§ 4. Реалізація норм конституційного права. Тлумачення норм конституційного права

Під реалізацією норм конституційного права розуміють їх здійснення, досягнення тієї мети, яку переслідували при їх ви­данні.

Кожну конституційно-правову норму можна вважати чин­ною, якщо вона видана уповноваженим на те суб'єктом у межах його компетенції, з дотриманням установленого порядку її прий­няття і набула законної сили.

Залежно від характеру правозастосовчих дій суб'єкта права виділяють чотири основні форми реалізації правових норм:

1) здійснення (використання);

2)виконання;

3)дотримання;

4)застосування.

Здійснення (використання) норм права виражається в ре­алізації можливостей, які надаються суб'єктам суспільних від­носин відповідними нормами права. В межах цієї форми здійс­нюються суб'єктивні права учасників суспільних відносин, що регулюються цими нормами. Наприклад, здійснення громадя­нами своїх конституційних прав та свобод відбувається в межах цієї форми реалізації конституційно-правових норм.

Слід наголосити на існуванні відмінності між здійсненням громадянами прав і свобод та використанням повноважень дер­жавними органами й посадовими особами. Якщо для громадян використання належних їм суб'єктивних прав є справою добро­вільною і вони не несуть жодної відповідальності за невикорис­тання своїх прав, то для державних органів і посадових осіб здійс­нення їх повноважень є не тільки правом, а й обов'язком.

Виконання як форма реалізації конституційно-правових норм являє собою реалізацію зобов'язуючих норм, виконання суб'єк­том права покладених на нього обов'язків.

Дотримання пов'язане з реалізацією виключно забороняю­чих норм. Призначення цієї форми реалізації конституційно-пра­вових норм полягає у тому, щоб не допустити вчинення дій, які могли спричинити шкоду суспільству, державі, особі. Це досяга­ється шляхом утримання від учинення заборонених законом дій.

24

Глава I

Застосування являє собою діяльність органів держави або посадових осіб, які, використовуючи свої повноваження, вида­ють акти індивідуального значення на підставі норм права, ви­рішуючи тим самим конкретні питання життя суспільства. На відміну від інших форм реалізації норм права, в яких беруть участь різні суб'єкти права, включаючи фізичних та юридичних осіб, правозастосовча діяльність може здійснюватися тільки упов­новаженими на те державними органами і посадовими особами¹.

Велике значення для реалізації норм конституційного пра­ва, поряд з юридичними, мають організаційно-правові гарантії, тобто певні організаційні заходи і правові способи, що викорис­товуються для попередження порушень норм конституційного права і для припинення можливих порушень. Частина цих гаран­тій стосується конституційного права в цілому, інша ж пов'яза­на лише з конкретними конституційно-правовими інститутами.

До гарантій, що мають відношення до конституційного пра­ва в цілому, можна віднести:

1. процедурно-процесуальну регламентацію реалізації кон­ституційно-правових норм, значення якої не можна абсолю­тизувати через небезпеку породження формалізму та бюрокра­тизму;

2. конкретизацію, метою якої є сприяння реалізації норми права через прийняття норми більш конкретного характеру.

Гарантії реалізації конституційно-правових норм можуть міс­титися в нормах не тільки конституційного, а й інших галузей права. Наприклад, серед юридичних гарантій конституційних прав, свобод та обов'язків громадян розрізняють конституцій­но-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові, кримі­нально-правові гарантії, гарантії, що містяться в трудовому пра­ві, праві соціального забезпечення, тощо.

При цьому істотне значення мають соціальні фактори, які суттєво впливають на конституційно-правове гарантування².

Для реалізації норм конституційного права важливе значен­ня має їх тлумачення. Тлумачення норм конституційного права

¹ Основою для написания даної частини параграфа Є робота Мелпщен- ка В. Ф. Конституція — Основний Закон держави // Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 2000. — С 112—113.

² Кутафин О. Е. Зазнач, праця. — С. 130—136.

Конституційне право — галузь національного права України 25

може бути офіційним та неофіційним (що здійснюється на бу­денному рівні і поділяється на доктринальне, професійне та по­бутове).

Офіційне тлумачення норм конституційного права може бу­ти нормативним та ненормативним.

В Україні офіційне нормативне тлумачення Конституції України та законів України здійснює Конституційний Суд Украї­ни (статті 147, 150 Конституції України).

Відповідно до ст. 93 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 p., зі змінами і доповненнями, під­ставою для конституційного подання щодо офіційного тлума­чення Конституції України та законів України є практична не­обхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації Конституції та законів України. Суб'єктами права на конститу­ційне подання у цих випадках є: Президент України; не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається); Верховний Суд України; Уповноважений Вер­ховної Ради України з прав людини; Кабінет Міністрів Украї­ни, інші органи державної влади; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування.

Підставою для конституційного звернення із зазначеного пи­тання є наявність неоднозначного застосування положень Кон­ституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституцій­не звернення вважає, що це може призвести або призвело до по­рушення його конституційних прав та свобод. Суб'єктами пра­ва на конституційне звернення з цього питання є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Акти Конституційного Суду України щодо офіційного тлу­мачення Конституції та законів України є інтерпретаційпнмн актами та належать до актів нормативного характеру¹.

У теорії конституційного права одним із видів офіційного нормативного тлумачення є автентичне тлумачення, тобто та­ке, що здійснюється органом, який встановив норму, що тлума­читься. У радянський період таке тлумачення здійснювалося

¹ Христова Г. О. Юридична природа актів Конституційного Суду України: Лвтореф. лис.... канд. юрнд, наук / Національна юридична академія ім. Яро­слава Мудрого. - X., 2004. - С. 16.

26

Глава I

Президіями Верховних Рад союзних республік, однак сьогодні вважається, що офіційне тлумачення права є по суті судовою функцією і має здійснюватися спеціальною судовою інстанцією; якщо ж правотворчий орган вважає, що виданий ним акт має ва­ди, які не можуть бути подолані в процесі його реалізації, то він повинен у встановленому законом порядку внести до нього не­обхідні поправки та уточнення.

Крім того, практика свідчить, що нормативне тлумачення норм конституційного права може здійснюватися органами, на­діленими спеціальними повноваженнями видавати інструкції та роз'яснення щодо застосування чинного законодавства, а та­кож органами, які мають спеціальне доручення правотворчого органу видавати інструкцію або роз'яснення щодо застосуван­ня того або іншого акта. Таке тлумачення прийнято називати легальним або делегованим. Воно має суворо підзаконний ха­рактер і повинно проводитися в межах компетенції органу, що дає роз'яснення¹.