§ 9. Колізії в конституційному праві

Юридичні колізії — це розходження або протиріччя між окремими нормативно-правовими актами, що регулюють одні іі ті самі або суміжні суспільні відносини, а також протиріччя, що виникають у процесі правозастосування та здійснення ком­петентними органами і посадовими особами своїх повноважень.

Виділяють такі види юридичних колізій:

1. між нормативними актами та окремими правовими нор­мами;

2. колізії в правотворчості (безсистемність, дублювання, ви­дання взаємовиключних актів);

3. колізії в правозастосуванні (відмінності в практиці реалі­зації одних і тих самих положень);

¹ Перелік видів санкцій наведено за: Кутафин О. Е. Зазнач, праця. — С. 402- 419.

² Майданчик О. Зазнач, праця. — С. 118.

³ Тодыка Ю. Н. Конституция Украины - Основной Закон государства и общества. - X.: Факт, 2001. - С. 196.

44 Глава I

ків, відповідальність несуть колективні суб'єкти, відповідаючи за них як за власні діяння (ст. 56 Конституції України). У таких випадках відповідальність несуть обидва суб'єкта конституцій­ного права: як член колективу, так і сам колектив.

Іноді суб'єктивну сторону конституційного правопорушен­ня характеризують і такі додаткові ознаки, як мотив і ціль. На­приклад, відповідно до ст. 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій є кон­ституційним правопорушенням лише за умови переслідування ними протиправних цілей, передбачених цією статтею¹.

Серед заходів конституційно-правової відповідальності у рет­роспективному аспекті, тобто серед її санкцій, виділяють такі:

1. скасування або призупинення дії актів державних органів та органів місцевого самоврядування або їх окремих положень (наприклад, відповідно до ч. 8 ст. 118 Конституції України рі­шення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президен­том України або головою місцевої державної адміністрації ви­щого рівня). Різновидом даної санкції є визнання неконститу­ційними актів, визначених Конституцією України державних органів або їх окремих положень, що здійснюється Конститу­ційним Судом України;

2. припинення діяльності державних органів, органів місце­вого самоврядування, їх посадових та службових осіб (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як од­нієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резо­люцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від кон­ституційного складу Верховної Ради України);

3. анулювання юридичних результатів тих або інших кон­ституційно-правових дій (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 90 Закону України «Про вибори народних депутатів України» діль­нична виборча комісія може визнати голосування на виборчій дільниці недійсним у разі встановлення нею порушень вимог

¹ Кутафин О. Е. Зазнач, праця. — С. 419—430, 441—443.

Конституційне право — галузь національного права України 45

цього Закону, внаслідок яких неможливо достовірно встанови-і и результати волевиявлення виборців);

4. обмеження або призупинення деяких основних прав грома­дян. Так, відповідно до ч. З ст. 76 Конституції України не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість непогашена і незнята в установленому законом порядку;

5. скасування рішення про прийняття до громадянства Украї­ни. Наприклад, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про громадянство України» набуття особою громадянства України через прийняття до громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих до­кументів є підставою для втрати громадянства України¹.

Для впорядкування всіх складових конституційно-правової відповідальності пропонується ухвалити закон «Про конститу­ційно-правову відповідальність»² або закріпити їх у межах кон­кретних законів, що регламентують правовий статус різнома­нітних державних інституцій, посадових осіб³.