- •Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка
- •Isbn 978-966-308-198-4
- •Передмова
- •Лекція 1. Вступ
- •1. Предмет історії, функції
- •2. Структура історичних знань, періодизація
- •Періодизація історії
- •1) Первісна доба (від появи людини на Землі до V ст. Н. Е.);
- •Лекція 2. Найдавніші люди на території України
- •1. Типи періодизації давньої історії
- •2. Розселення первісних людей на території України, їх заняття і побут
- •3. Суспільна організація давніх людей
- •1. Трипільська культура
- •2. Індоєвропейці й Україна
- •Лекція 4. Кіммерійці, скіфи, сармати. Античні колони на півдні України
- •1. Територія розселення кіммерійців, їх заняття, побут, суспільна організація.
- •2. Скіфи, їх місце в історії античного світу
- •3. Сармати на території України
- •4. Грецькі колонії Північного Причорномор'я: розташування, суспільно-економічний розвиток, політична організація
- •1. Проблема виникнення слов'ян та їх прабатьківщини
- •Лекція 6. Слов'яни у першій половині першого тисячоліття нашої ери
- •1. Велике переселення народів і слов'яни
- •2. Венеди, анти, склавини
- •1. Розселення східнослов'янських племен та племінних союзів
- •2. Суспільний розвиток східних слов'ян. Процеси державотворення
- •3. Матеріальна і духовна культура
- •4. Сусіди східних слов'ян: хозари і нормани.
- •5. Князювання Аскольда і Діра
- •Лекція 8. Утворення Київської Русі
- •1 Деякі ключові проблеми Київської Русі в історіографії
- •2. Похід Олега на Київ у світлі сучасної історичної науки
- •3. Перші Рюриковичі на київському престолі
- •4. Державний та суспільний устрій Київської Русі у іх-х ст. Господарська діяльність
- •Лекція 9. Київська Русь наприкінці X - у першій половині XI ст.
- •1. Початок правління Володимира Великого. Реформи Володимира
- •2. Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. Утвердження Ярослава у Києві.
- •3. Внутрішня і зовнішня політика. «Руська Правда»
- •4. Політичний устрій
- •5. Соціальна структура населення Київської Русі
- •6. Суспільно-економічний розвиток
- •7. Розвиток писемності та освіти. Духовна культура
- •Лекція 10. Київська Русь у другій половині XI -першій половині XIII ст.
- •1. Київська держава за Ярославичів
- •2. Любецький з 7зд князів
- •3. Володимир Мономах і Мстислав Володимирович
- •4. Міжусобна боротьба. Причини феодальної роздробленості Київської Русі
- •Лекція 11. Політичний і соціально-економічний розвиток руських князівств другої третини XII - першої половини XIII ст.
- •1. Київське і Переяславське князівства: політичне становище, суспільно-економічний розвиток
- •2. Політичний і соціально-економічний розвиток Чернігово-Сіверського князівства
- •3. Волинське князівство. Підкарпатські землі. Утворення Галицькоао князівства
- •1. Етногенез українців
- •2. Культура Київської Русі періоду політичної роздробленості
- •Лекція 13. Галицько-Волинська держава
- •1. Утворення Галицько-Волинського князівства
- •2. Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича. Коронація Данила
- •3. Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хана Ба-тия на українські землі. Утворення Золотої Орди
- •4. Вторгнення хана Батия на українські землі
- •5. Утворення Золотої Орди
- •Лекція 14. Галицько-Волинська держава наприкінці XIII - в першій половині XIV ст.
- •І. Наступники Данила Романовича
- •2. Особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави
- •3. Історичне значення Галицько-Волинської держави в розвитку української державності
- •Українські землі у складі литви і польщі. Українська національна революція середини
- •XVII століття та українська козацька держава
- •Лекція 1.
- •2. Входження Волині, Київщини, Чернігово-Сіверщини, Поділля і Брацлавщини до складу Великого князівства Литовського. Їх адміністративний устрій. Ліквідація автономії Київщини і Волині
- •1 Сполученням «кг» в тогочасних українсько-білоруських джерелах передавався звук «г».
- •3. Перехід Чернігово-Сіверщини під владу Москви
- •4. Антилитовські рухи в Україні: Федір Більський, Михайло Гпинський
- •5. Утворення Кримського ханства: спроби встановлення ним контролю над землями України
- •Лекція 2. Соціально-економічний розвиток українських земель у XV -першій половині XVI ст.
- •1. Литовські Статути
- •2. «Устава на волоки»
- •3. Зміни в соціально-економічному житті
- •4. Поступове закріпачення селянства
- •5. Антифеодальні (соціальні) рухи в XV-на початку XVI ст.
