- •Міністерство освіти і науки України
- •Тема 8. Продуктивність і ефективність праці 80
- •Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни
- •1.1. Поняття та зміст економіки праці. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.
- •1.2. Предмет і завдання курсу „Економіка праці”.
- •1.1. Поняття та зміст економіки праці. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.
- •1.2. Предмет і завдання курсу „Економіка праці”.
- •Контрольні запитання
- •2.2. Трудовий потенціал людини
- •2.2.1. Поняття „робоча сила”, „людський капітал”, „трудовий потенціал”
- •2.2.2. Компоненти трудового потенціалу
- •2.2.3. Передумови реалізації потенціалу людини
- •2.2.4. Компоненти трудового потенціалу в системі факторів якості життя
- •Контрольні запитання
- •3.2. Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин
- •3.3. Формування системи соціально-трудових відносин в умовах переходу до ринкової економіки
- •Контрольні запитання
- •4.2. Наймані працівники та їх об’єднання як суб’єкти соціального партнерства
- •4.3. Роботодавці та їх об’єднання як суб’єкти й соціального партнерства
- •4.4. Механізм функціонування соціального партнерства в Україні
- •Органи соціального партнерства в Україні.
- •4.5. Міжнародний досвід соціального партнерства Міжнародні організації
- •Основні моделі соціального партнерства
- •Контрольні запитання
- •Тема 5. Ринок праці та його регулювання
- •5.2. Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці
- •Умови ефективного функціонування ринку праці
- •5.3. Елементи ринку праці
- •Специфічні риси товару „робоча сипа”
- •5.4. Механізм функціонування сучасного ринку праці
- •5.5. Функції та сегментація ринку праці
- •Сегментація ринку праці
- •Контрольні запитання
- •6.1. Поняття і види зайнятості населення
- •6.2. Державне регулювання зайнятості населення в Україні
- •Державні гарантії зайнятості населення в Україні
- •Пільги і компенсації вивільненим працівникам
- •Особливі гаранти надаються працівникам, які втратили роботу через зміни в організації виробництва і праці
- •Вихідна допомога
- •Розміри допомоги з безробіття громадянам, зареєстрованим на загальних підставах
- •Матеріальна допомога з безробіття
- •Основні завдання державної служби зайнятості в Україні:
- •6.3. Види безробіття
- •6.4. Природний рівень безробіття. Закон Оукена
- •6.5. Світові структурні зрушення у сфері зайнятості
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Організація та нормування праці
- •7.1. Поняття і основні напрями організації праці
- •7.2. Основні елементи організації праці персоналу.
- •7.2.1. Форми розподілу й кооперації праці
- •7.2.2. Класифікація робочих місць, їх організація, планування та обслуговування
- •7.2.3. Раціоналізація трудового процесу, запровадження передових прийомів та методів праці.
- •7.2.4. Умови праці та фактори, що їх визначають
- •7.3. Робочий час, його склад і структура. Методи вивчення змісту праці та затрат робочого часу
- •Методи вивчення змісту праці й затрат робочого часу
- •7.4. Сутність нормування праці
- •7.5. Види норм праці
- •7.6. Види нормативів з праці
- •7.7. Законодавче регулювання робочого часу і часу відпочинку
- •Глава V Кодексу законів України про працю „Час відпочинку” регламентує такі положення:
- •Порядок і умови надання щорічних відпусток.
- •Контрольні запитання
- •Тема 8. Продуктивність і ефективність праці
- •8.1. Сутність і значення продуктивності праці
- •8.2. Фактори і резерви росту продуктивності праці
- •8.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •8.4. Поняття ефективності праці
- •Контрольні запитання
- •9.1. Види доходів населення
- •9.2. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати
- •9.3. Структура заробітної плати
- •9.4. Форми і системи оплати праці
- •Системи погодинної форми оплати праці
- •Системи відрядної форми оплати праці
- •9. 5. Тарифна система оплати праці
- •Розрахунок ставки 1-го розряду відбувається в такому порядку.
- •9.6. Доплати і надбавки
- •9.7. Безтарифна система оплати праці
- •9.8. Сучасні форми матеріального стимулювання працівників
- •Системи змінної заробітної плати
- •Системи групової (колективної) заробітної плати
- •Система плати за знання та компетентність
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Планування праці
- •10.1. Показники чисельності, структури та руху кадрів
- •10.2. Розрахунок потреби підприємства в робочій силі
- •10.3. Планування продуктивності праці на підприємстві
- •10.4. Визначення фонду заробітної плати на підприємстві
- •Контрольні запитання
- •11.2. Звітність у сфері праці.
