- •Розділ і стародавні держави і пра на території україни (VII ст. До н. Е.—VI ст. Н. Е.)
- •1. Виникнення стародавніх держав
- •2. Скіфія
- •3. Античні міста-держави
- •4.Боспорське царство
- •5. Стародавні східні слов'яни
- •Розділ II суспільно-політичний ла; і право київської русі
- •1. Утворення української держави-україни-русі
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ III
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ IV суспільно-політичний лад і право на українських землях у складі великого
- •Та речі посполитої
- •1. Приєднання українських земель до великого князівства литовськог та до польщі
- •2. Суспільний лад
- •3. Виникнення українського козацтва. Запорізька січ
- •4. Державний лад
- •5. Право
- •Розділ V
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •5. Входження україни до складу росії та його наслідки
- •Розділ VI суспільно-політичний лад і право козацько-гетьманської держави (середина XVII—кінець XVIII ст.) соціально-політичне становиш україни під владою іноземних держав
- •2. Входження правобережної україни до складу росії
- •3. Суспільний лад
- •4. Державний лад
- •5. Ліквідація автономного устрою україни
- •6. Право
- •1. Криза і розпад феодально-кріпосницького ладу
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ VIII суспільно-політичний лад і право україни у другій половині XIX ст. І. Скасування кріпосного права
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ IX
- •(1772—1918 Рр.)
- •1. Загарбання західноукраїнських земель австрією
- •2. Органи урядової адміністрації
- •3.Органи самоврядування
- •4. Право
- •Розділ х
- •(1917—1920 Рр.)
- •1. Розпад російської імперії та відродження української держави
- •2. Система органів центральної ради
- •3. Жовтневий переворот більшовиків. Його вплив на україну
- •4. Четвертий універсал і проголошення україни незалежною демократичною дер
- •5. Українська держава за гетьмана п. Скоропадського
- •6. Українська держава за директорії
- •1. Розпад австро-угорщини і проголошення зунр
- •2. Державний лад зунр
- •3. Законодавча діяльність зунр. Злука унр і зунр
- •4. Падіння зунр
- •Утворення срср та зміни / суспільно-політичному житті україни
- •1. Передумови утворення і юридичне оформлення срср
- •2. Прийняття загальносоюзної конституції і дальший розвиток конституційного законодавства урср
- •3. Перебудова державного апарату урср
- •4. Адміністративно-територіальна реформа
- •5. Кодифікації та характеристика права
- •Розділ хні входження західної у країн та північної буковини до складу україни (1939—1940 рр.)
- •1. Окупація західноукраїнських земель та їхнє сощально-політи-чне становище у складі іноземних держав
- •Розділ XIV зміни в державному апараті та праві україни в роки другої світової війни
- •1. Напад фашистської німеччини на радянський союз. Спроби відновлення української держави
- •2. Розчленування території україни характеристика окупаційного режиму
- •3. Державний лад
- •Розділ XV
- •1. Соціально-політичне становище закарпаття у складі чехословаччин.И
- •2. Створення і діяльність органів народної влади. Входження закарпаття до урср
- •Розділ XVI розпад срср та відродження української суверенної, незалежної, соборної держави
- •1. Процес перебудови і зміни в суспільно-політичному житті україни
- •2. Декларація про державний суверенітет україни 16 липня 1990 р.
- •3. Акт проголошення незалежності україни 24 серпня 1991 р.
- •4. Державне будівництво в україні на сучасному етапі
- •Список літератури
- •290008 Львів, вул. Пекарська, 11,
3. Виникнення українського козацтва. Запорізька січ
Масові роздавання королем земель України польським і спольщеним панам і шляхті (володіння, наприклад, Яреми Вишневецького охоплювали майже всю Полтавщину та значну частину Київщини і були чи не найбільшими в усій Європі, у них проживало близько 230тис. селян), посилення панщини, безправ'я селян і бідних міщан, дрібних ремісників зумовили, як зазначалося, масову втечу знедолених людей. Найрішучіші, найвідчайдушніші з них становлять специфічну категорію поселенців —козаків. Вперше ця назва згадується наприкінці XIVст. У половецькій мові слово «козак» означаловартовий, воїн,у турецькій —незалежна людина, волоцюга,«їздити в козацтво» означалопромишляти у степах.Об'єднуючись у ватаги, групи, ціі сміливі люди полювали, ловили рибу, нападали на татар, відбиваючи полонених і награбоване добро. Ось ці вояки і стали називатись козаками. З поширенням в Україні кріпацтва та гніту населення чисельність козаків зростала, напади їх на татар та панів-експлуататорів частішали.
Хоч до козаків приєднувалися люди різних національностей —поляки, білоруси, росіяни, молдавани, однак більшість становили українці. Проникаючи щораз далі на південь, вони у степах засновували укріплені табори — січі —з військовими залогами. Це були їх оборонні пункти. Королівські урядовці, зокрема, старости порубіжних земель, хоч і з тривогою дивилися на зростання чисельності та активності козаків, але швидко зорієнтувались і почали використовувати їх для захисту кордонів від татар, спустошливі напади яких завдавали величезної шкоди.
