем задоволення конкретної потреби, так і за витратами на його забезпечення.

Методика оцінювання рівня конкурентоспроможності това­ру – як інтегрального результату дії широкого спектру чинників, передбачає проведення розрахунків у декілька етапів:

1. Аналіз ринку і вимог споживачів з метою визначення номен­клатури параметрів (нормативних, технічних, економічних), вибір найбільш конкурентоспроможного товару - зразка для порівняння.

2. Обчислення одиничних показників за окремими параметрами та визначення сукупності параметрів двох товарів для порівняння.

3. Розрахунок групових показників на основі одиничних, що у кількісному виразі відображають відмінність між характеристиками аналі­зованої продукції та потребами споживачів окремої групи параметрів.

4. Визначення інтегрального показника з усіх груп параметрів у цілому, який вказує на рівень конкурентоспроможності аналізова­ного виробу.

Еталон для порівняння має належати до однієї групи товарів з аналізованим виробом, мати визначені умови використання і функціональне призначення, бути характерним для обраного ринку І мати максимальну кількість переваг для покупців. Товар-еталон повинен повністю відповідати нормативним вимогам майбутнього ринку.

Управління якістю – це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції в процесі її проектування, виробництва та експлуатації.

Управління охоплює основні елементи виробництва, які вплива­ють на якість продукції: засоби праці, предмети праці, саму працю:

  • прогнозування виробництва високоякісної продукції;

  • планування якості продукції;

  • стимулювання поліпшення якості продукції;

  • контроль за виробництвом.

Досягнення конкурентного рівня вітчизняної продукції сьогодні неможливе без застосування стандартів ізо серія 9000, в яких ві­дображений міжнародний досвід управління якістю продукції на підприємстві. Відповідно до цих стандартів життєвий цикл самої продукції визначається як петля якості і складається з 11 етапів.

Також при вивченні четвертого питання слід звернути увагу на основні моменти сучасної стратегії управління якістю продукції.

Важливим елементом системи управління якістю і конкурентоспроможністю продукції є стандартизація, тобто діяльність зі створення норм, правил і вимог до якості продукції та їх закріплен­ня у відповідних нормативних документах.

Стандарт це затверджений уповноваженим органом доку­мент, який встановлює загальні правила, інструкції, характеристи­ки певної діяльності, процесів, продукції, послуг, включаючи й ті, дотримання яких не є обов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуг.

Стандарти можуть бути: міжнародні, регіональні, національні.

Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандар­тизації їх функціональному призначенню, інформування спожива­чів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі това­ром і послугами.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси, послуги, зокре­ма, матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, пра­вила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Суб'єктами стандартизації є:

1) центральний орган виконавчої влади з питань стандарти­зації;

2) рада стандартизації і технічного регулювання;

3) технічні комітети стандартизації;

4) інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації уповноважений встановлювати знак відповідності продукції національним стандартам.

Сертифікація – це процедура, за допомогою якої уповноважений орган документально засвідчує відповідність продукції, систе­ми якості (механізмів, процедур, відповідальних і ресурсів для керівника якістю), системи правління довкіллям, персоналу, вста­новленим законодавством вимогам.

Сертифікація завершується видачею документа – сертифіката, який підтверджує відповідність вимогам конкретного стандарту або іншого нормативного документа якості продукції, системи якості, системи управління якістю тощо.

Сертифікат може видаватися на продукцію, відповідність якої встановлена не лише стандартам, а й технічним регламентам.

Технічний регламент це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, який визначає характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, дотримання яких е обов'яз­ковим. Він також може містити вимоги до термінологій, позначень, пакування, маркування, етикетування, які застосовуються до пев­ного процесу, способу виробництва, продукції.

На продукцію іноземного походження вітчизняним законодавством передбачена видача свідоцтва про визнання відповідності документа, що засвідчує підтвердження іноземних документів відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України.

Державний нагляд за дотриманням законодавства щодо стандар­тизації та підтвердження відповідності здійснює Державний Комі­тет з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України).

Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості. Якщо поліпшення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту. Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу, тому підвищення якості має значний народногосподарський ефект. Цей ефект враховує ефекти і від ви­робництва, і від експлуатації (споживання) продукції підвищеної якості. Сумарний річний економічний ефект від підвищення якості продукції визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві і споживанні (експлуатації): Річний економічний ефект у виробника продукції поліпше­ної якості може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції поліпшеної і попередньої якості: Річний економічний ефект у споживачів продукції більш ви­сокої якості може бути обчислений як зміна річної величини і одноразових і поточних затрат: