7.2.2. Класифікація робочих місць, їх організація, планування та обслуговування

Робоче місце — частина виробничого простору одного чи групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологічним об­ладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необ­хідними для проведення певного виду робіт.

Усередині робочого місця виділяють робочу зону — частину простору, в межах якого відбуваються трудові дії працівника. Вимоги до організації робочого місця розробляються такою галуззю науки, як ергономіка. Основними завданнями останньої є вивчення функціональних мож­ливостей людини у трудових процесах і розроблення рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.

Всі робочі місця класифікують за такими ознаками. За ступенем механізації робочі місця поділяють на ручні, машинно-ручні, механізовані, автоматизовані й апаратурні.

Робочі місця ручної роботи характеризуються тим, що всі тру­дові процеси на них виконуються за допомогою трудового зусилля виконавця, із застосуванням найпростішого інструмента.

До машинно-ручних робочих місць належить оброблення пред­метів праці механізмами і за рахунок зовнішньої енергії (електрич­ної, теплової), але за безпосередньої участі працівника. Наприклад, робота на деревообробних верстатах із ручним подаванням, шиття на швейній машині.

Механізовані робочі місця характеризуються тим, що основні технологічні процеси повністю виконуються машинами й механіз­мами, а за робітником залишається лише функція управління ма­шинами, тобто енергія людини витрачається на управління, а не на безпосереднє перетворення предмета праці. Це — робочі місця во­діїв автотранспорту, машиністів екскаваторів чи бульдозерів, май­стрів механічного буріння скважин і т. ін.

На автоматизованих робочих місцях весь технологічний про­цес здійснюється верстатом, машиною чи агрегатом автоматичної дії без участі працівника, за яким зберігається функція пуску і зу­пинки автомата, контролю за його роботою і за необхідності — на­лагодження. Наприклад, робота машиністів автоматизованих насос­них станцій водопроводу.

Апаратурні робочі місця, оснащені різними апаратами, впли­вають ними на предмет праці за рахунок теплової, електричної, хімічної чи біологічної енергії.

За ознакою спеціалізації робочі місця поділяють на спеціалізо­вані та універсальні. На спеціалізованих робочих місцях, оснаще­них обладнанням спеціального призначення, можуть виконуватися ті самі чи близькі за змістом операції та види робіт (робоче місце штампувальника, бурильника і т. д.). На універсальних робочих місцях провадяться різнорідні роботи, вони оснащені універсаль­ним обладнанням, що дозволяє швидко переходити від одного виду робіт до іншого (наприклад, в умовах ремонтно-механічних майстерень).

За ознакою розподілу праці виділяють два типи робочих місць —індивідуальні, де постійно зайнятий один виконавець, і колективні, де трудові процеси здійснюються групами працівників, в обслуго­вуванні великих машинних агрегатів тощо.

За кількістю обладнання, що обслуговується, робочі місця по­діляються на одноверстатні (одноапаратурні, одноагрегатні) та багатоверстатні (багатоапаратурні, багатоагрегатні).

За місцеположенням робочі місця поділяються на стаціонарні, розташовані та обладнані на одному місці (наприклад, робочі місця верстатників, апаратників), і пересувні, що постійно пересуваються у просторі (робочі місця будівельників, ремонтного персоналу).

Можуть вводитися й інші класифікації робочих місць.

Для успішного виконання виробничих завдань необхідно, щоби кожне робоче місце було належним чином організоване. Під орга­нізацією робочого місця розуміють комплекс заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих та безпечних умов праці для високопродуктивної праці робітників. Основними складовими організації робочого місця є його оснащення, планування та об­слуговування.

Під оснащенням робочого місця розуміють сукупність засобів виробництва: основного технологічного і допоміжного обладнан­ня, технологічного і допоміжного оснащення, засобів зв'язку, за­собів з охорони праці й техніки безпеки.

Основним технологічним обладнанням вважають верстати, робочі машини, агрегати, технологічна апаратура, тобто все те, за допомоги чого здійснюється основний процес виробництва.

До допоміжного обладнання відносять транспортери та інші види транспорту, збиральні, зварювальні Й випробовувальні стен­ди, різні вантажопідіймальні устрої тощо.

До технологічного оснащення відносять вимірювальний інст­румент, технічну документацію і т. ін., а організаційне оснащення представлене виробничими меблями, тарою, засобами сигналізації, зв'язку, освітлення, засобами з охорони праці й техніки безпеки.

Проводячи аналіз оснащеності робочих місць, передовсім необ­хідно враховувати прогресивність конструкцій, коефіцієнт оснаще­ності робочого місця, ступінь використання оснащення.

Під плануванням робочого місця розуміють доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів пра­ці, предметів праці та самого працівника. Причому розміщення за­собів і предметів праці повинне задовольняти двом вимогам: не ство­рювати загромадження й тісноти на робочому місці, з одного боку, і не викликати зайвих рухів — з іншого. Порушення вказаних прин­ципів веде до непродуктивних затрат робочого часу та енергії пра­цівника, до передчасної втоми і зниження продуктивності праці.

Обслуговування робочого місця охоплює систему заходів із за­безпечення робочих місць засобами, предметами праці та з надан­ня різноманітних послуг виробничого характеру. Система обслу­говування — комплекс заходів із виконання допоміжних робіт, які забезпечують робочі місця основних робітників усім необхід­ним для високопродуктивної роботи протягом тривалого робочого часу.

Організація обслуговування робочих місць залежить від масшта­бів і типу виробництва, його технічної оснащеності та особливостей технології. В умовах одиничного і дрібносерійного виробництва на невеликих підприємствах застосовується чергова форма обслу­говування, за якої працівники, що обслуговують робочі місця, ви­кликаються в міру необхідності. На більших підприємствах засто­совується планово-попереджувальне обслуговування. Воно здійс­нюється на основі заздалегідь розроблених графіків і розкладів за кожною з функцій обслуговування. Ця форма обслуговування по­требує чіткої та безперебійної роботи всіх допоміжних служб під­приємства. На великих підприємствах застосовується стандартна форма обслуговування, за якої всі функції обслуговування відбу­ваються за стандартними планами і схемами.

Управління обслуговуванням робочих місць може провадитися централізовано, коли всі функції з обслуговування здійснюються єдиними, централізованими службами підприємства, або децент­ралізовано, коли всі функції з організації робочих місць передаю­ться первинним підрозділам підприємства (цехам, бригадам). Крім того, на деяких підприємствах застосовується змішаний спосіб організації робочих місць, за якого частина найбільш важливих і складних функцій здійснюється централізовано (наприклад, про­філактика і налагодження обладнання), а інші — децентралізовано, силами самих цехів і бригад.