У XVIст. прославився серед населення і козаків не-спольщений православний князь Дмитро Вишневецький. Він організував козаків, побудувавши за Дніпровими порогами на о. Мала Хортиця 1553—1554рр. форт, названий Запорізькою Січчю.
Сюди прибувало все більше козаків, втікачів. християнин чоловічої статі незалежно від соціальної ну, походження міг приєднатися до козацького братства, як і вільно вийти з нього. Жінок і дітей не приймали оскільки вважали, що у сповненому небезпек і боїв житті козаків на Січі їм не місце. Відмовляючись визнавати авторитет будь-якого правителя, запорожці здійснювали самоврядування згідно з тими звичаями і традиціями, які формувалися впродовж поколінь. Усі запорожці мали рівні права, їх відносини ґрунтувалися на засадах щирого братерства, взаємодопомоги.
На XVI—XVIIст. припадає найбільший розквіт Запорізької Січі. У військовому відношенні Січ поділялась на курені (максимально їх було 38),територіальне—на паланки (п'ять—вісім). Органами самоуправління, влади були:
1. Військова радаза участю всіх козаків, що розв'язувала найважливіші питання. Ради скликалися при потребі, а обов'язково — 1січня і 1жовтня. Скликалися також ради у куренях і паланках.
2. Військові начальники —кошовий отаман, військовий суддя, писар, обозний, курінні отамани.
3. Військові службовці —булавничий, хорунжий, бунчужний, довбиш, шафар, канцеляристи тощо.
4. Похідні та паланкові начальники —полковники, писарі, осавули.
Вся військова старшина обиралася Військовою рацою .на рік. Найвищу владу після Військової ради мав кошовий отаман —військову, адміністративну, судову. Він був підзвітний Військовій раді. Другою особою після отамана вважався військовий суддя, який окрім суддівських функцій заступав кошового отамана, був начальником артилерії.
Військовий осавул наглядав за дотриманням козаками порядку і дисципліни, стежив за виконанням судових рішень ради та отамана, проводив дізнання за вчинені правопорушення тощо.
Курені були адміністративними і військовими одиницями. Очолювали їх виборні та підзвітні раді курінні отамани.
Похідну старшину становили полковник, осавул, писар котрі у воєнний час організовували охорону передових рубежів Січі. Похідний полковник був командиром певної передової частини війська.
Паланкову старшину становили полковники, осавули писарі, їх влада поширювалася на відповідні паланки тобто на козаків, які проживали за межами Січі, у паланках.
Організація козацького самоврядування Запорізької Січі дає підстави стверджувати, що тут відроджувалася українська державність. Адже вся система органів військово-адміністративної влади забезпечувала виконання внутрішніх і зовнішніх функцій, властивих державі. Цікавою була і правова система у Січі. Водночас з правовими нормами, які діяли в усій Україні, найважливіше значення мало звичаєве право козаків —сукупність
правових звичаїв, що утверджувалися у сфері козацьких суспільних відносин. Система цього права закріплювала !,військово-адміністративну організацію козацтва, діяльність судових органів, порядок землекористування, договірних відносин, систему правопорушень і покарань за них тощо. Таким чином, в умовах постійної боротьби проти іноземних загарбників, за визволення українського народу від соціального і національного гніту в Запорізькій Січі сформувалася військова сила українського народу і специфічний суспільно-політичний лад, що ґрунтувався на засадах військової демократії. Ми дотримуємось думки тих вчених, котрі зазначають: Запорізька Січ була новою українською християнсько-демократичною державою, яка постала на руїнах княжої. Щоправда, згодом попри засади братерства і рівності, якими керувалися запорожці, між козацькою старшиною і рядовими козаками неодноразово виникали розбіжності (іноді вони виливались у заворушення) .
Запорізька Січ відіграла виняткову роль у захисті України від татарських нападів. Зміцнившись, козаки почали, у свою чергу, здійснювати регулярні походи у Крим, навіть на Туреччину, зокрема, Стамбул, сіючи серед татар і турків паніку, визволяючи тисячі і тисячі невільників з татарсько-турецької неволі. Особливо активно боролися запорожці з «бусурманами» наприкінці XVIIст. —під проводом Петра Конашевича-Сагайдачного (народився .у с, Кульчиці —теперішнього Самбірського району Львівської обл.).Походи козаків широко рознесли славу Січі по всій Європі. Па Запоріжжя почали приїжджатирізноманітні іноземні посольства. Європейські країни, які боролися з турками, прагнули союзу з козаками. Загони запорожців воювали у Молдавії, Польщі, Семигородді, навіть Франції, брали якнайактивнішу участь у численних повстаннях українського народу проти іноземного поневолення, зокрема, під проводом К. Косинського, Т. Трясила, С. Наливайка, Г. Лободи та ін.
Окрім запорозьких козаків були ще реєстрові. Вже 1572р. король Сигізмунд Август санкціонував утворення загону оплачуваних козаків. Згодом їх кількість зросла.
Існували так звані реєстри, в яких влада записувала реєстрових козаків. Вони входили кордонного війська. Командували ними, як правило, польські офіцери-шляхтичі. Наприкінці ХVI ст. реєстрових козаків налічувалося близько 3тис.