§ 3. Поняття, ознаки та види норм конституційного права

Конституційно-правова норма — це формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом або держа­вою чи суб'єктами місцевого самоврядування правило поведін­ки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конститу­ційного права, і забезпечується всіма засобами впливу, що пе­редбачені чинним законодавством³.

Маючи загальні ознаки норм права, норми конституційного права характеризуються низкою особливостей.

1) Особливості структури. В юридичній літературі прийнято вважати, що правові норми включають три елементи: гіпотезу

¹ Кутафин О. Е. Зазнач, праця. — С. 52—55.

² Кутафин О. Е. Зазнач, праця. — С. 43—49.

³ Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура консти­ туційно-правових норм // Право України. — 2001. — № 11. — С. 9.

Конституційне право — галузь національного права України 19

(визначення умов, за яких правова норма підлягає застосуван­ню), диспозицію (власне правило поведінки) та санкцію (вказів­ка на наслідки, які настають у випадку невиконання або нена­лежного виконання приписів, що містяться у правовій нормі). Аналіз конституційно-правових норм дає можливість стверджу­вати, що більшість із них не містить гіпотезу (наприклад, у ст. 1 Конституції України зазначено, що Україна є суверенною і не­залежною, демократичною, соціальною, правовою державою). Для більшості конституційно-правових норм характерна наяв­ність диспозиції. Однак значна їх кількість не містить чітких вказівок на права та обов'язки учасників правовідносин, тобто в них відсутня диспозиція в тому сенсі, в якому її зазвичай розу­міють (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 148 Конституції Украї­ни Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суд­дів Конституційного Суду України).

Елементи норм конституційного права України дуже важко виокремити в конкретно об'єктивованій нормі права, в багатьох нормах гіпотеза та диспозиція переплітаються і «зливаються» в єдине ціле¹. Як правило, конституційно-правова норма не міс­тить санкції.

Така специфіка конституційно-правових норм зумовлена предметом конституційного права, однак це не впливає на пра­вовий характер цих норм.

2) Особливості змісту, які полягають у тому, що не всі нор­ми конституційного права встановлюють конкретні права та обо­в'язки учасників суспільних відносин. Багато норм конституцій­ного права є нормами-принципами, дефініціями тощо (напри­клад, ч. 2 ст. 2 Конституції України встановлює, що Україна є унітарною державою), але це жодною мірою не впливає на сту­пінь їх обов'язковості для виконання.

Різноманітність конституційно-правових норм зумовлює необхідність їх класифікації. В основу такої класифікації по­кладаються ті сфери суспільних відносин, що регулюються конституційно-правовими нормами, а також підстави, які би найбільше відображали суттєві властивості конституційно-пра­вових норм.

¹ Сінькевич О. В. Норми конституційного права України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / КНУ імені Тараса Шевченка. — К., 2003. — С. 11.

20 Глава I

Конституційно-правові норми класифікують за кількома ознаками:

I. За об'єктом правового регулювання:

1. норми, що визначають основи конституційного ладу;

2. норми, пов'язані з приналежністю до держави, що регу­люють відносини з приводу громадянства;

3. норми, що визначають загальні принципи статусу особи;

4. норми, що визначають форму правління та територіаль­ний устрій держави;

5. норми, що визначають основні принципи системи орга­нів державної влади;

6. норми, що визначають основні засади, принципи орга­нізації місцевого самоврядування, гарантії та форми здійснен­ня місцевого самоврядування, його місце в системі народо­владдя;