III. За формою:

1. правовідносини у власному розумінні, які характеризують­ся тим, що в них чітко визначені права та обов'язки суб'єктів і кожен суб'єкт здійснює свої права та обов'язки особисто;

2. правові стани, які характеризуються тим, що права та обо­в'язки суб'єктів мають менш визначений характер. Вони вста­новлюються правовими нормами, на підставі яких складаються ніші правові відносини (наприклад, стан громадянства);

IV. За часом дії:

1. строкові правовідносини —це більшість конституційно-иравовнх відносин; вони діють протягом чіткого, встановленого инормі строку (наприклад, правовідносини, що виникають під час виборчої кампанії, проведення референдуму тощо);

2. безстрокові правовідносини —це правовідносини, необ­межені в часі, які, однак, можуть припинити своє існування за певних умов (наприклад, смерть громадянина припиняє усі відно-сини з приводу його громадянства). До безстрокових належать всі відносини, що за формою є правовими станами, відносини, пов'язані із забезпеченням державою основних прав та свобод громадян, тощо.

Існують і інші критерії класифікації конституційних право­відносин: за суб'єктами, за юридичними фактами тощо.

Суб'єкти конституційио-правових відносин — це їх учасники, які у конкретному правовідношенні здійснюють свої права та не­сун, відповідні юридичні обов'язки або своєю правоздатністю

36 Глава і

породжують певні правові стани¹. Зазначене поняття потріб­но відрізняти від поняття «суб'єкт конституційного права», під яким розуміють установленого конституційними нормами носія, який може мати юридичні права і нести відповідні обов'язки².

Характерна особливість суб'єктів конституційно-правових відносин полягає в тому, що вони мають різні права та обов'яз­ки, тобто різну за змістом конституційну правоздатність.

Усіх суб'єктів конституційно-правових відносин поділяють на індивідуальні та колективні (комплексні)³.

Найбільш поширеними видами суб'єктів конституційно-пра­вових відносин є:

1. спільноти (народ, нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади тощо);

2. держава, органи державної влади та органи місцевого са­моврядування, депутати, службові та посадові особи;

3. політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації);

4. громадяни України, іноземці, особи без громадянства, жи­телі, біженці;

5. підприємства, установи, організації;

6. міжнародні органи і організації;

7. органи самоорганізації населення;

8. ЗМІ тощо*.

Об'єкти конституційно-правових відносин —це предмети або явища, з якими норми конституційного права пов'язують по­ведінку учасників конституційно-правових відносин.

Об'єктами конституційно-правових відносин є:

1. державна територія, оскільки територія держави є прос­торовою базою здійснення її суверенітету, просторовою межею її влади;

2. влада (воля) Українського народу;

3. державна влада, що є об'єктом більшості конституційно-правових відносин;

¹ Кутафий О. Е. Зазнач, праця. — С. 317.

² Мелащенко В. Ф. Конституційно-правові відносини // Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: І Іаукопа думка, 2000. — С. 65.

³ Кутафин О. Е. Зазнач, праця. — С. 316—318.

⁴ Погорілко В., Федоренко В. Суб'єкти конституційно-праноних підноснії: поняття, ознаки, види // Право України. - 2002. — № 10.

Конституційне право — галузь національного права України 37

1) місцеве самоврядування;

5. майнові та немайнові блага. Причому майнові блага як і і п кти конституційно-правових відносин у загальній масі цих відносин займають порівняно невелике місце (наприклад, з приводумайнових благ суб'єкти конституційно-правових відносин реалізують права, передбачені статтями 41, 46—48Конституції України), оскільки реалізація правових норм, що регулюють користування власністю та іншими матеріальни­ми благами, здійснюється у більшості випадків у цивільно-правових, фінансово-правових, земельно-правових відносинах ницо;

6. поведінка людей, дії органів держави, органів місцево-пі самоврядування, об'єднань громадян, що мають певною мі­рі і кі профілююче значення в конституційному праві, оскільки і вме через дії реалізується народовладдя в різноманітних його

фирмах¹.

Змістом конституційно-правових відносин є соціальна по­ні лійка (діяльність) суб'єктів конституційного права, що за­безпечується і спрямовується державою шляхом визначення їх і уб'ективних прав і юридичних обов'язків².

Виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин пов'язані з певними умовами, передбаченими норма­ми конституційного права. Такі умови називають юридични­ми фактами. їх класифікують за кількома критеріями. Напри-'її і. за впливом на динаміку правовідносин виділяють пра­ні» і зорюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі юридичні факти.

Найбільш поширеною класифікацією юридичних фактів є і мі пфікація за джерелом їх походження, за якою факти поді-

ІЯніться на:

1)юридичні дії —це юридичні факти, що залежать від волі

людини;

2)юридичні події —це юридичні факти, що не мають вольо­ вого характеру, хоча іноді причиною їх виникнення можуть бу- і п польові акти (наприклад, смерть людини є подією, але її при­ чиною може бути вбивство).

¹ Кутафин О. Е. Зазнач, праця. — С. 367—369. •' Рыжов В. А. Зазнач, праця. — С. 14.

38

Глава I

До подій, що мають конституційно-правове значення, нале­жать:

1. народження людини. Із цим фактом пов'язується належ­ність людині прав та свобод; він є однією з підстав виникнення громадянства;

2. досягнення особою певного віку. Так, наприклад, відповід­но до ч. 1 ст. 70 Конституції України право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років; відповідно до ч. 2 ст. 103 Кон­ституції України Президентом України може бути обраний гро­мадянин України, який досяг тридцяти п'яти років;

3. смерть особи. За її настання припиняються відносини, пов'язані, наприклад, із громадянством особи, виконанням нею посадових обов'язків тощо;

4. стихійні лиха, епідемії, епізоотії, великі аварії, що став­лять під загрозу життя та здоров'я населення та потребують проведення аварійно-рятувальних та відновлювальнихробіт; за­гроза нападу, загроза державній незалежності України тощо є під­ставами для запровадження відповідно надзвичайного або воєн­ного стану на території України або в окремих її місцевостях;

5. призначення певного строку, з яким норма права пов'я­зує можливість виникнення певних правовідносин (наприклад, відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чин­ності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування).

Слід звернути увагу на те, що подія має правове значення не сама по собі, а лише оскільки вона обумовлює необхідність за­безпечення певної поведінки людей, тобто дії.

Більшість юридичних фактів, що зумовлюють виникнення конституційно-правових відносин, мають характер юридичних дій, які поділяють на правомірні дії та правопорушення.

До правомірних дій належать юридичні вчинки та юридичні акти.

Юридичні вчинки — це діяння, з якими норми права пов'я­зують виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Іноді вони можуть мати форму бездіяльності.

Юридичні акти — це юридично значущі дії, що вчиняються органами державної влади, органами місцевого самоврядуван-

Конституційне право — галузь національного права України 39

ия, а також шляхом народного голосування з метою створення правових норм, з якими пов'язані виникнення, зміна чи припи­нення правовідносин¹.

У наступному параграфі ми детально розглянемо правопо­рушення як підставу виникнення конституційних правовідносин.