Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Економіка підприємства Ден. 10 кр. ЕП.2010.doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
4.08 Mб
Скачать

3. Методичні рекомендації до самостійної роботи

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Тема 1. Теорії та моделі підприємств

Мета : засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про економічні системи (традиційні, командні, ринкові), моделі та концепції підприємства (неокласична, інституційна, еволюційна, підприємницька).

План вивчення теми

  1. Виробнича система як суб’єкт ринкових відносин.

  2. Підприємство, як відкрита система.

  3. Моделі підприємства. організаційних форм виробничого підприємництва

  4. Економічні системи (традиційні, командні, ринкові).

  5. Концепції підприємства (неокласична, інституційна, еволюційна, підприємницька).

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Активність підприємства в структурованому конкурентному ринковому середовищі можна відтворити графічно, взявши за основу моделі кругообігу підприємств у відкритому ринковому середовищі, розглянуті найвідомішими зарубіжними теоретиками ринкових відносин, зокрема такими як К.Р.Макконнелл і С.Л.Брю, Е.Дж.Долан і Д.Ліндсей, та вітчизняними фахівцями.

Ринкова економіка – це система господарювання, яка базується на прямих зв'язках незалежних виробників та споживачів і цінах, що визначаються співвідношенням попиту та пропозиції. Вона проникає в усі сфери національного господарського ринку й охоплює всю сукупність окремих взаємопов'язаних елементів, окремих ринків.

Ринкові відносини становлять базу, основу для розуміння, здійснення заходів, спрямованих на економічний розвиток, задоволення потреб споживачів. Вплив ринку на економічні відносини виробників і споживачів реалізується через відповід­ний механізм, інструментарій: попит і пропозицію, ціну, кон­куренцію, прибуток. Якщо споживання є головною метою економічної діяльності, то її базою однозначно є виробництво. Розподіляти, обмінюва­ти, споживати можна лише те, що вироблено.

Промислове виробництво має свої особливості, свою специ­фіку порівняно з вимогами та поведінкою кінцевих споживачів. Це стосується передусім придбання та продажу товарів, здійснення комплексу маркетингу.

  • Оскільки підприємства є і суб'єктами, і об'єктами ринкових відносин, надзвичайно важливим є створення належних організаційно-економічних передумов їх діяльно­сті.

Визначення місця підприємства як панівної ланки економічної діяльності в ринковій системі та особливостей формування платоспроможного попиту як основи споживчих процесів дозволяє розглянути економічні підходи до упровадження і розвитку організаційно-економічного механізму його діяльності з метою підвищення загальної ефективності його господарювання за ієрархічною схемою, де складові і-ого рівня характеризують ефективність відповідного механізму в регіоні, складові j-ого рівня -в галузі, к -ого рівня - на конкретних підприємствах.

Ринкову концепцію виробництва допоможе пояснити модель виробни­чої системи як суб'єкта ринкових відносин (рис. 1.).

Рис. 3.1. Модель виробничої системи як суб'єкта ринкових відносин.

Блок 1. Суто виробнича система: система ресурсы продукція. Вона містить субблок "ресурси": виробничі ресурси і фінансові. Виробничі ре­сурси – основні та оборотні засоби і робоча сила. Фінансові ресурси – власні кошти фірми і кредитні ресурси. Другий субблок "продукція" по­в'язаний з субблоком "ресурси" за допомогою "виробництва".

Блок 2. Суб'єкти підприємництва: сукупність фірм – виробників кінцевої і проміжної продукції як носіїв організаційно-правових форм (блок бізнесу).

Блок 3. Сукупний споживач, що представлений споживачем і власника­ми продукції промислового призначення, юридичними особами, а також споживачами товарів широкого вжитку, які одночасно є володарями дея­ких ресурсів (наприклад, робочої сили).

Блок 4. Ринок ресурсів (так само як і ринок продукції) – це ринок товарів промислового призначення, сукупність осіб та органі­зацій, які закуповують ресурси (продукцію), що використовуються при виробництві іншої продукції або послуг, які продаються, здаються в оренду або постачаються іншим споживачам. Ринок ресурсів су­купність ринків, на яких споживач продає, а суб'єкт підприєм­ництва купує всілякі ресурси, необхідні для створення нової про­дукції чи надання послуг. Блок бізнесу на цих ринках створює попит, а блок споживача забезпечує пропозицію ресурсів.

