ВИСНОВКИ

На рішення споживача впливають зміни у доході та цінах товарів. Крива "доход - споживання" з'єднує всі точки рівноваги споживача, пов'язані з різними рівнями доходу. Форма кривої різниться для нормальних, нижчих та нейтральних благ. Крива "доход - спо-

живання" характеризує зміни в індивідуальному попиті на благо. Крива Енгеля фіксує залежність обсягу споживання від доходу

споживача. Для нормальних благ вона є висхідною, для нижчих - набуває від'ємного нахилу, для нейтральних є вертикальною. Залежність попиту від доходу для товарів першої і другої необхідності та предметів розкоші описують криві Торнквіста.

Крива "ціна - споживання" показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною. На її основі будується крива індивідуального попиту, кожна точка якої є точкою оптимуму. Вона відображає зміну рівня корисності споживача і зменшення відносної цінності блага в міру нарощування його споживання..

Зміна ціни спричиняє виникнення двох ефектів - ефекту заміни та ефекту доходу. Ефект заміни полягає у зміні споживання внаслі- ;: док зміни відносних цін товарів за незмінного реального доходу споживача. Ефект доходу полягає у зміні споживання внаслідок зміни реального доходу за незмінних відносних цін. Дія цих ефектів залежно від типу товарів може бути як одно-, так і різноспрямованою. Результуючий ефект визначає характер кривої попиту; вона є спадною для нормальних і нижчих товарів і висхідною для товарів Гіффена - нижчих благ, які займають значне місце у бюджеті спожива-

ча.

Ринковий попит являє собою суму індивідуальних попитів всіх споживачів за кожного можливого значення ціни. На нього впливають нецінові детермінанти, а його еластичність може визначатися дією позитивних та негативних сіткових зовнішніх впливів, таких як ланцюговий ефект та ефект снобізму.

: Споживчий надлишок є різницею між максимальною сумою, яку споживач готовий платити за кількість товару, на яку пред'являє попит, і фактично заплаченою сумою. Він вважається показником економічного добробуту.

Невизначеність умов споживчого вибору є джерелом ризику. У ризикових операціях рішення приймаються на основі порівняння сподіваного доходу з антиблагом ризику: чим вищим є ступінь ризику, тим меншою є корисність сподіваного доходу.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВААННЯ

Задача 1.

Споживач витрачає весь свій доход у 200 грн. на придбання двох товарів - X і Y. Ціна одиниці X = 10 грн., ціна одиниці Υ = 20 грн. Оптимальний споживчий кошик (Е1) складається з 12 одиниць X і 4 одиниць Υ. Зростання ціни товару X до 20 грн. за одиницю призводить до зміщення точки рівноваги, тепер оптимальний кошик (Е2) включає 4 X і 6 Υ. Зниження ціни товару X до 5 грн. за одиницю дає новий

оптимум (Ез), кошик складається з 20 X і 5 Υ.

1.Покажіть графічно зміни рівноваги споживача.

2.Побудуйте криву "ціна - споживання", а на її основі - криву індивідуального попиту споживача на товар X.

Задача 2.

ча становить 240 грн. на місяць. Початкова ціна одиниці товару становить 3 грн. Визначте величини ефектів заміни та доходу за умови, що ціна товару зни-

зиться до 2 грн. за одиницю.

Задача 3.

Припустимо, що на ринку певного товару є лише два покупця, індивідуальний попит яких хаоактепизують дані наступної таблиці.

1.Побудуйте криві попиту кожного споживача та криву ринкового попиту.

2.Нехай попит на товар з боку першого споживача збільшився на половину. Відобразіть ці зміни на графіках.

3.Поясніть, які детермінанти могли спричинити зміни у попиті першого споживача?

Задача 4.

Студент колекціонує компакт-диски. Якщо ціна компакт-диска буде вищою за 7 грн., він не купить жодного. Якщо ціна знизиться до 5 грн., він купуватиме 1 компакт-диск на місяць, якщо ціна становитиме 3 грн., - він купуватиме 2 ком- пакт-диски, а якщо ціна впаде до 1 грн. - купуватиме 3 компакт-диски на місяць.

1.Накресліть криву попиту студента на компакт-диски.

2.Обчисліть, яким буде споживчий надлишок, якщо ціна компакт-диска становить 3 грн.

3.Визначте і покажіть графічно, на скільки зменшиться споживчий надлишок, якщо ціна компакт-диска зросте до 5 грн.?

ЧАСТИНА III. ВИРОБНИЦТВО

І ПРОПОНУВАННЯ НА КОНКУРЕНТНОМУ РИНКУ

У попередніх розділах ми дослідили поведінку споживачів і закономірності формування ринкового попиту на готову продукцію. Задоволення цього попиту передбачає процес виробництва, трансформацію факторів виробництва у продукцію, яка буде запропонована на ринку. Отже, тепер ми звертаємось до дослідження поведінки виробників і процесу формування ринкового пропонування.

Пропонування товарів безпосередньо пов'язане з їх виробництвом, а виробництво - з витратами ресурсів. Теорія виробництва і витрат (теорія фірми) є одною з центральних проблем мікроекономіки.

Модель поведінки фірми будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання. Фірма, так само, як і споживач, функціонує у тривимірному просторі: мета - обмеження - вибір.

Мета фірми - одержання максимальної величини прибутку за даний період.

Обмеження фірми в досягненні мети - це продуктивність факторів виробництва, витрати виробництва, ціна продукції та попит на неї.

Вибір рішення, щодо обсягу випуску продукції залежить від ринкової структури, в якій господарює фірма.