- •Державне статистичне спостереження
- •Розділ iі. Кількість та фонд оплати праці окремих категорій працівників
- •Розділ III. Розподіл працівників за розмірами заробітної плати
- •Розділ іv. Рух робочої сили
- •Державне статистичне спостереження
- •Конфіденційність статистичної інформації забезпечується
- •Статтею 21 Закону України “Про державну статистику
- •Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень тягне за собою відповідальність, яка встановлена статтею1863 Кодексу України про адміністративні правопорушення
- •Розділ і. Використання робочого часу
- •Розділ іі. Інформація про укладання колективних договорів
- •11.3. Аудит у сфері оплати праці
- •Основні питання програми аудиту зобов’язань з оплати праці та їх інформаційне забезпечення
- •Контрольні запитання
- •12.1. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база
- •Основні завдання моніторингу
- •Основні напрями моніторингу
- •Інформаційна база моніторингу
- •12.2. Соціологічні дослідження у трудовій сфері
- •Етапи соціологічного дослідження
- •12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери
- •Контрольні запитання
- •13.2. Структура Міжнародної організації праці
- •13.3. Основні напрямки діяльності моп.
- •13.4. Конвенції моп
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Для нотаток
Контрольні запитання
Опишіть суть чотирьох підходів до визначення ринку праці.
Дайте визначення поняттям „ринок праці”, „робоча сила”, „праця”.
Сформулюйте умови виникнення ринку праці.
Якими є умови ефективного функціонування ринку праці?
Назвіть основні елементи ринку праці та охарактеризуйте їх.
У чому виражається механізм функціонування ринку праці?
Які є види державного регулювання ринку праці?
Опишіть основні функції ринку праці.
Що таке сегментація ринку праці?
ТЕМА 6. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ
6.1. Поняття і види зайнятості населення.
6.2. Державне регулювання зайнятості населення в Україні.
6.3. Види безробіття.
6.4. Природний рівень безробіття. Закон Оукена.
6.5. Світові структурні зрушення у сфері зайнятості.
Основні категорії та поняття
Повна, неповна, часткова, основна, додаткова, глобальна зайнятість, раціональна, оптимальна, ефективна зайнятість, неформальна, тіньова, кримінальна зайнятість, самозайнятість, допомога з безробіття, гарантії зайнятості, пільги вивільненим, державна служба зайнятості, державний фонд зайнятості, безробіття, фрикційне, структурне, циклічне безробіття, інституціональне, технологічне, регіональне, економічне, конверсійне, молодіжне, тимчасове, тривале, застійне безробіття, приховане безробіття, природний рівень безробіття, закон Оукена, наслідки безробіття.
6.1. Поняття і види зайнятості населення
Зайнятість — одна з найскладніших і найважливіших економічних категорій, оскільки, з одного боку, забезпечує виробництво валового національного продукту — основу життєдіяльності людського суспільства, а з іншого — відображає потреби людини в самореалізації через участь у суспільно корисній праці. Отже, зайнятість — надзвичайно важливе соціально-економічне явище, яке відображає раціональне використання ресурсів праці, задоволення потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належного рівня життя зайнятого населення, задоволення потреб працівників у підвищенні професійного рівня, у всебічному розвитку особистості.
Зайнятість населення — це діяльність, пов’язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід у вигляді заробітної плати, додаткових грошових допомог, натуральних виплат і т. ін.
Під зайнятістю як економічною категорією розуміють сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності й виконують функції, пов’язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці та виробництва.
Залежно від тривалості й режиму зайнятості виділяють такі її форми:
Повну зайнятість розглядають на рівні працівника та на рівні держави. На рівні окремого суб’єкта ринку праці повна зайнятість — це діяльність працівника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід у нормальних для даного регіону розмірах. На рівні держави під повною зайнятістю розуміють стан найбільшого залучення працездатного населення в суспільне виробництво. Тобто, зайнятість вважається повною, якщо фактичне безробіття дорівнює природному його рівню. Виділяється також поняття глобальної зайнятості — зайнятості, яка враховує всі види корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним, тобто зайнятість веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми і хворими, тимчасова зайнятість.
Неповна зайнятість на рівні країни визначається ситуацією, коли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездатного населення. Під кутом зору окремого працівника неповна зайнятість — це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, з неповною оплатою. Неповна зайнятість може бути примусовою та добровільною. Примусова неповна зайнятість обумовлена економічними причинами (скороченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, реконструкцією підприємства).
Добровільна неповна зайнятість пов’язана з соціальними факторами — вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім’ї, суміщенням роботи і навчання. Добровільна неповна зайнятість називається частковою. Цей вид зайнятості виникає з ініціативи працівника. До частково зайнятих можуть належати жінки-домогосподарки, студенти, пенсіонери.
Крім перелічених видів зайнятості, виділяють іще приховану, сезонну, маятникову зайнятість.
Прихована зайнятість — це зайнятість поза офіційним обліком, наприклад, зайнятість працівників, які перебувають у тривалих неоплачуваних відпустках, безробітних, пенсіонерів торгівлею, наданням різних послуг населенню.
