Контрольні запитання

1. Дайте визначення соціально-трудовим відносинам.

2. Назвіть основні суб’єкти соціально-трудових відносин.

3. Що є предметом соціально-трудових відносин?

4. Які принципи є основою соціально-трудових відносин?

5. Охарактеризуйте поняття „соціальна політика”.

6. Що включають основні критерії оцінки соціально-трудових відносин?

7. Законодавче регулювання соціально-трудових відносин в Україні.

8. Для чого використовуються соціальні індикатори або нормативи?

ТЕМА 4. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

4.1. Сутність соціального партнерства.

4.2. Наймані працівники та їх об’єднання як суб’єкти соціального партнерства.

4.3. Роботодавці та їх об’єднання як суб’єкти соціального партнерства.

4.4. Механізм функціонування соціального партнерства в Україні.

4.5. Міжнародний досвід соціального партнерства.

Основні категорії та поняття

Угода, суспільний договір сторін соціально-трудових відносин, соціальний договір, трипартизм, інституалізація соціального партнерства, найманий працівник, роботодавець, об’єднання, найманих працівників, об’єднання роботодавців, органи соціального партнерства, соціальний діалог, моделі соціального діалогу, соціальне страхування.

4.1. Сутність соціального партнерства.

В умовах переходу до ринкової економіки все більшої актуальності набувають соціально-трудові відносини. Людство все гостріше відчуває необхідність розв’язання таких проблем як забезпечення повної зайнятості, підвищення продуктивності суспільної праці, розв'язання протиріччя між працею і капіталом; піднесення матеріального добробуту населення. Всі вище означені проблеми знаходяться у соціально-трудовій сфері. Вирішення окреслених проблем багато в чому залежить від типу соціально-трудових відносин країни.

Як відомо, в залежності від методів і способів вирішення трудових протиріч основними типами соціально-трудових відносин є патерналізм і соціальне партнерство. Патерналізм характеризується жорстким державним регулюванням соціально-трудових процесів. Соціальне партнерство передбачає соціальний діалог, пошук компромісу у задоволенні господарсько-трудових відносин усіх сторін соціально-трудових відносин.

Соціальне партнерство це сукупність соціально-економічних відносин між представниками працівників, роботодавців та держави спрямоване на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій щодо прийняття ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин, що виражає принцип соціальної політики держави.

Соціальне партнерство займає особливе місце у системі соціально-трудових відносин. Воно пройшло довгий шлях у своєму розвитку. До ідеї соціальної злагоди людство йшло майже всю свою історію. Всі проблеми суспільних відносин вирішувалися двома шляхами: шляхом боротьби за владу, тобто конфліктологічним, та шляхом пошуку компромісів — консенсусним. Причому слід відзначити, що на перших етапах розвитку людського суспільства переважав конфліктологічний шлях вирішення проблем. Поступово людство прийшло до консенсусного шляху. Історія свідчить, що будь-який конфлікт закінчувався переговорами, що вели до примирення сторін та укладання певного договору.

Основою соціального партнерства є угода, суспільний договір сторін щодо виконання певних умов співіснування на основі узгодження їх інтересів. Вчення про суспільний договір розробляли Т. Гобс, Д. Локк, Б. Спіноза, Д. Дідро, Жан-Жак Руссо, І. Фіхте, А. Сен-Сімон, Р. Оуен та інші.

Одним з важливих наслідків добровільної угоди є держава. Проблемам державотворення були присвячені праці Плутона, Аристотеля, Цицерона та інших стародавніх мислителів.

Пізніше з’являється соціальний договір, який розглядається як узгодження інтересів різних соціальних груп у найважливіших сферах суспільства: виробництві, обміні, розподілі та споживанні матеріальних і духовних благ.

Основними сторонами соціального партнерства у сучасному суспільстві виступають: держава, наймані працівники в особі профспілок та роботодавці або власники. Кожна з сторін соціально-трудових відносин виконує певні функції у соціальному партнерстві.

Держава виконує такі функції:

• виступає гарантом громадянських прав;

• впроваджує соціальну політику;

• організує і координує соціально-трудові відносини;

• виступає власником (роботодавцем);

• розробляє правові та нормативні документи, які регламентують соціально-трудові відносини;

• є незалежним регулятором системи соціально-трудових відносин; —виступає стороною на переговорах, консультаціях з метою розробки та

• впровадження в життя соціальної, економічної та соціальної політики в країні.

Профспілки в системі соціально-трудових функцій виконують функції:

• збереження та підвищення заробітної плати;

• захист умов праці (техніка безпеки та охорона праці);

• забезпечення продуктивності зайнятості;

• представництва при веденні колективних переговорів, тощо.

Роботодавці в особі їх представницьких органів захищають господарсько-трудові інтереси власників, зокрема:

• захищають ринкові відносини;

• здійснюють представництво під час проведення консультацій та переговорів;

• здійснюють сервісне обслуговування в наданні підприємцям консультаційних послуг

Отже, соціальне партнерство це механізм здійснення соціальної політики держави для досягнення соціальної злагоди за допомогою соціального діалогу представників найманих працівників, роботодавців та держави з усіх проблем соціально-трудових відносин.