4. Грецькі колонії Північного Причорномор'я: розташування, суспільно-економічний розвиток, політична організація

У середині VII - на початку VI ст. до н. е. у Північному Причор-номор "і виникли грецькі міста-колонїі. Цей період в історії назива­ється «Велика грецька колонізація». Які ж причини виникнення гре­цьких міст-колоній у Північному Причорномор'ї? Дослідники вка­зують декілька. По-перше: за тисячу років до н. е. невеликий грець­кий півострів уже був перенаселений, тому греки шукали нових ві­льних територій на узбережжях Середземного, Егейського та Чорно­го морів. Безземелля гнало селян у пошуках вільних, неосвоєних, придатних для хліборобства земель. Це, як правило, були закутки узбережжя морів. По-друге: жорстока конкуренція вимагала від ре­місників та купців пошуків нових джерел сировини (металу, лісу, солі) та нових ринків збуту для своїх товарів. Окрім екологічних, іс­нували й геополітичні причини.. Греки страждали від військової аг­ресії лідійців та персів, і у самому грецькому суспільстві велася жо­рстока соціально-політична боротьба. Це змусило частину греків втікати у спокійніші місця, одним з яких було Північне Причорно­мор'я.

Північне Причорномор'я вабило греків своїми природними ба­гатствами і сприятливими умовами для життя. Це узбережжя було майже не заселене. Особливо принадливі були родючі землі, великі ріки, зручні місця для гаваней, а також густі ліси.

Найперше грецьке поселення виникло на півдні України у VII ст. до н. е. Це було місто Борисфеніда на сучасному острові Бе­резань, поблизу Очакова. Дещо пізніше виникло місто Ольвія («ща­слива») на Дніпровсько-Бузькому лимані. На сході Криму в 480 р. до н. е. утворюється Боспорське царство з містами Пантікапей (сучасна Керч), Фанагорія, Тірітака, Феодосія, Кіммерік, Кітей та інші. У за­хідному Криму були засновані міста Херсонес, Керкінітида і Калос-Лімен. У гирлі Дністра були збудовані міста Tipa (у межах сучасно­го Білгород-Дністровського) та Ніконій. Окрім міст, греки збудували декілька святилищ, що мали міжполісний статус.

Античні рабовласницькі міста-держави на території Північно­го Причорномор 'я існували майже тисячу років. Про життя у грець­ких колоніях писали античні автори: Гіппократ, Страбон, Клавдій Птолемей, а найбільше Геродот у своїй знаменитій «Історії».

Давньогрецький географ та історик Страбон (І ст. до н. е.) так описує заселене греками Кримське узбережжя:

«Починаючи від Херсонеса, до міста Феодосії тягнеться Таврій­ське узбережжя завдовжки близько 1000 стадій, нерівне, гористе і відкрите для північних вітрів. У гірській країні таврів є також гора Трапезунд, однойменна з містом, що знаходиться на границях Тіва-рані і Колхіди. У тій же гірській країні є і друга гора - Кіммерій, на­звана так по імені кіммерійців, які колись панували на Боспорі і звідси ж зветься Боспором Кіммерійським вся та частина протоки, яка прилягає до гирла Меодіти.

За вищезгаданою гірською країною лежить місто Феодосія з ро­дючою рівниною і гаванню, придатною навіть для сотні суден. Воно було раніш границею володінь боспорян і таврів. Далі йде родюча країна до Пантікапея, столиці боспорян, збудованого у гирлі Меоті-ди. Уся ця земля багата на хліб, має села і місто з доброю гаванню, зване Німфей. Пантікапей являє собою горб, з усіх боків заселе­ний... на схід від нього знаходиться гавань і доки приблизно для 30 кораблів, є також акрополь, заснований він мілетянами».

Античні міста-поліси були самостійними державами, за своїм устроєм - аристократичними або демократичними республіками. Винятком було Боспорське царство, яке займало землі по берегах Боспору Кіммерійського (Керченської протоки).

