- •Глава і
- •10 Глава I
- •12 Глава і
- •§ 2. Система конституційного права
- •Глава I
- •§ 3. Поняття, ознаки та види норм конституційного права
- •20 Глава I
- •II. За роллю в механізмі правового регулювання:
- •III. За характером обов'язковості приписів, що в них міс тяться:
- •IV. За характером основного призначення приписів, що в них містяться:
- •V. За територією дії:
- •VI. За дією в часі:
- •VII. За сферою застосування:
- •§ 4. Реалізація норм конституційного права. Тлумачення норм конституційного права
- •Глава I
- •§ 5. Прогалини та аналогія в конституційному праві
- •§ 6. Джерела конституційного права: поняття, ознаки, види
- •28 Глава I
- •Глава I
- •§ 7. Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб'єкти, об'єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення
- •Глава I
- •II. За змістом:
- •III. За формою:
- •IV. За часом дії:
- •36 Глава і
- •§ 8. Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, види
- •40 Глава I
- •42 Глава I
- •§ 9. Колізії в конституційному праві
- •§ 9. Колізії в конституційному праві
- •Глава I
- •Контрольні питання та завдання
- •Глава I Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава II
- •Основи вчення про конституцію
- •§ 1. Поняття конституції, її функції та властивості
- •Глава II
- •Глава II
- •§ 2. Поняття, структура та ознаки конституціоналізму
- •Глава II
- •§ 3. Форма і структура конституцій. Класифікація конституцій
- •59 Глава II
- •Глава II
- •III. За формою правління:
- •64 Глава II
- •65 Основи вчення про Конституцію
- •§ 5. Загальна характеристика Конституції Автономної Республіки Крим
- •68 Глава II
- •Глава II
- •§ 6. Правова охорона Конституції України
- •Глава II
- •Глава II
- •Глава II
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •78 Глава II
- •Глава III
- •80 Глава III
- •Глава III
- •Глава III
- •§ 2. Поняття та принципи державного ладу України. Механізм та основні функції Української держави
- •87 Глава III
- •Глава III
- •Глава III
- •§ 3. Поняття, сутність, основні принципи та система суспільного ладу України
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •93 Основи конституційного ладу України
- •Глава IV
- •96 Глава IV
- •§ 2. Поняття громадянства і належність до громадянства України
- •Глава IV
- •§ 3. Принципи громадянства України
- •10Б Глава IV
- •§ 4. Порядок набуття та припинення громадянства
- •України. Повноваження державних
- •Органів, які беруть участь у вирішенні
- •Питань громадянства
- •118 Глава IV
- •120 Глава IV
- •122 Глава IV
- •124 Глава IV
- •§ 5. Конституційно-правовий статус іноземців,
- •Осіб без громадянства, біженців,
- •Закордонних українців та іммігрантів
- •В Україні. Право притулку в Україні
Глава II
Основи вчення про Конституцію
53
Розходження між фактичною та юридичною конституцією свідчить про те, що частина норм стала або спочатку була і залишається фіктивною. Постає необхідність або юридичну конституцію привести у відповідність до фактичної, або навпаки. Останнім часом дедалі більше значення у подоланні розбіжностей між фактичною та юридичною конституцією відіграють органи конституційної юстиції.
Фіктивність конституції, як правило, характерна для держав з авторитарними та тоталітарними політичними режимами1. У демократичних країнах у випадку існування розбіжності між фактичною та юридичною конституцією вживають відповідних заходів для якнайшвидшого її подолання.
При цьому слід мати на увазі, що не всі дослідники підтримують думку про розмежування юридичної та фактичної конституцій. Так, наприклад, О. Ф. Фрицький критикує ідею виокремлення фактичної конституції і зауважує, що вона є «абстракцією, що суперечить основним засадам юридичної теорії та практиці застосування», оскільки, за його переконанням, предмет конституційно-правового регулювання включає дві взаємопов'язані складові — суспільні відносини і норми, що їх регулюють. Фактична конституція — це власне суспільні відносини, які існують поза нормативним регулюванням, тому не може бути так званої фактичної конституції, доки її не буде «одягнено» у відповідну правову форму2.
Конституції виконують чимало функцій, зокрема: юридичну, політичну, ідеологічну, установчу, правотворчу, регулятивну, охоронну, економічну, культурну, інформативну тощо.
Характеристика Конституції України має охоплювати визначення її формально-юридичних властивостей та основних рис.
Формально-юридичні властивості Конституції —це її ознаки як основного нормативно-правового актадержави. До цих властивостей належать такі ознаки.
1) Конституція України є Основним Законом держави. Це означає, що Конституція посідає найвищу сходинку в ієрархії нормативно-правових актів.
1 Маклаков В. В. Зазнач, праця. — С. 46—47.
2 Фрицький О. Ф. Конституційне прано України: Підручник. — К.: Юріп- ком Інтер, 2004. - С 77-78.
2) Вона має найвищу юридичну силу. Необхідно відмежовувати поняття «найвища юридична сила» від «верховенства Конституції», оскільки останнє визначає місце Конституції не тільки в правовій системі, а й у суспільстві та державі. Термін «найвища юридична сила Конституції» визначає її місце лише в системі нормативно-правових актів. Найвища юридична сила Конституції закріплена у ч. 2ст. 8Конституції України та проявляється у двох аспектах:
а) усі нормативно-правові акти приймаються органами, пе редбаченими Конституцією та в установленому нею порядку;
б) норми Конституції мають пріоритет над нормами законів та інших нормативно-правових актів, тобто жоден нормативно- правовий акт держави не може суперечити положенням Кон ституції. Хоча у ч. 2ст. 8Конституції України йдеться про не обхідність відповідності, а не несуперечності нормативно-пра вових актів Конституції1.
Терміни «відповідність» та «несуперечність» Конституції різні за обсягом (останній має більш широке тлумачення). Не-вдалість використання терміна «відповідність» у Конституції України, як підкреслюють вітчизняні дослідники, зумовлена тим, що він може застосовуватися лише щодо тих актів, предмет регулювання яких закріплено в Конституції. Стосовно всіх інших актів, про предмет яких у Конституції не згадується (оскільки Конституція містить тільки загальні норми), то доцільніше говорити про «несуперечність».
Слід також відрізняти поняття «вища юридична сила» та «обов'язковість конституційних норм». Так, обов'язковість —це абсолютна властивість кожного нормативного акта, тоді як вища юридична сила —властивість конституції, зміст якої ми розглянули вище, зумовлена її особливим предметом регулювання. Тому твердження деяких авторів про те, що конституційне регулювання має найвищий ступінь обов'язковості, є хибним2.
1 Оніщенко О. В. Конституція України як основне джерело конституцій ного права України: Автореф. дис. ... канд. юрнл- наук / КНУ імені Тараса Шевченка. - К.. 2005. - С 9-Ю.
2 Китафип О. Е. Предмет конституционного права. — М.: Юристі,, 2001. -
С 174-175.
54