Важливе місце на ринку ресурсів займає ринок робочої сили і ставка зарплати як ціна робочої сили. Фірма зацікавлена одержати кваліфікованих робітників, за допомо­гою яких відбувається процес виробництва.

На ринку продукції (блок 5 за наведеною моделлю) продаються вироби широкого спектра призначення та послуги. За розмірами номенклатури і грошового обігу, наприклад, ринок приладів має перевагу над ринками іншої продукції, оскільки немає жодної галузі промисловості або сфери людської діяльності, котра б не споживала прилади. Ринок продукції – ринок, на якому промислові фірми продають, а блок (3) споживача купує всілякі види продукції і послуг. На цьому ринку блок споживача формує попит, а блок бізнесу – пропозицію.

Блок 6. Ринок кредитів, ринок фінансів – сукупність кредитних органі­зацій і фінансових інститутів, які надають кредитні та фінансові послуги під певні проценти. Ринок кредитів – грошовий ринок, на якому банки бу­дуть надавати кредити тільки тим промисловим фірмам, по відношенню до яких складається враження своєчасного платника боргу і процента.

Ринок інвестицій та ринок грошових капіталів пов'язані між собою. Кожен власник тимчасово вільних грошових капіталів вирішує для себе альтернативу - варіант інвестування у виробничі потужності або фінансових капіталовкладень в акції чи облігації в тому випадку, коли інвестор не хоче брати на себе підприємницький ризик.

Блок 7. Ринок інвестицій сукупність інноваційних фондів та інвестиційних, страхових компаній, що можуть і надавати інве­стиційні послуги, і страхувати інноваційні ризики.

Блок 8. Ринок інновацій, на якому сукупність організацій, нау­кових і конструкторських закладів надає інноваційні послуги, продає ліцензії на користування новими технологіями, новою технікою, но­вими ідеями і технічними рішеннями "ноу-хау".

Функції ринкової інфраструктури крім названих ринків та­кож виконують товарні і фондові біржі, біржі праці, страхові компанії, венчурні фірми, комп'ютерні центри по обробці інфор­мації і системи зв'язку (телекси, факси) для передачі ринкової інформації безпосереднім споживачам.

Виробнича система як суб'єкт ринкових відносин, таким чи­ном, це єдність і взаємодія підсистем "Ресурси", "Продукція", блоку споживачів, суб'єктів підприємництва і ринкової інфра­структури, яка обслуговує ринкові відносини фірми; єдність і взаємодія інформаційних (вартісних) та матеріальних зв'язків по всьому колу ринкової діаграми і всередині неї в процесі під­приємницької діяльності промислової фірми.

Організаційно підприємство є виробничою одиницею економіки країни з певними внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування та розвитку. Організаційна система підприємства охоплює виробничу та організаційну структуру управління підприємством та його підрозділами, а також зв'язки між виробництвом та управлінням, між підприємством та зовнішніми організаціями.

З соціального погляду підприємство – це соціальна підсистема суспільства, завдяки якій здійснюється взаємодія суспільних, колективних і особистих інтересів.

Економічно підприємство є виокремленою ланкою промисловості, яке визначається певною господарською, фінансовою, економічною самостійністю. Економічна система підприємства охоплює економічні відносини підприємства з державою, державним бюджетом, організаціями ринкової інфраструктури, постачальниками компонентів виробництва та споживачами продукції (робіт, послуг), населенням, а також внутрішні відносини, які виникають між підрозділами підприємства, між останніми та апаратом управління. Таким чином, підприємство є відкритою системою з відносно стабільною внутрішньою структурою та зі складною системою взаємозв'язків із зовнішнім оточенням.

З інформаційної точки зору підприємство – складна динамічна система, яка характеризується великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю інформаційних зв'язків між підсистемами й елементами, а також зовнішнім оточенням. Інформаційна підсистема підприємства охоплює планову, звітну, нормативно-технічну документацію, а також різноманітну інформацію, яка характеризує стан і рух компонентів підприємства.

В екологічному аспекті підприємство – це виробничо-екологічна система, яка взаємодіє із зовнішнім оточенням шляхом матеріально-енергетичного обміну.

Щодо адміністративно-правового статусу, то з цього погляду підприємство є юридичною особою з установленими державою в законодавчому порядку правами та обов'язками.