Сезонна зайнятість характеризується сезонним залученням працездатного населення у суспільне виробництво.
Тимчасова зайнятість — зайнятість, пов’язана з тимчасовим або сезонним характером роботи, а також разовими епізодичними роботами.
Маятникова зайнятість — вид зайнятості, який має постійний характер, але пов’язаний з періодичними переміщеннями працівників під час трудової діяльності.
Залежно від сфери прикладання праці виділяють основну і додаткову зайнятість, які ще можуть називатися первинною і вторинною.
Основна, або первинна зайнятість, — це діяльність у межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи.
Додаткова, або вторинна зайнятість, — це зайнятість понад нормативний робочий час.
Останнім часом дедалі більшого розповсюдження набувають гнучкі й нестандартні форми зайнятості, гнучкі графіки робочого часу. Використовуються три форми гнучкості — гнучкість робочого часу, гнучкість зайнятості і гнучкість винагороди. Гнучкими формами зайнятості вважають:
зайнятість, пов’язану зі специфічним соціальним статусом працюючих (самозайняті, допомогаючі члени сім'ї тощо);
зайнятість на роботах із нестандартними робочими місцями та організацією праці (надомна праця, робота за викликами);
зайнятість за нестандартними організаційними формами (нестандартний робочий день, строкові контракти).
Нестандартна зайнятість представлена в основному самозайнятими і членами сім’ї, які їм допомагають. Самозайняті — це особи, які самостійно організовують свою роботу власним коштом, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію. Члени сім'ї, які допомагають самозайнятим, — це особи, які працюють без прямої оплати на підприємствах родичів. Вони не отримують заробітної плати, але отримують зиск від збільшення загальних доходів своєї сім’ї. Самозайнятість зосереджена в основному у дрібному виробництві та сфері послуг (магазини, кав’ярні, ресторани, перукарні тощо). Позитивними рисами само-зайнятості є те, що вона допомагає частині населення вийти зі скрутного стану безробіття і забезпечити собі певний рівень життя. Проте, не слід забувати, що самозайнятість часто не забезпечує сталих робочих місць і нормальних умов праці.
За критерієм реєстрації трудової діяльності зайнятість поділяється на:
зареєстровану зайнятість (наймана праця, підприємництво, самозайнятість);
неформальну зайнятість — діяльність, реєстрації якої не передбачено чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерами, особами, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо);
тіньову зайнятість — діяльність, дозволену законом, реєстрацію якої передбачено чинним законодавством, але яка з різних причин не здійснюється;
кримінальну зайнятість — діяльність, заборонену чинним законодавством (торгівля й виробництво наркотичних речовин, зброї тощо).
У спеціальній економічній літературі нерідко може використовуватися велика кількість визначень зайнятості: продуктивна, раціональна, оптимальна, збалансована, ефективна. Всі вони лише уточнюють основний зміст зайнятості, який полягає в необхідності підтримки такого співвідношення між зайнятою робочою силою і її резервом, яке сприяло б досягненню максимальної ефективності функціонування виробництва і зростання доходів населення.
Ефективною може вважатися зайнятість населення, яка забезпечує гідний дохід, здоров’я, підвищення освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.
Прагнення до найповнішої та ефективної зайнятості всього економічно активного населення країни — мета розвитку будь-якої економічної системи.
З поняттям зайнятості пов’язані поняття економічно активного та економічно неактивного населення, зайнятого населення та безробітних. Необхідно зупинитися на визначеннях зайнятого та безробітного населення, які визначаються Законом України „Про зайнятість населення”.
Згідно з останнім статус безробітного в Україні мають громадяни працездатного віку, які з причин, що від них не залежать, не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність прийнятної роботи, зареєстровані в Державній службі зайнятості, справді шукають роботу і здатні до неї приступити.
До зайнятого населення, згідно з цим законом, в Україні відносять громадян, які проживають на її території на законних підставах:
працівники, що працюють за наймом на всіх підприємствах незалежно від форм власності й господарювання;
громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фермери, особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, особи творчої праці, та ін.);
вибрані, призначені на оплачувані посади в органи державної влади, управління або в громадські організації;
громадяни, які проходять службу у збройних силах, внутрішніх військах, органах національної безпеки і внутрішніх справ;
особи, що проходять професійну підготовку з відривом від виробництва;
працюючі громадяни держав, які тимчасово перебувають в Україні та виконують функції, не пов'язані з забезпеченням діяльності посольств і місій.
Кількісно зайнятість характеризується її рівнем, визначуваним як відношення чисельності зайнятих до загальної чисельності населення, або як відношення зайнятого населення до економічно активного.
; ,
де Ч3 — чисельність зайнятого населення,
Чн — загальна чисельність населення,
Чб — чисельність безробітного населення.