Глава V Кодексу законів України про працю „Час відпочинку” регламентує такі положення:

Час перерв на відпочинок і харчування не повинен перевищува­ти двох годин. Перерва на відпочинок і харчування не включається в робочий час.

Вихідні дні. Тривалість щотижневого неперервного відпочинку не повинна бути меншою 42 годин. За п’ятиденного робочого тиж­ня працівникам надаються два вихідних дні, а за шестиденного — один вихідний день. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний, після святкового чи понадурочного.

Заборона роботи у вихідні та святкові дні. Робота у вихідні дні забороняється. Залучення працівників до роботи у вихідні дні про­водиться за письмовим наказом власника або уповноваженого ним органу лише з дозволу профспілкової організації та у виняткових випадках. Якщо роботи проводилися в ці дні, працівникові має бути надана компенсація за угодою сторін, або у вигляді іншого дня від­починку, або у грошовій формі в подвійному розмірі.

Також у цій главі визначено святкові й неробочі дні, в які робота не проводиться. Святкові дні: 1 січня — Новий рік, 7 січня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День пере­моги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України. Робота також не проводиться у дні релі­гійних свят: 7 січня — Різдво Христове, один день Великодня, один день Трійці. Крім того, до трьох днів відпочинку на рік надається працівникам іншого віросповідання для святкування їх­ніх релігійних свят.

Щорічні відпустки. Громадянам, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами всіх форм власності, незалежно від галузі й виду діяльності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна й додаткові) відпуст­ки зі збереженням на цей період місця роботи і заробітної плати, їхня тривалість не повинна бути меншою 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Особам віком до 18 років надається щорічна відпустка тривалістю 31 календарний день. Визначаються також випадки додаткових відпусток і порядок їх надання. Додат­кові відпустки надаються:

1. за роботу зі шкідливими й тяжкими умовами праці на вироб­ництвах;

2. за особливий характер праці;

3. в інших випадках, передбачених законом.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови й порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

До щорічних відпусток не додаються дні тимчасової непраце­здатності працівника, святкові й неробочі дні, відпустки, пов’язані з вагітністю й пологами.

Порядок і умови надання щорічних відпусток.

Щорічні відпустки повної тривалості у перший рік надаються працівникам після закінчення шести місяців неперервної роботи на підприємстві. У разі надання відпусток до закінчення шести­місячного терміну їхня тривалість визначається пропорційно до від­працьованого часу.

Конкретний період надання щорічних відпусток узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату по­чатку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого гра­фіком терміну.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана пра­цівникові до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за якого надається відпустка.

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перене­сена на інший період у разі порушення власником терміну пи­сьмового повідомлення працівника про час надання відпустки, а та­кож у разі несвоєчасної виплати власником заробітної плати пра­цівникові за час щорічної відпустки.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робо­чого року особам віком до 18 років і працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими й тяжкими умовами.