Грецька колонія мала свою структуру: центр-поліс, навколо яко­го розташовувалися селища, хутори, окремі садиби (сільськогоспо­дарські округи, що називались хори). Місто мало чітку, сплановану забудову, ділилося на квартали з широкими вулицями. Цікаво, що такі міста забезпечувалися водою через керамічний водопровід. У центрі міста була велика площа - агора. Від неї розходилися адміні­стративні будинки, гімнасії, крамниці, храми і вівтарі, скарбниця, священний гай. Бідняки та ремісники селилися на околиці міста. Не­далеко від міста знаходився цвинтар, який називався некрополь. Стосунки з нечисленним місцевим населенням були мирними і на перших порах поліси не мали укріплень. Згодом усі міста були ото­чені міцними оборонними стінами з вежами.

У містах були розвинуті такі ремесла: ткацтво, металургія, кова­льство, гутництво (виробництво скла), чинбарство (обробка шкіри), кушнірство, гончарство. Греки-колоністи плідно використовували родючі землі, займаючись землеробством, скотарством, садівницт­вом, виноградарством, рибним промислом, добуванням солі.

Велике місце у греків-колоністів займала торгівля. Торгові шля­хи прокладалися в Європу і в Азію. Купці створювали там свої тор­гові факторії. З України вивозили найбільше пшеницю, а також хут­ра, мед, віск, рибу, сіль, бурштин, деревину і рабів. За повідомлен­ням Демосфена Боспор щороку вивозив до Афін близько 17 тис. тонн зерна.

Жителі античних міст відзначалися високою культурою. Із чис­ленних написів на побутових речах можна зробити висновок, що ве­лика їх частина була письменною. Існували спеціальні гімнасії, де діти навчалися і займалися спортом. Розвивалася література, музика, ставилися театральні вистави. Збереглися теракотові театральні мас­ки місцевого виробництва. Особливо популярними у греків-колоністів була історія і філософія. Нам відомі херсонеський історик Сіріск (III ст. до н. е.), боспорські філософи Смікр та Діофіл (IV ст. до н. е.). У цих містах були поширені образотворче мистецтво, ску­льптура, графіка і архітектура.

Великої уваги у суспільствах грецьких міст-колоній надавалося патріотичному вихованню молоді. Молодь, одержуючи громадянст­во, складала урочисту присягу на вірність колонії та її законам. Най­важливішим обов'язком громадянина була охорона міста від воро­гів.

УІУ-ПІ ст. до н. е. античні міста-держави Північного Причор-номор 'я переживали період найбільшого розквіту. Та вже з середи­ни III ст. до н. е. справи колоній погіршуються. Починається активне переміщення кочових племен, зокрема сарматів, що переходять до війн зі скіфами. Це підривало основу добробуту античних держав -сільське господарство і торгівлю. Ці причини змусили античні міста запросити до себе римські легіони. Римляни розташували свої гарні­зони у ряді міст Північного Причорномор'я, а Ольвія, Херсонес і Ті­

ра увійшли до складу римської провінції Нижня Мезія. Римляни по­вернули грецьким містам на українському узбережжі економічну та політичну стабільність, та не надовго. У 270р. н. е. на античні міс­та напали готи, а ще через 100 років гуни їх цілком знищили.

Античні міста-держави залишили помітний слід в історії Украї­ни. Як свідчать дані археологічних досліджень, матеріальна і духов­на культура греків вплинула на життя скіфів, лісостепових племен, а згодом - носіїв черняхівської культури. Саме з Північного Причор­номор'я, зокрема з Пантікапея та Херсонеса почалося проникнення на землі нинішньої України нової релігії - християнства.

Підводячи підсумки, варто сказати, що, на думку ряду вчених, скіфський період в історії України став якісно новим етапом у роз­витку її давнього населення. Саме тоді південь нинішньої України стає контактною зоною, у межах якої виникає взаємодія трьох різ­них за своєю природою світів - кочового у степових районах, осіло­го землеробсько-скотарського у лісостеповій зоні та античного у Причорномор'ї. Цей процес не лише вивів раніше не відомі народи півдня Східної Європи на арену світової історії, але й сприяв форму­ванню тут стійких ранньодержавних утворень, першим з яких нази­вають Надчорноморську Скіфію, що об'єднала під владою кочовиків - царських скіфів - різні за походженням, особливостями господарс­тва і побуту племена та народи, які мешкали на цих землях.

Лекція 5. Давні слов'яни

Проблема виникнення слов 'ян та їх прабатьківщини.