Питання для обговорення

1. Характеристика інновацій та інноваційної діяльності підприємства.

2. Типи й класифікація інновацій.

3. Суб'єкти і об'єкти інноваційної діяльності.

4. Інноваційне підприємство, його характеристика та специфіка.

5. Сутність та значення інноваційного продукту.

6. Функції та значення технополісу, технопарку та бізнес-інкубатора.

7. Джерела фінансової підтримки суб'єктів інноваційної діяльності.

8. Інноваційні процеси, їх класифікація, форми та джерела форму­вання.

9. Напрями та об'єкти організаційного прогресу.

10.Сутнісно-змістова характеристика і взаємодія різних видів інноваційних процесів (новин, нововведень).

11.Сутнісна характеристика науково-технічного прогресу (різні підходи й тлумачення).

12. Методика визначення ефективності технічних новин (нововведень) і можливості її вдосконалення.

13. Методичні підходи до визначення ефективності організаційних та інших нововведень.

Тести

1. Інноваційними процесами називаються:

а) проведення досліджень у галузі фундаментальних наук;

б) сукупність прогресивних, якісних змін, що відбуваються у виробни­чо –господарській системі;

в) процес перепідготовки кадрів підприємства;

г) використання зарубіжних аналогів як базу для оцінювання технічних параметрів продукції.

2. Інновація – це:

а) результат інноваційної діяльності, втілений у нових продуктах, технологічних процесах або соціальних послугах;

б) нова продукція науково-технічного призначення;

в) оновлення основних фондів підприємства;

г) коефіцієнт автоматизації виробництва.

3.Спонукальними мотивами інноваційних процесів у виробни­цтві можуть виступати:

а) зміна суспільних потреб;

б) збільшення питомої ваги імпортної продукції в загальному її обсязі на внутрішньому ринку;

в) відставання обсягів споживання основних видів продукції на душу населення порівняно з іншими економічно розвинутими державами;

г) виникнення у конкретної категорії споживачів попиту на певні види продукції.

4. Якщо новинка є предметом купівлі-продажу, то інноваційний процес називається:

а) спонукальним;

б) простим міжорганізаційним;

в) розширеним;

г) простим внутрішньоорганізаційним.

5. Дифузія інновацій означає:

а) поширення в нових умовах або місцях використання раніше освоєної інновації;

б) інформаційний процес, спрямований на сприйняття і практичне використання інновацій господарюючими суб'єктами;

в) обмін новинками різними виробниками;

г) освоєння нових ринків збуту продукції підприємства.

6. Видами інноваційних процесів є:

а) ринкові, технічні, екологічні;

б) юридичні, адміністративні, правові;

в) соціальні, індивідуальні, суспільні;

г) економічні, технічні, організаційні, соціальні, правові.

7. Вдосконалення системи планування на підприємстві, фінансування ціноутворення, а також оцінки результатів виробничо–господарської діяльності називаються:

а) організаційними нововведеннями;

б) економічними інноваціями;

в) виробничими інноваціями;

г) економіко-правовим регулюванням виробництва.

8. З наведеного переліку виберіть нововведення, які не належать до організаційних інновацій:

а) запровадження системи постачання матеріальних ресурсів «точно в зазначений час»;

б) заміна частини діючих верстатів фрезерної групи верстатами з ЧПУ;

в) переведення частини працівників допоміжного виробництва на контрактну систему оплати праці;

г) об'єднання ремонтного і механічного цехів в один з єдиним керів­ництвом.

9. На даному етапі розвитку вітчизняної економіки головною стратегією інноваційного розвитку може бути стратегія:

а) широкомасштабних науково-технічних досліджень;

б) «вузької спеціалізації»;

в) спеціалізації на обмеженій кількості технологічних напрямків;

г) глобальної економіки.

10. Основними чинниками поліпшення інвестиційно-інновацій­ного середовища держави є:

а) підтримка інвесторів за рахунок бюджетних коштів; б) підвищення інноваційної культури в суспільстві;

в) розширення ресурсної бази для розвитку інноваційних процесів в економіці;

г) стабільна політична та соціально-економічна ситуація.

11. На етапі розроблення та освоєння виробництва нової продукції базою порівняння є показники:

а) продукції, яка випускається в галузі протягом останніх п'яти років;

б) кращої продукції аналогічного призначення;

в) продукції, яка випускається в найбільших обсягах в даному регіоні;

г) продукції, яка випускається найбільшим конкурентом.

12. На етапі використання інновацій за базу порівняння прийма­ють показники:

а) техніки, що замінюється;

б) імпортної аналогічної техніки;

в) вітчизняної аналогічної техніки;

г) техніки підприємства-конкурента.

13. Показник порівняльної економічної ефективності технічних нововведень використовується у випадку:

а) оцінки результативності конкретного заходу;

б) вибору кращого із можливих варіантів технічного нововведення;

в) оцінки ефективності впровадження новинок окремим підприємством-споживачем;

г) необхідності оцінки відношення госпрозрахункового ефекту до за­трат на його досягнення.

14. Принцип тотожності корисних результатів варіантів інновацій не передбачає їх приведення до зіставного виду за:

а) витратами на їх впровадження;

б) соціальними наслідками;

в) фактором часу;

г) обсягами випуску аналогічної продукції у конкурентів.