Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kulchitsky_IDPU.doc
Скачиваний:
43
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
749.06 Кб
Скачать

5. Стародавні східні слов'яни

Вперше у писемних джерелах про слов'ян згадується на рубежі нашої ери, причому вони були автохтонами Східної Європи і жили тут ще в епоху раннього заліза. Однак у джерелах того часу їх називали скіфами. Так, деякі дослідники вважають, що скіфи-орачі були слов'я­нами. З початку І тис. н. е. слов'яни виступають у пи­семних джерелах вже під назвою венедів. Згідно з пові­домленнями античних авторів, венеди займали землі у басейні Вісли, від північних схилів Карпат аж до Бал­тики, і були сусідами германських, сарматських і фін­ських племен. Вся північна і західна частини території" сучасної України в той час були заселені слов'янськими (венедськими) племенами.

Трохи пізніше поряд з венедами у писемних джере­лах з'являються дві нові назви для визначення слов'ян:

анти і склавши. Хоча значення і походження цих тер­мінів і досі не з'ясовані, але в них уперше відбито поділ слов'ян на західних (склавини) і східних (анти). Останні жили на землях між Дніпром і Дністром, їх територія охоплювала також Лівобережжя Дніпра.

Стосовно питання про те, хто такі анти і яке відно­шення вони мали до східних слов'ян загалом, існують різні думки. Деякі дослідники вважають, що назва «анти»? охоплює всіх східних слов'ян, інші —тільки певну ча­стину. Так, відомий російський учений О. Шахматов(1864—1920)уперше в історії вітчизняної науки створив цілісну концепцію етногенезу слов'ян, послідовно дотри­муючись думки про спільне походження слов'ян. Його дослідження засвідчили, що на початку VIст. із спільної мови слов'ян внаслідок розселення і розпорошення сфор­мувалися три підгрупи:західнослов'янська,з якої зго­дом розвинулися такі мови, як польська, чеська та сло­вацька;південнослов'янська, —з неї виникли болгар­ська, македонська та сербохорватська;східнослов’янська з якої розвинулися українська, російська та білоруська мови.

Територія, що займали анти, на думку академіків М. Грушевського, І. Крип'якевича та інших, переважно збігається з лісостеповою смугою Східної Європи. Основ­ною галуззю господарства в антів було орне хлібороб­ство, а також осіле тваринництво і промисли (мислив­ство, рибальство, збиральництво). Високого рівня досягло ремесло (залізоробне, гончарське, склоробне тощо). В антів були економічні зв'язки з віддаленими країнами. в тому числі з Римською імперією. Широко розвивалося рабовласництво: візантійські автори пишуть про десятки тисяч полонених, яких анти перетворювали на рабів. Існувала работоргівля.

Політичний союз антів був одним із зародків майбутньої східнослов'янської державності. Очолювали це об'єднання царі (рекси), оточені вельможами (приматами). Так, у IVст., за свідченням готського історика;

Йордана, жив антський цар Бож, котрому довелося ве­сти тяжкі війни з готами (племена східних германців), які претендували на панування у Східній Європі. У 385р. готський король Вінітар намагався підкорити ан­тів, але зазнав поразки. Трохи пізніше йому вдалося захопити Божа у полон. За наказом Вінітара він був розіп'ятий разом із синами і 70-ма своїми прибічниками,

Зазначимо, що у творах візантійських авторів під­креслюється «народоправний» характер суспільного ладу антів і склавінів, які, за твердженням Прокопія Кесарійського, «здавна живуть у народоправстві і тому ща­стя і нещастя в житті у них вважається справою спільною». Стародавні слов'яни у середині І тис. н. е. тільки почали переходити до державної організації, тому влада царя у них була обмежена старими, звичаєвими наста­новами общинного ладу. Велику роль виконували народ­ні збори, які здебільшого розв'язували найважливіші справи.

У VIст. розпочався наступ антів разом зі спорідне­ними склавінами на балканські володіння Візантії. До середини VIст. це були походи з метою захоплення по­лонених і здобичі, але вже після війни 550—551рр. на візантійських землях оселилася частина антів і склавінів. Упродовж наступних десятиліть розселення антів відбувалося дуже швидко й у 80-х роках VIст., призвело до повної слов'янізації північних Балкан. У зв'язку з вторгненням сюди 568р. аварів (великий союз кочових племен тюркського походження) і заснуванням у Тран­сільванії (сучасна Румунія) Аварського каганату, розпо­чалися аваро-слов'янські війни, що на початку VIIст. спричинило розпад антського політичного об'єднання. Основна маса його населення відступила на північ від Чорного моря —на Полісся, Київщину, Чернігівщину. В основі їх життя був поділ на племена. Сформувалися нові племінні групи, що визначили остаточний поділ слов'ян насхідних, південнихізахідних,який зберіга­ється й досі.

З розпадом первіснообщинного ладу і формуванням класів виникли умови для створення держави. Найраннішим державним утворенням у південних слов'ян було Болгарське царство (VIIст.), в яке, крім слов'янських племен, ввійшло і було асимільоване ними тюркомовне плем'я болгар. У західних слов'ян існувала ранньофео­дальна держава Само, куди входили словаки, морави, чехи, словенці й лужицькі серби, а пізніше —Великоморавська держава. Східні слов'яни, в яких спочатку існу­вали ранньофеодальні державні утворення Артанія, Куявія, Славія, згодом утворили велику давньоруську держа­ву —Київську Русь.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]