Глава II

Основи вчення про Конституцію

71

ної Республіки Крим або їх положення, які суперечать Консти­туції Автономної Республіки Крим, не мають юридичної сили.

Відповідно до ст. 5 Конституції Автономної Республіки Крим вирішення питань про відповідність Конституції Автономної Республіки Крим, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України здійснюється відповідно до Конституції України Конституційним Судом України. З мо­тивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ра­ди Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити дію цих норматив­но-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Крім Президента України, до Кон­ституційного Суду України для вирішення питання про відпо­відність Конституції України нормативно-правових актів Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим (у тому числі й Кон­ституції Автономної Республіки Крим) мають право звернутися: не менш як сорок п'ять народних депутатів України; Верховний Суд України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Верховна Рада Автономної Республіки Крим (ч. 2 ст. 150 Конституції України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Конституції Автономної Респуб­ліки Крим контроль за дотриманням Конституції та норматив­но-правових актів Автономної Республіки Крим та роз'яснен­ня порядку їх застосування перебуває у віданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

§ 6. Правова охорона Конституції України

Правова охорона конституції є неодмінною умовою забезпе­чення її верховенства і стабільності. Вона здійснюється у двох основних формах — конституційний контроль та конституційний нагляд. Існують дві точки зору на співвідношення цих понять:

1) контроль — це така система відносин між органами пуб­лічної влади, за якої контролюючий орган має право скасовува­ти акти підконтрольного органу, а нагляд — така система відно­син, за якої наглядовий орган має право лише звернути увагу піднаглядного органу на його помилку та найбільше — зупини-

ти дію його акта, але скасовувати або змінювати акт повинен сам піднаглядний орган;

2) контроль — це перевірка діяльності підконтрольного ор­гану, що проводиться контролюючим органом або вибірково, за пласною ініціативою, або за якимось сигналом, а нагляд — по­стійне спостереження за діяльністю піднаглядного органу.

Такі відмінності розуміння зазначеного поняття зумовлені неоднаковим його застосуванням у законодавстві зарубіжних країнах або ж однієї і тієї самої країни.

Надалі під конституційним контролем ми будемо розумі­ти будь-яку форму перевірки на відповідність конституції актів та дій органів публічної влади, а також об'єднань громадян, що здійснюють публічні функції або створені для участі у здійс­ненні публічних функцій.

Необхідність конституційного контролю обумовлена тим, що конституція в державі має вищу юридичну силу, а отже всі правові акти повинні їй відповідати або не суперечити (відмін­ність між цими поняттями було з'ясовано вище).

Вважається, що ідея конституційного контролю з'явилася у XVII ст. у Великобританії і була пов'язана з діяльністю Таєм­ної ради, яка визнавала закони легіслатур колоній недійсни­ми, якщо вони суперечили законам англійського Парламенту, инданим для цих колоній, або загальному праву. Однак кон­ституційний контроль у сучасному розумінні вперше з'явився у США у 1803 p., коли Верховний суд США у справі У. Мербе-|іі проти Дж. Медісона оголосив, що будь-який закон Конгресу, котрий суперечить Конституції США, може бути визнаний су­ді >м неконституційним.

Після Першої світової війни у Європі було вироблено власну модель конституційного контролю, яку, зокрема, запозичили ба­гато постсоціалістичних країн, у тому числі й Україна. Автором ЦІЄЇ моделі є австрійський юрист Хане Кельзен.

Найчастіше конституційний контроль здійснюється судови­ми або квазісудовими органами.

Судовий конституційний контроль має дві моделі: t) американська (децентралізована) модель, за якої консти-ivцінність законів та інших актів перевіряють суди загальної Юрисдикції при розгляді конкретних справ (конкретний наступ­нії іі контроль). За цієї моделі в деяких країнах конституційність

72