Нормативно-правове регулювання діяльності органів по стандартизації

1)Згідно із Законом суб´єктами стандартизації є:

центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

рада стандартизації;

технічні комітети стандартизації;

інші суб´єкти, що займаються стандартизацією.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації (далі — Центральний орган) організовує, координує та проводить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, поширення національних стандартів і, як національний орган стандартизації, представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях зі стандартизації.

Він виконує такі основні функції:

забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації;

вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів із відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

бере участь у розробленні й узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів із питань стандартизації;

встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

вживає заходів щодо виконання зобов´язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

формує програму робіт зі стандартизації та координує її реалізацію;

приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

організовує створення і ведення Національного фонду нормативних документів та Національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO;

організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації.

• 2) Суб’єктом стандартизації є центральний орган виконавчої влади в галузі стандартизації, рада стандартизації, технічні комітети стандартизації та інші суб’єкти, які займаються стандартизацією (юридичні чи фізичні особи).

Центральний орган виконавчої влади в галузі стандартизації (Держстандарт України) організовує, координує і здійснює діяльність відносно розробки, ухвалення, приймання, перегляду, змін, розповсюдження національних стандартів і як національний орган стандартизації представляє Україну міжнародних, міждержавних і регіональних організаціях із стандартизації.

Рада стандартизації є колегіальним консультативно-нарадчим органом при Кабінеті Міністрів України, він же затверджує персональний склад Ради й положення про нього.

Основною метою діяльності Ради є налагодження взаємодії між виробниками, споживачами продукції й органами державної влади, погодження інтересів у галузі стандартизації, сприяння розвитку стандартизації.

Держстандарт України з урахуванням суспільних потреб у стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів щорічно формує програму зі стандартизації, яка включає перелік національних стандартів, прийнятих до розробки. Програма публікується один раз у шість місяців в офіційному виданні Держстандарту й розміщується в інформаційних мережах.

Стандартизація процесів продукції і послуг

1)Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити дійовий комплексний механізм управління якістю Продукції та суворо дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції е стандартизація та сертифікація виробів. Стандартизація продукції Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює: • установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів; • розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва; • визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення; • формування єдиної системи показників якості продукції, методі н її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень; • створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва. Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами, головними з яких є: o урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва для виробника, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому; o гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхідності — з національними стандартами інших країн; o взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції; o участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін — розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади; o відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства. Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови — документи, що містять обов'язкові для продуцентів норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи й засоби вимірювання, випробувань, маркування, упакування, транспортування та зберігання продукції). Нормативно-технічна документація, що застосовується на підприємствах, охоплює певні категорії стандартів, які різняться за мірою жорсткості вимог до виробів і за сукупністю об'єктів стандартизації: o Міжнародні стандарти ІСО серії 9000 o Галузеві стандарти o Державні стандарти України o Стандарти науково-технічних інженерних товариств та союзів o Технічні умови o Стандарти підприємств

2) Важливим елементом державного впливу на якість продукції є її сертифікація. Укладання багатьох міжнародних угод у сфері торгівлі неможливе без відповідності продукції певним стандартам і визнання результатів випробувань при здійсненні її сертифікації.

Особлива роль міжнародної стандартизації у забезпеченні якості

продукції (послуг)полягає у тому, що вона створює єдину, зрозумілу

у всіх країнах мову, за допомогою якої відображають нормативнотехнічні засади та рівень якості на всіх етапах життєвого циклу продукції — від її створення до використання та утилізації.

Нині діють такі міжнародні організації зі стандартизації якості та

сертифікації: Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), Міжнародний союз телекомунікації, Європейська організація з якості, Європейська організація з випробувань і сертифікації, Міжнародна рада зі стандартизації,метрології та сертифікації, Міжнародна асоціація якості, Український міжнародний фонд якості та ін.

У сучасних умовах міжнародні стандарти на системи якості

(стандарти ІSО серій 9000 та 10000) застосовують для створення та

сертифікації систем якості у галузях не тільки виробництва, а й виробничоекономічної інфраструктури (транспорт, енергетика, зв’язок,

будівництво тощо) та соціальної інфраструктури (охорона здоров’я,

торгівля, навчання та ін.).