Організаційною одиницею виробничого підприємництва є фірма або компанія. Це узагальнена назва будь-якої виробничої одиниці незалежно від її розмірів, організаційно-правової форми і форми власності.

Виробниче підприємництво може здійснюватися в різних юридично чинних організаційно-правових формах, які встановлюються законодавством країни. В цьому виявляються нормативні аспекти підприємництва на етапі організації (реорганізації) фірми. Найбільш поширеними організаційними формами виробничого підприємництва є: одноособове володіння, партнерство, корпорація.

Крім того, законодавством України передбачені колективні, орендні та Державні підприємства, які теж можна віднести до розряду корпорацій. Особливе місце посідають кооперативи та фірми будь-якої організаційно-правової форми з іноземною кваліфікаційною або некваліфікаційною інвестицією, діяльність яких регламентується спеціальними законодавчими актами.

З точки зору виробничого підприємництва вибір організаційної форми виробничої фірми зумовлюється такими міркуваннями:

  1. запланованим масштабом виробничо-господарської діяльності;

  1. розрахунковою вартістю потрібного стартового капіталу;

  1. наявністю власних коштів та майна;

  2. необхідністю використання найманої праці;

  3. наявністю кваліфікованого персоналу, в т.ч. менеджерів;

  4. оперативністю розв'язування адміністративно-управлінських питань;

  5. рівнем обмеження самостійності з боку засновників;

8) спроможністю залучення позичкових коштів;

9) юридичними, нормативними та податковими обмеженнями.

Модель сучасних організаційних форм виробничого підприємництва дає уявлення про класифікацію фірм за формою власності, чинними правовими формами та за розмірами (рис. 2).

Рис. 3.2. Модель організаційних форм виробничого підприємництва.

Головною ознакою фірми є належність її до відповідної форми власності, а саме: приватної, колективної, державної, змішаної, власності іноземного суб'єкта підприємництва або фізичної особи. Фірма будь-якої форми власності має відповідну організаційно-правову основу свого функціонування, визначену законодавством України: зокрема, фірми у вигляді приватного, державного, орендного або колективного підприємства; виробничого кооперативу; фірм, організованих у формі господарських товариств (акціонерне, товариство з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, повне та командитне товариство).

Економіка містить у собі сукупність галузей і сфер господарювання кожної країни, світу, тобто соціально-економічна система - це сукупність форм спільної діяльності людей з митецького ведення господарства.

У соціально-економічній системі її основою служить ведення господарства. У залежності від масштабів цього господарства і форм спільної діяльності до таких систем відносяться: індивідуальна діяльність, домашнє господарство (сімейне господарство), колективне господарство (рибальське, сільське, гірничодобувне і т.д.), територіальне господарство (поселення, райони, міста, області, регіони), галузі господарювання (від матеріальних до соціальних та інтелектуальних), країни і їхні співдружності, світове господарство всієї планети Земля.

Світове господарство являє собою максисистему найвищого рівня серед соціально-економічних систем, найбільшу, максимальну (від латинського слова maximum). Господарство окремого континенту (наприклад, Америки чи Європи) як сукупність розташованих там країн може умовно іменуватися мегасистемою (від грецького слова megas - великий). Господарство окремих країн може розглядатися як макросистема (від грецького слова macros -великий, довгий). Господарство окремих підприємств чи об'єднань (корпорацій), сімейні господарства являють собою мікросистему (від грецького micros - малий). Індивідуальні господарства, що базуються на індивідуальній діяльності однієї людини, відносяться до розряду мінісистем (від латинського minimum - найменший) (рис. 3.). Складові частини систем утворять єдність і визначену цілісність системи. Аналіз змісту понять обох складових частин системи показує, що ця цілісність базується на спільності понять «спільна діяльність людей» і «ведення домашнього господарства».

Для рівня діяльності членів однієї родини, що має своє домашнє господарство, у цих поняттях не потрібно вводити які-небудь допущення. Для наступних рівнів поняття домашнього господарства стає синонімом господарства підприємства, галузі, території, країни, континенту, планети Земля (планета - наш спільний дім).

Відповідно до відмінностей системи кожного з розглянутих рівнів відрізняється і спільна діяльність з ведення господарства різного рівня, видозмінюється форма і зміст цієї діяльності при збереженні самої сутності систем - спільної діяльності людей з ведення господарства.

