9. 5. Тарифна система оплати праці

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система. Тарифна система — сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень заробітної плати працівників по галузях і регіонах, а також залежно від видів виробництва, кваліфікаційних ознак, характеру та умов праці різних категорій працівників.

Тарифна система складається з наступних елементів:

1. тарифної сітки,

2. тарифних ставок,

3. надбавок і доплат до тарифних ставок,

4. схем посадових окладів,

5. тарифно-кваліфікаційних довідників.

Тарифна система виступає основою формування та диференці­ації заробітної плати.

Тарифна сітка — шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників залежно від їхньої кваліфікації. Вона скла­дається з певної кількості тарифних розрядів і відповідних тариф­них коефіцієнтів. Тарифні розряди відображають ступінь складно­сті й відповідальності виконуваної роботи.

Як показує практика, підприємства можуть використовувати диференціацію тарифних ставок першого розряду за трьома основ­ними ознаками:

1. за формами оплати праці (тарифні ставки для почасовиків і для відрядників);

2. за окремими професійними групами (для верстатників, пра­цівників, що працюють на конвеєрі, та ін.);

3. за умовами праці (тарифні ставки для робіт із нормальними умовами, з тяжкими і шкідливими, з особливо тяжкими і шкід­ливими).

Тарифна ставка — норма, яка визначає розмір оплати праці ро­бітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Схеми посадових окладів використовуються для оплати керів­ників і спеціалістів. Розміри посадових окладів залежать від їх­ніх посад, кваліфікації, умов праці, масштабів і складності вироб­ництва.

Штатний розпис — внутрішній нормативний документ, де вка­зано перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність пра­цівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окла­дів. Є різновидом схеми посадових окладів, що застосовується на підприємстві.

Тарифний коефіцієнт — показник, який характеризує співвід­ношення між різними розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплата праці даної кваліфікації перевищує рівень складності й відповідальності та оплату роботи, віднесеної до пер­шого розряду тарифної сітки.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об’єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД), — збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробни­цтвами і видами робіт. За їх допомоги встановлюються розряди робіт, присвоюються кваліфікаційні розряди працівникам.

Нині застосування тарифної системи не є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання, воно, скоріше, має рекомендаційний ха­рактер, але слід відзначити, що використання тарифної системи залишається бажаним, оскільки вона найбільш об’єктивно забез­печує реалізацію принципу однакової оплати за однакову роботу, диференціацію заробітної плати залежно від складності, якості праці та рівня кваліфікації працівників.

На підприємстві диференціація тарифних ставок 1-го розряду може відбуватися за різними ознаками, основними з яких є: форми оплати праці (диференціація для працівників погодинників і для відрядників); окремі професійні групи; умови праці (нормальні, тяжкі й шкідливі, особливо тяжкі й шкідливі).