Література

[2; 20; 23; 24; 36]

Семінарське заняття №2

Тема 3: Види підприємств, їх організаційно-правові форми

Мета заняття: закріпити, систематизувати і поглибити теоретичні знання студентів про:

• поняття підприємства;

• нормативно - правову базу функціонування підприємства;

• юридичні акти, що є законодавчою базою функціонування підприємства;

• класифікацію підприємств та її практичне значення;

• інтеграційні форми підприємств та організацій.

• практичне значення та класифікацію підприємств

• інтегральні форми підприємств та організацій;

- форми добровільного й інституційного об'єднання підприємств і організацій.

План заняття

1. Поняття підприємства як організаційно відокремленої та економічно самостійної первинної ланки виробничої сфери.

2. Нормативно-правова база функціонування підприємства (організації).

3. Юридичні акти, що є законодавчою базою функціонування підприємства (організації).

4. Класифікація підприємств та її практичне значення.

5. Державні та комунальні унітарні підприємства. Підприємства колективної власності. Приватні підприємства. Підприємства з іноземними інвестиціями.

6. Господарські товариства та їх характеристика.

7. Інтеграційні форми підприємств та організацій. Форми добровільного й інституційного об'єднання підприємств і організацій (асоціації, консорціуми, концерни, корпорації, фінансово-промислові групи, холдинги тощо). Мета їх створення, особливості та ефективність діяльності.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Розглянемо поняття підприємство, мету його створення та особливості функціонування, охарактеризувати загальнофірмові цілі, які повинні відповідати певним вимогам.

Мета функціонування підприємства на ринку – задоволення суспільних потреб у певних видах продукції (роботах, послугах) та одержання прибутку.

Найважливішими завданнями підприємств є:

• одержання доходу власником підприємства (державою, при­ватною особою, акціонерами);

• забезпечення споживачів продукцією підприємства відповідно до ринкового попиту та укладених договорів;

• забезпечення виплати заробітної плати персоналу підприєм­ства, нормальних умов праці та можливостей підвищення профе­сійного рівня працівників;

• створення робочих місць для населення;

• створення та підтримка потенціалу для майбутнього розвитку, безперервності існування підприємства;

• охорона довкілля (землі, повітряного та водного басейнів);

• недопущення зриву поставок або випуску неякісної продукції, скорочення обсягів виробництва та зниження доходів підприємства.

До основних функцій виробничого підприємства можна віднести: виробничо-технологічні, економічні, зовнішньоекономічні.

Необхідно знати, що основними законодавчо-нормативними актами, що регулюють діяльність підприємств є:

• Господарський кодекс України;

• Закони України „Про держану реєстрацію юридичних і фізичних осіб – підприємців”, „Про власність”, „Про інвестиційну діяльність”, „Про зовнішьоекономічну діяльність”, „Про оподаткування прибутку підприємств” та ін;

• Державний класифікатор України „Класифікація організаційно-правових форм господарювання”;

• Статут підприємства та колективний договір.

Визначальним законодавчим актом є Господарський кодекс України. Він встановлює, відповідно до Конституції України, правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності. Цей кодекс покликаний забезпечити розвиток підприємництва, зростання ділової активності і підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість.

Практика господарювання підприємств у сучасних умовах представляє собою виробничо-економічну систему і охоплює вивчення ринку товарів, удосконалення та розвиток інноваційної діяльності, виробничу й комерційну діяльність, післяпродажний сервіс, економічну й соціальну діяльність.

При вивченні цієї теми слід звернути увагу на класифікацію підприємств за різними ознаками. :

1. Залежно від форм власності:

2.Залежно від мети і характеру діяльності:

3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду:

4. Залежно від форми господарювання:

5. Національна належність капіталу підприємств:

6. Залежно від галузево-функціонального виду діяльності:

7. Залежно від розмірів підприємств (за чисельністю працюючих та обсягом валового доходу від реалізації продукції за рік):

Існують інші класифікаційні ознаки підприємств, наприклад, за типом виробництва, за ступенем спеціалізації та ін., але перелічена класифікація є така, що частіше використовується.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватись як господарські об'єднання або як державні (комунальні) господарські об'єднання.

Останнє питання теми присвячене організаційно-правовим формам об'єднань підприємств, до яких належать: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдингова компанія, промислово-фінансові груипи. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Діяльність підприємства, крім законодавчих актів, також регулюється його статутом і колективним договором.

Статут підприємства – це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.

Установчими документами підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, – статут.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити підприємство, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, управління підпри­ємством та участі у ньому засновників, порядок вибуття та вход­ження нових засновників, інші умови діяльності підприємства.

Слід також зазначити, що підприємство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація підприємства проводиться у виконавчому комітеті виборчого органу влади або державній адміністрації за місцем знаходження суб'єкта господарювання.

Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Це може відбутися за рішенням власника (власників), уповноважених ним органів, засновників, а також в окремих випадках – за рішенням суду.