- •Лекція 3. Вихід на історичну арену українського козацтва
- •1. Походження та розселення українського козацтва: заняття, побут
- •2. Заснування Запорозької Січі князем Дмитром Вишневецьким та її внутрішній устрій
- •3. Виникнення реєстрового козацтва та структура війська Запорозького
- •4. Військове мистецтво козаків
- •5. Військові походи козаків в інші країни
- •Лекція 4. Польсько-Литовське зближення і утворення Речі Посполитої
- •1. Становище західноукраїнських земель під владою Польського королівства
- •2. Причини польсько-литовського зближення уХМст. Кревська унія
- •3. Городельська унія та її значення для України
- •4. Зовнішньополітичне становище Литви у середині XVI ст. Люблінська унія
- •5. Наслідки утворення Речі Посполитої для українських земель
- •Лекція 5.
- •1. Перші козацькі повстання Криштофа (Христофора) Косинського і Семерія (Северина) Наливайка
- •2. Антикозацька політика польського уряду в першій третині XVII ст.
- •3. Козацькі повстання під проводом:
- •4. «Ординація Війська Запорозького» 1638 р
- •Лекція 6. Духовно-релігійне життя України (XVI - перша половина XVII ст.)
- •1. Реформація в Європі й Україна. Релігійна свідомість українського народу
- •2. Братства та їх діяльність. Острозька академія
- •3. Берестейська унія та її вплив на духовне життя в Україні
- •4. Церковна полеміка та релігійна боротьба в першій половині XVII ст.
- •5. Митрополит Петро Могила та його культурно-освітня діяльність
- •6. Ужгородська церковна унія 1646 р.
- •Лекція 7. Перший період Української національної революції (1648-1676 рр.). Національно-визвольна війна українського народу під проводом б. Хмельницького (1648-1657 рр.
- •1. Передумови і початок Національно-визвольної війни українського народу
- •2. Розгортання національно-визвольної боротьби у 1648-1649 рр. Зборівський мир
- •3. Воєнно-політичні події 1650-1653 рр. Турецький протекторат і молдовські плани
- •4. Воєнні дії Речі Посполитої в Україні після Переяславської угоди з Росією у 1654-1657 рр.
- •5. Гетьманська держава. Система влади, внутрішня і зовнішня політика. Передсмертні плани б.Хмельницького
- •Лекція 8. Українська козацька держава протягом 1657-1687 рр. Завершення Української національної революції та Руїни
- •1. Україна в роки правління і. Виговського. Початок Руїни.
- •2. Ю. Хмельницький. Порушення територіальної цілісності України
- •3. Андрусівське перемир'я
- •4. Гетьманування /7. Дорошенка
- •5. Руїна на Правобережжі Гетьманування і. Самойловича
- •Частина і Давня і середньовічна історія України
4. Поступове закріпачення селянства
У литовсько-польський період відбувається поступове закріпачення селянства. І хоч у Західній Європі у ХУІ-ХУІІІ ст. елементи кріпосництва зникають повністю, у Центральній та Східній Європі, навпаки, в цей період кріпацтво перетворюється на найважливіший елемент соціальних стосунків. Кріпосне право - це система правових норм, що встановлювали залежність селянина від феодала і право останнього на селянина-кріпака як на неповну власність. Покрі-пачення селян відбувалося поступово у тісному зв'язку з розвитком великого землеволодіння. Першими кріпаками були в Київській державі «посаджені на землю» холопи. «Руська правда» законодавчо визначила їхнє безправне становище, як і становище кабальних людей (закупів, ізгоїв, рядовичів та ін.), що ставали кріпаками.
Термін «кріпацтво», «кріпаччина» походить від слова «крі-пость», що вживалося в Росії з кінця XV ст. для позначення документів, які встановлювали право необмеженої приватної власності. Із зайняттям українських земель Литвою і Польщею процес закріпачення селян посилився. Литовські Великі князі і польські королі видавали жалувані грамоти феодалам на володіння землею і покріпа-чення селян. До кінця XVI ст. в Україні було закріпачено до 20 % селянства. Ряд законодавчих актів (наприклад, Віслицько-Пйонтркувський статут 1368 р. для Галичини, що обмежив право переходу селян; Литовські Статути) встановлювали особисту залежність селян від феодалів. На українських землях у складі Великого князівства Литовського закріпачення селян розпочалося з 1447 р. До середини XVI ст. литовські феодали закріпачували селян, скасувавши право переходу. Борги селян поміщикам також призводили до закріпачення. Вважалися кріпаками і підсусідки (зубожілі селяни, які не мали власного господарства і жили в чужих дворах, «у сусідах»), загородники (збіднілі селяни, яким дозволялося освоювати цілинні землі за межами орних полів), які прожили на панській землі 10 років і не повернули боргу. У 1543 р. всякі переходи селян від одного до іншого поміщика було заборонено. Невпинно зростала панщина (примусова дарова праця кріпосного селянина в господарстві поміщика), данина (курми, яйцями, коров'ячим маслом) і чинш (регулярний оброк грошима). «Устава на волоки» 1557 р. посилила закріпачення селянства, значно збільшила державні податки, зобов'язала селян 2-3 дні на тиждень працювати на землі феодалів.