Модель поведінки споживача і модель поведінки виробника мають чимало інших спільних рис: широке застосування граничного аналізу, пошук стану рівноваги, визначення ринкового (галузевого) пропонування на основі індивідуального пропонування окремих фірм.

Вивчення поведінки виробника ми починаємо із загальної характеристики фірми як виробничо-ринкової системи. Ми розглянемо основні теоретичні засади функціонування та мотивацію діяльності фірми, детально проаналізуємо прибуток як основну мету виробника. В наступних розділах ми зосередимо увагу на обмеженнях фірми у досягненні мети, докладно проаналізуємо витрати виробництва, які є основним критерієм для прийняття рішення відносно оптимальних обсягів виробництва і пропонування продукції.

126 Частина III. Виробництво і пропонування на конкурентному ринку

ФІРМА ЯК МІКРОЕКОНОМІЧНИЙ

СУБ'ЄКТ.

МЕТА ВИРОБНИЦТВА

У першому розділі ми зазначали, що фірма є одним з основних мікроекономічних суб'єктів. Вона представляє собою ринково-виробничу систему, оскільки одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач в процесі виробництва та як виробник і продавець продукції на ринку товарів і послуг.

Виробництво є основною сферою діяльності фірми. В даному розділі ми окреслимо в загальних рисах основні проблеми, які вирішує фірма як виробник, та розглянемо основні теорії, на яких грунтується аналіз виробництва і мотивації економічної діяльності фірми.

Теорія виробництва має важливе практичне значення. Пояснюючи закономірності досягнення технологічної та економічної ефективності, вона дозволяє оптимізувати господарські рішення виробників.

7.1. Організаційні форми і функції фірми

Ініціативну діяльність, пов'язану з виробництвом товарів і послуг, називають підприємництвом. Підприємництво передбачає використання власних коштів і готовність ризикувати ними з метою одержання

прибутку.

Первинною економічною ланкою, яка здійснює випуск завершеної продукції, вважається підприємство. Фірма - це організація, яка володіє майном і управляє господарською діяльністю підприємства або декількох підприємств. Майно підприємства є повною або неповною власністю фірми. Вона розпоряджається ним і використовує його для своєї господарської діяльності, яка охоплює управління процесом виробництва, реалізацію продукції, одержання і використання прибутків, відшкодовування своїх витрат.

Існують фірми з вертикальною і горизонтальною структурами, а також фірми-конгломерати. Фірма з вертикальною структурою володіє і управляє кількома підприємствами, кожне з яких здійснює свою, специфічну, відмінну від інших, стадію виробництва. Фірма з горизонтальною структурою володіє і управляє кількома підприємствами, які знаходяться на одній стадії виробництва, виконують подібні функції на ринку товарів та послуг. Фірмаконгломерат виробляє широкий асортимент різноманітних товарів і послуг, охоплює підприємства, які оперують у багатьох галузях і діють на багатьох

Розділ 7· Фірма як мікроекономічний суб'єкт. Мета виробництва 127

ринках. Таким чином, поняття підприємства і фірми можуть співпадати стосовно одного підприємства і не співпадати стосовно декількох підприємств.

Основними організаційно-правовими формами фірм є: індивідуальна під-

приємницька фірма, партнерство та корпорація.

Індивідуальна фірма має одного власника, який водночас є і менеджером. Суверенітет у прийнятті рішень, простота в організації і ліквідації підприємства, податкові пільги, розвинене почуття господаря складають переваги одноосібного володіння. Але обмеженi фінансові ресурси, недостатня ефективність управління, повна відповідальність аж до конфіскації майна власника ведуть до частих банкрутств, так що ця форма підприємництва найменш стійка, вона можлива у галузях, де існує виробництво з коротким циклом.

Партнерство — колективне підприємство, яке знаходиться у спільній власності кількох осіб, що об'єднують свої фінансові ресурси, має більші можливості щодо одержання кредитів, кваліфікованого управління, але часті непорозуміння між партнерами, негнучкість і складність реорганізації, значна небезпека розпаду у випадку несподіваного виходу одного з партнерів та необмежена відповідальність роблять існування партнерств не дуже перспективним. Вони поширені у невиробничій сфері (юриспруденції, медицині тощо).

Корпорація - форма організації підприємств, яка має особливі методи залучення капіталу та особливі форми управління. Це - акціонерне товариство. Свій капітал утворює шляхом випуску акцій і облігацій. Вищим органом управління є збори акціонерів. Значні фінансові ресурси, які утворюються за рахунок трьох джерел: нерозподіленого прибутку, кредитів банків та продажу акцій і облігацій, обмежена відповідальність, досконалий менеджмент, переваги великого підприємства (ефект масштабу) та необмежений термін діяльності роблять корпорацію найбільш поширеною і стійкою формою фірми в сучасному ринковому господарстві, незважаючи на те, що вона також має недоліки, такі як: бюрократизація управління, можливі суперечності інтересів

ізловживання управлінського персоналу тощо.

Вмікроекономіці не приймають до уваги всю цю різноманітність форм і структур. Всі підприємства і організації об'єднують узагальненим поняттям фірма. Модель поведінки фірми будується для індивідуальної підприємницької фірми, яка може бути як великим промисловим підприємством, так і дрібним фермерським господарством. Це стосується і різноманітних функцій фірми.

Фірма виконує виробничо-технологічну, економічну, соціальну, зовнішньоекономічну функцію, але вони не є предметом дослідження мікроекономіки. Ми зосереджуємо свою увагу на основній функції підприємства - функції, виробництва, яка є економічною моделлю технології, описує