42 Глава I

Склад конституційного правопорушення, що є підставою при­тягнення до конституційно-правової відповідальності, є таким.

Об'єктом конституційного правопорушення є суспільні від­носини, що регулюються нормами конституційного права.

Об'єктивною стороною правопорушення є протиправна по­ведінка суб'єкта, що не відповідає нормам конституційного права. У деяких складах конституційних правопорушень передбача­ється необхідність доведення факту настання шкоди та наявно­сті причинного зв'язку між ним та порушенням норми. Особли­вістю об'єктивної сторони конституційного правопорушення є те, що вона закріплюється у конкретній регулятивній нормі, яка визначає правове положення винного суб'єкта. Причому питан­ня про оцінку об'єктивної сторони конституційного правопору­шення, на відміну від інших видів юридичної відповідальності, вирішує суб'єкт, наділений правом застосовувати конституцій­но-правову санкцію.

Суб'єктами конституційно-правової відповідальності у рет­роспективному аспекті є ті суб'єкти конституційного права Украї­ни, які наділені деліктоздатністю, тобто здатністю нести юри­дичну відповідальність за свої протиправні вчинки¹.

У конституційному праві деліктоздатність мають два види суб'єктів:

1. індивідуальні (громадяни України, депутати всіх пред­ставницьких органів державної влади та місцевого самовряду­вання; посадові особи тощо);

2. колективні (органи державної влади, органи місцевого са­моврядування, об'єднання громадян та інші соціальні утворення: комітети та комісії представницьких органів, виборчі комісії тощо).

Певні особливості як суб'єкти конституційного правопору­шення мають такі суб'єкти.

1) Держава, яка має нести конституційно-правову відпові­дальність у всіх випадках, коли вона не виконує офіційно взя­тих на себе зобов'язань, якщо в результаті цього спричинено шкоду будь-кому (відповідно до ст. 56 Конституції України ко­жен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів

¹ Наливайко Л. Р. Теоретичні аспекти конституційного делікту // Дер­жава і право: 36. наук, праць. Юридичні і політичні науки. — Вин. 13. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2001. — С. 3—8.

Конституційне право — галузь національного права України 43

місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, .ілвданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю орга­нів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх по­садових і службових осіб при здійсненні ними своїх повнова­жень).

Щодо народів та націй, то вони не вважаються суб'єктами конституційно-правової відповідальності, хоча за часів радян­ської влади цілі народи та нації були піддані репресіям.

2) Фізичні особи, які є суб'єктами конституційно-правової кідповідальності, якщо вони:

• мають українське громадянство;

• досягли 18 років;

• є дієздатними.

У деяких випадках громадяни України можуть нести кон­ституційно-правову відповідальність лише якщо вони наділені спеціальною правоздатністю депутата, посадової особи тощо.

3. Законодавчий орган державної влади — Верховна Рада України, Президент України та органи місцевого самовряду­вання, які несуть відповідальність перш за все перед громадяна­ми, які їх обирають, але не тільки. Це може бути відповідальність за порушення норм Конституції тощо.

4. Виконавчі органи державної влади несуть відповідаль­ність лише у випадку порушення ними конституційно-право­вих норм.

Суб'єктивною стороною складу конституційного правопо­рушення є вина, зміст якої залежить від характеру суб'єкта, що несе відповідальність. Так, якщо це індивідуальний суб'єкт, то у змісті вини важливе значення має психологічне ставлення осо­би до своїх протиправних дій та їх можливих наслідків. Щодо ВИНИ колективного суб'єкта, то вона визнається лише тоді, ко­ли цей суб'єкт, маючи можливість вибору, обрав саме непра­вомірний варіант. При цьому при визнанні вини колективного суб'єкта конституційна відповідальність покладається саме на колективного суб'єкта, а не на окремих членів колективу чи ке­рівників, які при цьому паралельно можуть нести особисту від­повідальність за власні протиправні та винні дії, пов'язані із ви­ною колективного суб'єкта. Разом із тим, чинне законодавство передбачає випадки, коли за протиправні та винні дії своїх пра­цівників, що здійснювалися ними у межах службових обов'яз-

44

Глава I

ків, відповідальність несуть колективні суб'єкти, відповідаючи за них як за власні діяння (ст. 56 Конституції України). У таких випадках відповідальність несуть обидва суб'єкта конституцій­ного права: як член колективу, так і сам колектив.

Іноді суб'єктивну сторону конституційного правопорушен­ня характеризують і такі додаткові ознаки, як мотив і ціль. На­приклад, відповідно до ст. 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій є кон­ституційним правопорушенням лише за умови переслідування ними протиправних цілей, передбачених цією статтею¹.

Серед заходів конституційно-правової відповідальності у рет­роспективному аспекті, тобто серед її санкцій, виділяють такі:

1. скасування або призупинення дії актів державних органів та органів місцевого самоврядування або їх окремих положень (наприклад, відповідно до ч. 8 ст. 118 Конституції України рі­шення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президен­том України або головою місцевої державної адміністрації ви­щого рівня). Різновидом даної санкції є визнання неконститу­ційними актів, визначених Конституцією України державних органів або їх окремих положень, що здійснюється Конститу­ційним Судом України;

2. припинення діяльності державних органів, органів місце­вого самоврядування, їх посадових та службових осіб (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як од­нієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резо­люцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від кон­ституційного складу Верховної Ради України);

3. анулювання юридичних результатів тих або інших кон­ституційно-правових дій (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 90 Закону України «Про вибори народних депутатів України» діль­нична виборча комісія може визнати голосування на виборчій дільниці недійсним у разі встановлення нею порушень вимог

¹ Кутафин О. Е. Зазнач, праця. - С 419-430,441-443.

Конституційне право - галузь національного права України 45

ці.ого Закону, внаслідок яких неможливо достовірно встанови-іп результати волевиявлення виборців);

4. обмеження або призупинення деяких основних прав грома­дян. Так, відповідно до ч. З ст. 76 Конституції України не може пуги обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість непогашена і незнята в установленому законом порядку;

5. скасування рішення про прийняття до громадянства Украї­ни. Наприклад, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про громадянство України» набуття особою громадянства України через прийняття до громадянства України внаслідок обману, с 'відомого подання неправдивих відомостей або фальшивих до­кументів є підставою для втрати громадянства України¹.

Для впорядкування всіх складових конституційно-правової відповідальності пропонується ухвалити закон «Про конститу­ційно-правову відповідальність»² або закріпити їх у межах кон­кретних законів, що регламентують правовий статус різнома­нітних державних інституцій, посадових осіб³.