Після об'єднання Литви з Польщею за Люблінською унією 1569 р. українське селянство було остаточно закріпачене артикулом короля Генріха Валуа 1573 р. і Литовським Статутом 1588 р.
5. Антифеодальні (соціальні) рухи в XV-на початку XVI ст.
Протягом розглядуваного періоду соціальні суперечності в українському суспільстві загострювалися, знайшовши свій відбиток у соціальних антифеодальних рухах. Соціальна ситуація в Галичині, Буковині, Закарпатті особливо загострювалася в процесі закріпачення селян. Найбільш значні з-поміж соціальних рухів набули форми повстання, а серед них - під проводом Мухи та Дожі.
Повстання під проводом Мухи в Галичині та на Буковині.
Це перше значне народне повстання в Галичині та на Буковині (1490-1492 рр.), що було спрямоване проти польського панування. Одразу ж зазначимо, що окрім соціального і національно-визвольного чинників, не останню роль у вибуху повстання відіграла політика Молдовського князівства. На думку сучасного історика Л. Войтовича, за повстанням Мухи міг стояти князь Стефан НІ Великий, який чинив опір спробам Польської корони підпорядкувати Молдову. Можливо, це й пояснить жорстокість, з якою польський король Казимир IV Ягеллончик придушував це повстання. Повстання почалося у 1490 р. в Коломийському повіті на Покутті. Українці Покуття і Снятинщини активно підтримали повстання Мухи і Бару-ли. Українська радянська історіографія називала повстання селянським. Спочатку серед повстанців переважали міщани і дрібна шляхта і лише згодом до нього активно долучилися селяни. Повстанський рух очолив Петро Муха, якого називають селянином, але докладних відомостей про нього не існує.
Незабаром повстання охопило Північну Буковину, Галичину, Західне Поділля. Загін повсталих, що нараховував до 10 тис. осіб, здобув Снятин, Коломию, Галич і вирушив на Рогатин і Львів. Селяни, що приєдналися до повстання, почали громити маєтки польської шляхти. Занепокоєний успіхами повстанського війська, польський уряд створив ополчення зі шляхти Руського воєводства. Польський король Казимир IV Ягеллончик навіть найняв для походу проти повсталих війська тевтонських лицарів. Влітку 1490 р. біля Рогатина основні сили повстанців були розбиті королівськими військами. Невеликий загін повсталих на чолі з Мухою відступив на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім до Північної Буковини (в складі Молдови). Навесні 1491 р. повстанський рух очолив А. Боруля (Барула, за деякими даними, під цим ім'ям виступав сам Муха). Сутички з польськими військами тривали протягом 1491-1492 pp. на Покутті. У 1492 р. під Галичем загін шляхти напав на повсталих і розсіяв їх. Муха був зраджений, його схопили й ув'язнили у тюрмі в Кракові, де він незабаром помер від катувань.
Повстанські сили були надто різношерстими і неорганізованими і тому, зазнавши кількох раптових ударів з боку шляхетсько-лицарських військ, зазнали загальної невдачі. Це, мабуть, і були головні причини невдачі повстанців.
Повстання під проводом Д. Дожі на Закарпатті.
Посилення тиску землевласників на селянство викликало велике селянське повстання 1514 р. під проводом Д. Дожі, в якому взяло участь і кілька загонів із Закарпаття. Повстання очолив дрібний угорський дворянин Д'єрдь (Георгій, Юрій) Дожа (1475 -20.7.1514). У 1514 р. повстанський рух, який виріс до масштабів Селянської війни, охопив Угорське королівство, в тому числі й Закарпаття, яке входило до його складу.
Приводом до повстання було оголошення булли Римського Папи Льва X про початок хрестового походу проти турків. Керівником загонів хрестоносців було призначено Дожу, вихідця з військового стану секеїв - певного аналога українського козацтва (сам він себе і називав Секеєм). Невдовзі перед початком Селянської війни Дожа за військові заслуги був персонально нобілітований (отримав шляхетство). Однак, Дожа вважав цей хрестовий похід передчасним і непід-готовленим. Згодом він виступав проти правлячих кіл Угорщини. Сили Дожі налічували до 60 тис. осіб. Однак Дожа розділив їх на загони, два з яких і пішли на Закарпаття. Роз'єднані сили повстанців почали зазнавати поразки. У бою біля м. Тімішоара 13.07.1514 р. загони Дожі були розгромлені урядовими військами. Сам Д. Дожа був страчений 20 липня 1514 р.
Селянське повстання було придушене феодалами з нечуваною жорстокістю, зрештою традиційною для того часу, що полегшило феодалам законодавче оформлення кріпацтва в Угорщині. Такими були наслідки повстання Георгія Дожі. Антифеодальні рухи, що виявили себе у повстаннях Мухи в Галичині і Дожі на Закарпатті, завершилися закріпаченням українського населення і наростанням невдоволення таким станом серед селянства, яке в своїх протестах готове було вдатися до крайніх заходів.