7.6. Види нормативів з праці

Нормативи для нормування праці — вихідні величини режимів роботи обладнання, затрат праці і часу перерв у роботі, розроб­лені на основі заздалегідь проведених досліджень і призначені для багатократного використання при розрахунку конкретних норм затрат праці стосовно визначення організаційно-технічних умов.

Розрізняють такі види нормативів: нормативи режимів роботи обладнання, нормативи часу, нормативи часу обслуговування і нор­мативи чисельності.

Нормативи режимів роботи обладнання, необхідні для розрахун­ку основного машинного і машинно-ручного часу (наприклад, тем­пература печі, час знаходження виробу в ванні загартування тощо).

В основі розробки нормативів часу лежить вивчення техноло­гічно однорідних операцій, що складаються з певної кількості од­нотипних елементів. Ці нормативи є вихідними для встановлення обґрунтованих норм часу. В залежності від структури затрат робо­чого часу виділяють нормативи: основного (технологічного) часу; допоміжного часу; часу на обслуговування робочого місця; часу на відпочинок і особисті потреби; підготовчо-завершального часу.

Різновидом нормативів часу є типові норми, які встановлюються на виробіток одиниці продукції в умовах типового і технологічного процесу, що відбувається при конкретних організаційних і техніч­них умовах виробництва.

Нормативи часу обслуговування визначають затрати праці на обслуговування одиниці обладнання, робочого місця, виробничої бригади тощо. За цими нормативами розраховується явочна чи­сельність працівників, необхідна для виконання конкретного обся­гу робіт.

Нормативи чисельності — це регламентована чисельність робіт­ників певного професійно-кваліфікаційного складу, яка потрібна для виконання одиниці або всього обсягу робіт.

Нормативи режимів праці обладнання і нормативи часу необ­хідні для визначення норм часу на виробництво одиниці продукції. Нормативи обслуговування і чисельності використовуються для розрахунку норм обслуговування і загальної чисельності працюю­чих, які виконують протягом року певний обсяг робіт з випуску продукції, управління агрегатами, апаратами тощо.

За сферою прикладання нормативи з праці поділяють на місце­ві, галузеві і міжгалузеві.

Місцеві нормативи — нормативи на види робіт і операцій, харак­терні для даного підприємства, розробляються нормативними бю­ро, відділами підприємства, науковими організаціями.

Галузеві нормативи — нормативи, які застосовуються для нор­мування праці на однорідних за типом виробничих підприємствах і враховують особливості техніки, технології, організації виробни­цтва і праці. Для однорідних підприємств нормативи розробля­ються галузевими науково-дослідними організаціями. Галузеві і міжгалузеві нормативи є рекомендаційними для підприємств.

Міжгалузеві нормативи призначені для нормування праці пра­цівників однакових професій і спеціальностей, зайнятих виконан­ням однорідних технологічних процесів на підприємствах різних галузей народного господарства. Наприклад, загально машинобу­дівні нормативи на верстатні, зварювальні, інші роботи.

В залежності від поділу структури трудового процесу на скла­дові і категорії затрат робочого часу нормативи часу поділяють на диференційовані і укрупнені.

До диференційованих належать нормативи часу на виконання окремих трудових прийомів, дій і рухів. Такі нормативи називають мікроелементними нормативами. Мікроелементне нормування засноване на тому, що найбільш складні трудові дії складаються з простих, або первинних елементів. Мікроелемент складається з одного або декількох рухів, які виконуються безперервно, і явля­ють собою елемент трудового процесу.

Укрупнені нормативи враховують поопераційну технологію, яка визначає послідовність переходів, режими роботи обладнання, властивості і конструктивні особливості інструменту тощо.

Основним методом розробки нормативів є метод дослідження, яке може проводитися як у лабораторіях НДІ, так і безпосередньо на виробництві.

Процес розробки нормативів складається з п'яти послідовних етапів:

1. складання схеми розробки нормативів;

2. проведення хронометражних досліджень;

3. графоаналітичної обробки даних хронометражу;

4. складання таблиць нормативів;

5. перевірки і коректування нормативів.

Від послідовності і ретельності розробки нормативів залежить їх якість, остання в свою чергу визначає обґрунтованість і якість норм праці. Важливість роботи по визначенню нормативів в рин­кових умовах зростає, оскільки науково обґрунтовані нормативи є основою впровадження найбільш продуктивних режимів роботи обладнання, вдосконалення організаційно-технічних умов вироб­ництва і трудових процесів.