122 Глава IV

2) вихід з громадянства України не допускається, якщо осо­бу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні при­тягнуто як обвинувачену в кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

У законодавстві деяких країн (Болгарія, Грузія, Росія, Ру­мунія, Словенія, Хорватія) встановлено обмеження для вихо­ду з громадянства у зв'язку з невиконанням особою фінансових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами, перед державою. Така норма існувала і в Законі України «Про грома­дянство України» в редакції 1997p.,однак у зв'язку із зловжи­ваннями цією нормою з боку третіх осіб дане обмеження не вклю­чене до чинної редакції Закону.

Більшість країн поступово відмовляється від заборони ви­ходу з фомадянства у зв'язку з непроходженням особою війсь­кової служби, хоча поки що це обмеження міститься у законо­давстві Росії, Франції, Грузії¹.

Вихід дітей віком від 14до 18років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Датою припинення громадянства України у випадку виходу із громадянства є дата видання відповідного Указу Президента України.

Підставами для втрати громадянства України є:

1) добровільне набуття громадянином України громадян­ства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вва­жаються всі випадки, коли громадянин України для набуття гро­мадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановле­ного національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянст­ва такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням фомадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

¹ Тодыка Ю. Н. Зазнач, праця. - С 117-118.

Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні 123

б) набуття дитиною, яка є фомадянином України, фомадян­ ства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття фомадянином України іншого гро­ мадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г)автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законо­ давства про фомадянство іноземної держави, якщо такий грома­ дянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього фомадянства іншої держави;

2) набуття особою громадянства України через прийняття внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Цю підставу для втрати фомадянства передбачає у своєму законодавстві більшість західноєвропейських держав, але у ба­гатьох державах можливість втрати фомадянства за цією підста­вою обмежена в часі з моменту його набуття (Латвія, Росія — 5років, Іспанія — 15років)¹;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держа­ ви, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загаль­ ним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

У деяких західноєвропейських країнах (Австрія, Греція, Іспа­нія, Італія, Фінляндія, Франція) у випадку виникнення зазна­ченої підстави особа може бути позбавлена громадянства².

Положення пунктів 1, 3не застосовуються, якщо внаслідок цього фомадянин України стане особою без громадянства.

Органами, які виступають з ініціативою припинення грома­дянства України через втрату, є: органи внутрішніх справ, дип­ломатичні представництва чи консульські установи Украї­ни (п. 87Порядку провадження за заявами і поданнями з пи­тань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001р. № 215(у редакції Указу Президента України від 27.06.2006р. № 588/2006).

Датою припинення громадянства України у випадку його втрати є дата видання відповідного указу Президента України.

¹ Васильєва Т. А. Зазнач, праця. — С. 115—117.

² Тодыка Ю. Н. Зазнач, праця. - С 122-123.