Утворення срср та зміни / суспільно-політичному житті україни

1. Передумови утворення і юридичне оформлення срср

Внаслідок більшовицького перевороту 1917р. на тери­торії колишньої Російської імперії були встановлені ра­дянські республіки. Серед них основна роль належала Росії, у складі якої створилися автономні утворення Тру­дова Комуна німців Поволжя, Башкирська, Кримська, Та­тарська і Киргизька автономні республіки, Чуваська, Ма­рійська, Вотська, Калмицька автономні області, Карель­ська Трудова Комуна та ін. Юридичне утворення першої радянської федерації —Російської Радянської Федера­тивної Соціалістичної Республіки —було закріплено у «Декларації прав трудового і експлуатованого народу» і в постанові «Про федеральні установи Російської Респуб­ліки», прийнятих IIIВсеросійським з'їздом Рад у січні1918р. Це була федерація на засадах автономії.

Крім Радянської Росії, на території колишньої Російської імперії утворилися інші держави, зокрема Укра­їнська Радянська Соціалістична Республіка (проголоше­на І Всеукраїнським з'їздом Рад 25грудня 1917р.), Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, які були унітарними державами, а пізніше —Закавказька Радянська Федеративна "Соціалістична Республіка (Грузія, Вір­менія, Азербайджан). Спочатку між РРФСР і цими рес­публіками склався військовий союз. Республіки підпоряд­кували збройні сили загальному командуванню, що здійс­нювалося військовими органами РРФСР, а в травні-черв­ні 1919р. їхні армії були остаточно злиті в єдину армію радянської держави. Відповідно були ліквідовані військо­ві відомства республік. Всеросійський Центральний Ви­конавчий Комітет 1червня 1919р. видав декрет «Пре об'єднання радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби з світовим імперіалізмом», Названий декрет був за формою актом вищого органу державної влади РРФСР, але стосувався інших республік і фактично втручався в їх внутрішні справи. Тому нама­гання радянської історіографії подати декрет як договір між республіками позбавлене підстав. Після прийняття декрету ВЦВК утворив комісію для розробки конкретної форми об'єднання, але в цей час була повалена радян­ська влада у Прибалтійських республіках.

Військовий союз 1920—1921рр. доповнився господар­ським союзом. Російська Федерація уклала союзні дого­вори з усіма радянськими республіками —Україною(28грудня 1920р.), Білорусією, Азербайджаном, Вірме­нією та Грузією. Рішення вищих органів влади РРФСР ці республіки визнавали законом не тільки для Російської Федерації, а й для себе.

У серпні 1922р. під головуванням В. Куйбишева була створена спеціальна комісія для вироблення основ тіс­ного об'єднання республік у нових умовах. У вересні1922р. комісія прийняла запропонований Й. Сталіним «Проект резолюції про взаємовідносини РРФСР з незалежними республіками», який передбачав вступ УРСР БРСР, Грузинської РСР, Вірменської РСР і Азербайджанської РСР до складу РРФСР на автономних правах Центральний Виконавчий Комітет, Раднарком, Рад;

Праці й Оборони РРФСР повинні були стати вищими загальнофедеральними органами єдиної союзної держави Щоправда, проект автономізації на вимогу В. Леніна буї незабаром перероблений, але вже тоді чітко виявилася лінія Сталіна —лінія зневаги національних інтересів Окреслювався його курс на одноосібну узурпацію влади

Для юридичного оформлення створеної союзної держави було скликано І з'їзд Рад СРСР, що відбувсі ЗО грудня 1922р. у Москві. На з'їзд від Російської Федерації прибуло 1727делегатів, України — 364,Закав­казької Федерації — 91,Білорусії — 33делегати (всього2215).За національним складом делегати становили: ро­сіяни — 62,5%,українці — 8%,білоруси — 1,1,кавказькі народності — 4,5,євреї — 10,8,тюркські народності — 4,7,латиші та естонці — 3,4,інші національності — 4%. Таким чином, за національним складом серед делегатів переважали росіяни, що не відповідало структурі насе­лення республік. Інші факти також засвідчують порушення існуючих пропорцій етнічного складу. Зокрема занижений відсоток становили українці.

Відкрив з'їзд найстаріший делегат РРФСР П. Смідович. На порядку денному було три питання: розгляд Декларації про утворення Союзу Радянських Соціалістич­них Республік; розгляд Договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік; вибори Централь­ного Виконавчого Комітету СРСР. Доповідь «Про утво­рення СРСР» зачитав Сталін. У ній йшлося про ті про­блеми, з якими стикалася радянська влада впродовж п'я­тирічного існування, обґрунтовувалася мета утворення Союзу РСР. Головні мотиви об'єднання республік —це сполучення фінансових і економічних можливостей рес­публік, об'єднання сил з метою відбудови народного гос­подарства. Політичні установи ширшого плану та аналіз розмежування функцій між Союзом і республіками в до­повіді не звучали. Завершував доповідь повний текст «До­говору про утворення СРСР».

Ознайомлення з текстом Договору дає змогу просте­жити, як пізніше Сталін і його оточення зробили все, щоб вилучити ті положення, які забезпечували так зва­ний суверенітет союзних республік. До складу СРСР увійшли 1922р. РРФСР, Україна, Білорусія і Закавказь­ка Федерація. Пізніше до його складу входили 15союз­них і 20автономних республік, вісім автономних обла­стей і десять національних округів.

Відразу ж після виголошення Сталіним доповіді від імені повноважних делегацій республік на з'їзді виступив з промовою (про необхідність об'єднання республік в єди­ну союзну державу) делегат від України М. Фрунзе. Він, схвалюючи загалом документ, зазначив, що делегації вважають за необхідне ввести у нього нові, додаткові гарантії, запропонував Декларацію і Союзний договір затвердити лише в основному. Можливо, вже цей факт «неслухняності» делегатів не залишився поза увагою Ста­ліна —більшість делегатів з'їзду пізніше були репресо­вані і фізично знищені.

У Договорі, що розглядався на І з'їзді Рад СРСР, були відображені положення, які певною мірою гарантували республікам широкі права, проте саме поняття «сувере­нітет» у Договір не ввійшло. Це, зокрема, положення про право ЦВК Союзу скликати надзвичайні з'їзди Рад СРСР за його власним рішенням або ж на вимогу не менше двох республік. З'їзди Рад і сесії ЦВК Союзу повинні були скликатися у столицях союзних республік. ЦВК Союзу обирав чотирьох голів ЦВК відповідно до кіль­кості союзних республік тощо.

Однак, на думку деяких державних діячів того часу, Договір про утворення СРСР істотно обмежував права республік. Так, на з'їзді категорично виступив проти по­силення централізму і зневажання прав республік Голова Раднаркому України X.Раковський. Він пропонував ві­дібрати від союзних комісаріатів (з 1946р. —міністер­ства) дев'ять десятих їх прав і передати республікам,