Усі перераховані раніше системи різного рівня знаходяться в тісній взаємодії одна з одною.

Найважливішою умовою мистецького ведення господарства в системі будь-якого рівня є проходження принципів синергізма (від грецького synergos - разом діючі). Передбачається спільна (співдружня) дія складових частин системи кожного рівня в напрямку одержання найкращих результатів усіх взаємозалежних систем.

Основою структури соціально-економічних систем служать її вихідні елементи у вигляді первинних ресурсів планети, сонячної системи і людини - користувача цих природних ресурсів.

Другою складовою цієї структури є діяльність людини з використання природних ресурсів.

Навіть у стародавності людині приходилося будувати житла, водопроводи, обробляти сади і городи, виготовляти одяг, інструмент. Усе це ставало результатом її діяльності з використання ре­сурсів природи, а разом з тим здобувало нову форму похідних ресурсів, якими людина користувалася одноразово або тривалий час.

У підсумку, у своїй діяльності людина постійно використовує як первинні ресурси планети, так і похідні ресурси для одержан­ня необхідних їй предметів споживання. При цьому предмети спо­живання людина може одержувати безпосередньо з первинних природних ресурсів у вигляді готових продуктів харчування, будівельних матеріалів, палива. Природні ж ресурси є основою (як предмети праці) для виробництва з них допоміжних інструментів і знарядь праці, за допомогою яких людина виготовляє більш складні предмети споживання (одяг, взуття, трансформовані продукти харчування і т.д.), конструкційні матеріали і їхня вихідна сировина, устаткування й усе, що являє собою засоби праці.

Сукупність предметів праці і засобів праці являють собою засо­би виробництва. Саме завдяки їм людина може робити необхідні йому предмети споживання.

Сукупність же продуктивного потенціалу людини, реалізова­ного через працю людини, і засобів виробництва являють собою продуктивні сили. При цьому людина виступає головною продук­тивною силою, що втягує первинні природні ресурси як предмети праці в процес перетворення їх у первинні предмети споживання, у похідні предмети праці і знаряддя праці як найважливішу час­тину засобів праці, у похідні предмети споживання.

Мета і завдання розвитку соціально - економічних систем

Об’єктивною метою розвитку соціально - економічних систем є задоволення постійно мінливих матеріальних і духовних потреб людини на основі її діяльності з перетворення і раціонального використання природного і накопиченого людством потенціалу для одержання споживаних нею продуктів, товарів і послуг.

Для досягнення головної мети розвитку соціально - економічних систем зважуються завдання:

  • виявлення всієї гами мінливих потреб людини у часі протягом життя декількох поколінь;

  • здійснення діяльності людини з виробництва продукції і надання послуг відповідно до потреб населення світу;

  • раціональне використання вихідних природних ресурсів і накопиченого людством виробничого, фінансового й інтелектуального потенціалу в процесах їхнього перетворення в готові продукцію і послуги;

  • регулювання взаємодії всіх складових системи в процесі досягнення її головної мети.

Як видно з перерахованих завдань, розв’язуваних для досягнення головної мети системи, потрібно в них охопити потреби людини і її діяльність з їхнього задоволення на основі раціонального використання природних і накопичених ресурсів.

В економічній теорії існує кілька концепцій підприємства (фірми), які описують його виникнення, діяльність і ліквідацію.

Тести

1 . Одноособове володіння - це:

а) за законодавством України це може бути приватне підприємство (юридична особа), засноване на приватній влас­ності громадянина України; фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприєм­ницької діяльності;

б) товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство;

в) юридичний об'єкт, відокремлений від своїх безпосередніх власників (акціонерне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю).

2 . Партнерство - це:

а) за законодавством України це може бути приватне підприємство (юридична особа), засноване на приватній влас­ності громадянина України; фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприєм­ницької діяльності;

б) за законодавством України це може бути товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство;

в) за законодавством України це може бути юридичний об'єкт, відокремлений від своїх безпосередніх власників (акціонерне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю).

3 Корпораціяце:

а) за законодавством України це може бути приватне підприємство (юридична особа), засноване на приватній влас­ності громадянина України; фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприєм­ницької діяльності;

б) за законодавством України це може бути товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство;

в) за законодавством України це може бути юридичний об'єкт, відокремлений від своїх безпосередніх власників (акціонерне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю).