7.2.3. Раціоналізація трудового процесу, запровадження передових прийомів та методів праці.

Раціоналізація трудового процесу, запровадження передових прийомів та методів праці як елемент її організації передбачає: вивчення та раціоналізацію трудових процесів із застосуванням різних способів та технічних засобів із метою забезпечення високої продуктивності праці та нормального навантаження на організм працюючого з урахуванням психофізіологічних норм, відбір передових прийом і в та методів праці, їх подальше вдосконалення та впровадження шляхом організації виробничого інструктажу, розробки інструкційних карт, виробничого навчання тощо.

Вивчаючи цс питання потрібно з'ясувати поняття „трудовий процес”.

Трудовий процес — це сукупність дій, що здійснюються виконавцем при створенні якого-небудь виробу або його частики, або при виконанні якої-небудь іншої функції у процесі виробництва.

Основним елементом трудового процесу є операція.

• Операція — закінчений цикл діяльності працівника (або групи працівників) на даному робочому місці щодо змінювання предмету праці (його розміру, форми, упорядкування деталей тощо).

• Трудовий прийом — закінчена сукупність трудових дій, що учиняються без перерви та пов'язані між собою єдиним цільовим призначенням — виконанням частини операції.

• Трудова дія — комплекс трудових рухів, що виконуються одним або декількома робочими органами людини при виконанні частини трудового прийому.

• Трудовий рух — одноразове переміщення пальців рук, ніг, тулуба, голови з одного положення у друге при виконанні трудової дії. Таким чином, структура трудових рухів складає трудову дію, закінчена сукупність трудових дій — трудовий прийом. Трудові прийоми складаються у операцію, послідовні операції утворюють трудовий процес.

Спосіб здійснення трудового процесу є метод праці. Він харак­теризується складом прийомів, операцій та певною послідовністю їх виконання.

Вивчення та раціоналізація трудового процесу передбачає аналіз його змісту, порядку та послідовності, прийомів праці, способів їх виконання та траєкторії рухів. Вивчення трудових процесів провадиться з використанням методів хронометражу, фотографії робочого часу (у тому числі самофотографії), фотохронометражу, а також із використанням кіно- та відеозйомки.

Значення раціоналізації трудового процесу можна показати на такому цікавому прикладі. Один із засновників школи науковою управління Френк Гілберт на початку своєї трудової діяльності працював учнем каменяра. Як допитлива людина, він вивчав, які рухи треба зробити, щоб виконати укладання однієї цеглини, а потім спроектував свій спосіб виконання цієї операції. Йому вдалося скоротити кількість рухів з 18 до 4,5, за рахунок чого продуктивність праці підвищилася на 50 відсотків.

7.2.4. Умови праці та фактори, що їх визначають

Одним із напрямів організації праці є вдосконалення умов праці. Умови праці — зовнішнє середовище, що оточує працівника в про­цесі виробництва і впливає на його працездатність та продуктив­ність праці. Фактори, які визначають умови праці та впливають на здоров'я і працездатність людини, поділяють на такі групи:

• соціально-економічні, які мають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;

• психофізіологічні, обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне й нервово-психічне наван­таження, монотонність, темп і ритм праці);

• санітарно-гігієнічні, що визначають зовнішнє виробниче се­редовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення), а та­кож санітарно-побутове обслуговування на виробництві;

• естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу);

• соціально-психологічні, що характеризують взаємовідносини у трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.

Міжнародна організація праці вирізняє десять груп факторів ви­робничого середовища, які впливають на працездатність людини:

• фізичне зусилля, що передбачає пересування або підтриму­вання вантажів, зусилля натиску на предмет праці. Вирізняють такі його рівні: незначне, середнє, тяжке і дуже тяжке;

• нервова напруга, яка визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особ­ливими вимогами до точності, небезпека для життя. Може бути незначною, середньою і підвищеною;

• темп роботи, що визначає кількість трудових рухів за одини­цю часу. Може бути помірним, середнім, високим;

• робоче положення, що визначається положенням тіла людини стосовно до засобів виробництва. Розрізняють такі його види: обме­жене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

• монотонність роботи, яка полягає в багаторазовості повто­рення одноманітних короткочасних операцій. Може бути незнач­ною, середньою і підвищеною;

• температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють такі стадії впливу цих факторів: незначний, під­вищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

• забрудненість повітря, що визначається вмістом домішок у повітрі та їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

• виробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму - в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

• вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;

• освітленість у робочій зоні. Визначається в люксах, має два рівні: недостатня й погана або сліпуча.

Перелічені фактори виробничого середовища впливають на працездатність працівника і на стан його здоров’я. Метою науко­вої організації праці є зменшення ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм, створення умов для збереження працездатності робітника і стабільно високого рівня продуктивно­сті праці. Створення на робочих місцях нормальних умов праці повинно мати за такі напрями:

• впровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров’я людини;

• застосування нових прогресивних технологій, які сприяють виведенню людей зі шкідливих робочих зон;

• впровадження сучасних засобів техніки безпеки для запобі­гання виробничому травматизму;

• проведення організаційних, психофізіологічних і соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища, забезпечен­ня санітарно-гігієнічних умов, які запобігали би професіональним захворюванням;

• покращення естетичних умов виробництва на основі впро­вадження художніх елементів, що позитивно впливають на само­почуття працівника і на підвищення результативності його праці.