Глава II

Основи вчення про Конституцію

57

Ідеологічні основи конституціоналізму складає система право­вих ідей, поглядів, понять, теорій, заснованих на певних науко­вих і політичних знаннях та уявленнях, яка має за мету вплив на формування і розвиток правової, політичної і моральної культури.

Організаційні основи опосередковує конституційний лад як система суспільних відносин, установлених на основі і відповід­но до Конституції, основними складовими якого є державний і суспільний лад.

Сучасний український конституціоналізм найповніше вияв­ляється у конституційних правах, свободах і обов'язках людини і громадянина, в якісно новій організації державної влади, в реа­лізації чинної Конституції і в системі її охорони¹.

Як слушно зауважує Ю. М. Тодика, слід ураховувати, що наявність конституції ще не означає існування конституціона­лізму як масового політичного руху, зацікавленого у забезпе­ченні в країні демократичного конституційного ладу. Стосовно України можна сказати, що за певними параметрами він є (на­явність Конституції, актів і таких демократичних інституцій, як парламент, Президент, Конституційний Суд, Уповноважений з прав людини тощо). Але навряд чи масова конституційна сві­домість громадян, населення в цілому, його прошарків, і, найго­ловніше, конституційний порядок як процес та стан реалізації конституційних норм відповідають високим стандартам кон­ституціоналізму. Можна говорити, що в країні відбувається процес становлення конституціоналізму, заснованого на нор­мах Конституції України 1996 р., напрацюванняхвітчизняних державознавців та політичних діячів, у тому числі й минулого (Б. Хмельницького, М. Драгоманова, Ф. Франка, М. ґрушевсь-кого та ін.)і а також через засвоєння і впровадження в конститу­ційну структуру України західних моделей конституціоналізму². Співвідношення конституції і конституціоналізму тісно по­в'язане з проблемою конституційиості самої конституції, тобто якою мірою конституційний текст відповідає принципам гума­нізму, справедливості, демократизму, забезпечення прав і сво­бод особистості.

¹ Словська І. Є. Український конституціоналізм: етапи станошіення і роз­ витку: Аитореф. лис.... канд. юрид. наук / Ін-т держанії і прана ім. В. М. Ко- реиького НАМ України. - К., 2004. - С. 7-12.

² Тодыка Ю. //. Зазнач, праця. - С 126-127.

Проблема конституційиості конституції пов'язана з пробле­мою конституційності держави. Значення цього поняття розгля­дається з двох точок зору:

1. позитивістський підхід, за яким конституційною визна­ється та держава, в якій є конституція як основний закон (зако­ни), що закріплює певний державний лад, структуру і повнова­ження органів державної влади, наділені реальною практичною дією, і має вищу юридичну силу та змінюється шляхом особли­вої (ускладненої порівняно із звичайним законодавчим проце­сом) процедури;

2. природно-правовий підхід, за яким конституційною ви­знається держава, в якій забезпечено гарантії прав людини та по­діл влади.

Отже, поєднуючи наведені підходи, можна дійти висновку, що конституційна конституція —це не просто основний закон держави, прийнятий шляхом належної процедури, а й закон, що забезпечує в державі панування права, тобто такий закон, що установлює та гарантує мінімальну та невідчужувану міру сво­боди і формальну рівність учасників соціального спілкування.

У проблемі співвідношення конституції та конституційнос­ті є один дуже важливий аспект: чи може народ вийти за межі конституційного поля, якщо, на його думку, чинна конституція не відповідає принципам справедливості, гуманізму? Стаття 5Конституції України встановлює, що тільки народ має право визначати та змінювати конституційний лад в Україні. І це мо­же відбуватися шляхом прийняття нової конституції. Але поки діє нині чинна, ніхто не має права виходити за межі конститу­ційно-правового поля. В тому числі й народ¹.