10.3. Планування продуктивності праці на підприємстві

Основною метою планування продуктивності праці на підпри­ємстві є пошук резервів, використання яких дозволило б досягти економії витрат на робочу силу і цим забезпечити собі конкурентноздатність. Планування продуктивності праці відбувається на осно­ві розрахунку впливу факторів на його величину. Для визначення впливу того чи іншого фактора на зростання продуктивності праці розраховують економію робочої сили. Вихідна чисельність пра­цівників (Чв) на певний обсяг робіт може бути визначена таким чином:

1) за незмінної структури виробництва

,

де Ч_6аз — чисельність працівників базисного періоду;

2) за наявності структурних зрушень

,

де Ч_і — чисельність працівників і-го структурного підрозділу;

ІОП_і — ріст обсягу виробництва і-го структурного підрозділу.

Економію чисельності робочої сили (ЕЧ_Р) за рахунок модерні­зації або впровадження нового обладнання розраховують за фор­мулою:

,

де М — загальна кількість одиниць обладнання;

М_с — кількість не модернізованого обладнання;

М_м — кількість нового і модернізованого обладнання;

П_п — ріст продуктивності праці за експлуатації нового чи модер­нізованого обладнання, %;

Т_д — кількість місяців дії нового чи модернізованого обладнання;

Т_к — календарна кількість місяців у розрахунковому періоді.

Економія чисельності працюючих (ЕЧ_ПВП) визначається за фор­мулою:

,

де Ч_пвпв — вихідна чисельність працюючих для виробництва плано­вого обсягу продукції виходячи з виробітку базисного періоду;

У_з — частка працівників, зайнятих обслуговуванням обладнання, в чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Е_р — відносна економія чисельності працівників, %:

.

Зростання продуктивності праці за рахунок „підтягування” працівників, які не виконують норм виробітку, визначається двома способами:

1) обчисленням безпосереднього росту продуктивності праці за рахунок „підтягування” тих, хто не виконує норм, до стовідсотко­вого або середнього процента виробітку колективу:

,

де Чр₁ , Чр₂ — чисельність працівників по групах, у яких рівень виконання норм виробітку нижче 100%;

X₁, Х₂ — середнє виконання норм відповідно по групах;

Д — питома вага працівників, які не виконують норм загальної чисельності працівників;

2) виявленням економії чисельності працівників за рахунок за­ходів із виконання норм виробітку працюючим:

,

,

де П_рн — планове підвищення рівня виконання норм виробітку гру­пою працівників, які не виконують норм виробітку, %;

ПВ_рн — питома вага групи працівників, які не виконують норм виробітку, в загальній чисельності працюючих, %;

У — питома вага працівників-відрядників, які не виконують норм виробітку, в загальній чисельності робітників, %;

0,5 — коефіцієнт, який показує рівномірність підвищення рівня виконання норм протягом усього планового періоду.

Економія робочої сили за рахунок спеціалізації виробництва розраховується за формулою:

,

де ПВ_пл, ПВ_баз — питома вага кооперованих поставок відповідно у плановому та базисному періодах, %;

ОВ_пл — обсяг виробництва у плановому періоді, грн.;

В_баз — виробіток на одного працівника в базисному періоді, грн.,

а також за формулою:

^,

Економія робочої сили за рахунок кращого використання робочого часу:

,

де ПВ_р — питома вага працівників у чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

П_баз і П_пл — втрати робочого часу відповідно в базисному і пла­новому періодах, %.

Скорочення невиходів на роботу веде до економії чисельності, яку можна обчислити за формулою:

,

де Фпл, Фбаз — кількість робочих днів, що їх відпрацьовує один працівник відповідно у плановому та базисному періодах.

Скорочення браку продукції сприяє економії робочої сили працівників-відрядників, яку можна обчислити за формулою:

,

де Б_баз, Б_пл — втрати від браку в процентах до собівартості продукції відповідно в базисному і плановому періодах;

Ч_рбазс — чисельність працівників-відрядників у базисному періоді.

Економія чисельності від зрушень у складі (асортименті) про­дукції розраховується за формулою:

,

де Т_баз і Т_пл — питома трудомісткість продукції відповідно в базисному і плановому періодах, нормо-годин;

Q_пл — обсяг продукції у плановому періоді;

К_вн — коефіцієнт виконання норм виробітку у плановому році;

Ф_пл — фонд корисного часу роботи одного працівника у плано­вому році, годин.

Вплив кожного фактора на зростання продуктивності праці (ПТ_і) обчислюють за формулою:

,

де ЕЧ_рі — економія робочої сили за і-м фактором, працівників.

ЕЧ_рі — економія робочої сили, обчислена за всіма факторами, працівників.

Приріст продуктивності праці за всіма факторами визначається сумуванням його приросту за кожним фактором.