Глава II

Основи вчення про Конституцію

51

Основи вчення про конституцію

§ 1. Поняття конституції, її функції та властивості

Термін «конституція» походить від лат. constitutio—«уста­нова», «устрій». Існує точка зору, відповідно до якої термін «кон­ституція» утворений на основі звороту rem publicum constituire, з якого починалися акти римських імператорів¹.

Іноді для позначення поняття «конституція» використову­ють термін «основний закон». Дані поняття є синонімами.

Виділяють два значення поняття «конституція»:

1. матеріальне значення, відповідно до якого конституція являє собою писаний акт або сукупність актів чи конституцій­них звичаїв, які перш за все проголошують та гарантують права та свободи людини і громадянина та визначають основи суспіль­ного ладу, форму правління і територіального устрою, основи організації центральних та місцевих органів влади, їх компетен­цію та стосунки, державну символіку та столицю;

2. формальне значення, за яким конституція —це закон або група законів, що мають вищу юридичну силу щодо всіх інших законів та інших актів. Конституція в цьому розумінні —закон для законів, що виражається в її особливому порядку прийняття та внесення до неї змін, у верховенстві в правовій системі держави.

Усі держави мають конституцію у матеріальному змісті, але не в усіх державах є конституція у формальному розумінні (на­приклад, у Великобританії і Новій Зеландії існує конституція у матеріальному значенні, тобто сукупність правових норм, що ре­гулюють зазначені суспільні відносини, але ці норми мають та­кий самий статус у правовій системі, як і інші норми права, тоб­то вони не характеризуються верховенством, особливіш поряд-

¹ Мелащеико В. Ф. Конституція — Основний Закон держанії // Конститу­ційне прано України / За ред. В. Ф. Погорілка. - К: Наукова думка, 2000. - С 88.

ком прийняття чи внесення змін, що свідчить про те, що в цих країнах відсутня конституція у формальному розумінні)¹. Виділяють такі основні теорії походження конституцій:

1. договірна теорія, яка виходить із того, що члени суспіль­ства уклали договір, утілений в конституції, відповідно до яко­го встановлюються принципові основи існування суспільства та правила, за якими воно функціонує;

2. природно-правова теорія виходить із того, що конститу­ція є проявом волі народу, його суверенітету;

3. теологічна теорія виходить із того, що конституція —вті­лення божественних приписів суспільству про правила життя;

4. теорія, що пов'язує виникнення конституції тільки з дер­жавною владою, відкидаючи народний суверенітет. Державна влада, згідно з цією теорією, сама себе обмежує шляхом закріп­лення в конституції меж своїх повноважень;

5. марксистсько-ленінська теорія, яка виходить із того, що конституція виражає волю не всього суспільства, а економічно панівного класу.

Конституція України —це єдиний нормативно-правовий акт, що має особливі юридичні властивості, через який Україн­ський народ виражає свою суверенну волю, утверджує основні принципи державного та суспільного ладу, визначає систему і структуру державної влади та місцевого самоврядування, меха­нізми реалізації державно-владних повноважень, основи право­вого статусу особи, територіальний устрій держави².

Розрізняють поняття юридичної та фактичної конституції.

Юридична конституція —це визначена система правових норм, що регулює відповідні суспільні відносини.

Фактична конституція —це самі ці відносини, тобто ті, що реально існують. Ця конституція існує незалежно від того, знай­шла вона своє юридичне закріплення чи ні.

Розходження між юридичною та фактичною конституцією зазвичай виникають унаслідок змін у співвідношенні політич­них сил, що відбулися після прийняття юридичної конституції.

¹ Маклаков В. В. Основы теории конституции // Конституционное (го­ сударственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. Б. Л. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 44-45.

² Тодыка Ю. Н. Конституция Украины — Основной Закон государства и общества. - X.: Факт, 2001. - С. 9, 12-13.

52