У світовій практиці стандартизація у сфері послуг охоплює:

пасажирське й ватажне перевезення;

зв’язок;

банківську справу;освіту тощо.

Як об’єкт стандартизації, послуга пов’язана із певними труднощами, зумовленими тим, що не всі її характеристики можуть бути виявлені кількісно.

Існує Генеральне об’єднання з торгівлі послугами (GATS) у сферах:

банківської справи;

страхування;

архітектури та проектування;

телекомунікацій;

бухгалтерського обліку;

консультування;

транспорту;

побутових послуг;

туризму та ін.

Держспоживстандарт України згідно із чинним законодавством

України та міжнародними договорами, ратифікованими Україною,

представляє національні інтереси в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації, а також у відносинах із відповідними органами інших країн у сфері стандартизації.

Основні стандарти: послуги населенню, туристсько-екскурсыйне обслуговування

Стандартизація галузі туризму – це своєрідний спосіб об’єднання різноманітних туристичних послуг з метою якнайповнішого задоволення потреб споживачів з урахуванням безпеки держави та інтересів підприємств туріндустрії.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про туризм” українська державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована на вирішення таких завдань[2]:

захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров’я громадян, охорони майна та довкілля;

класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично допустимих навантажень на об’єкти культурної спадщини та довкілля;

підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;

забезпечення безпеки об’єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

взаємозамінність ісумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;

створення нормативної бази функціонування систем стандартизації та сертифікації товарів, робіт, послуг.

 Для ефективнішої реалізації викладених вище завдань необхідна ефективна система державних органів контролю. Так, у відповідності до статті 10 Закону України “Про туризм” розробкою стандартів в Україні займається центральний орган виконавчої влади в галузі туризму[2]. Нині в якості такої установи виступає Міністерство культури і туризму.

Сучасні стандарти туризму в Україні, їх оцінка та характеристика

На сьогодні стандартизація туристичних послуг в Україні забезпечена 4-ма основними стандартами, введеними в дію з 1 січня 1997 року. Дані стандарти  прийняті Міждержавною радою країн СНД по стандартизації, метрології і сертифікації 25 квітня 1995 року. Тому однакові вимоги  до якості туристично-екскурсійних послуг діють в Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Казахстані, Киргизії, Молдові, Російській Федерації, Таджикистані, Туркменістані та в Україні, тобто в країнах, які проголосували за їх прийняття. Сучасний розвиток туріндустрії, в першу чергу міжнародного спрямування, суттєво змінив консервативну форму еталонів, що викладені нижче.

Отже, в нашій державі діють такі стандарти у сфері туризму:

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.1-95 “Проектування туристичних послуг”, який встановлює порядок розробки документації при проектуванні туристичних послуг. Він призначений для підприємств, організацій різних організаційно-правових форм і громадян-підприємців, котрі надають туристичні послуги [6].

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.2-95 “Загальні вимоги до туристично-екскурсійного обслуговування”. Ним встановлені обов’язкові і рекомендаційні вимоги до якості туристичних послуг, які надають туристичні підприємства незалежно від їх відомчої приналежності і організаційно-правової форми[7].

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.3-95 “Вимоги щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів”. Цим стандартом установлені вимоги до туристичних та екскурсійних послуг, які забезпечують безпеку життя і здоров’я туристів та екскурсантів, методи їх контролю і потрібний для цілей обов’язкової сертифікації туристичних послуг. Він призначений для підприємств усіх організаційно-правових форм і громадян-підприємців, котрі надають туристичні послуги населенню[8].

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.4-95 “Класифікація готелів”. Даний стандарт встановлює класифікацію готелів (мотелів) різних організаційно-правових форм з кількістю номерів не менше 10. Класифікація не розповсюджується на будинки і приміщення, які здаються в оренду для проживання. Стандарт придатний для використання з метою сертифікації готелів (мотелів)[9].

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.1-95 “Проектування туристичних послуг”

Стандарт, який стосується проектування туристичних послуг, надає можливості розробляти й укомплектовувати туристичні подорожі як фізичним, так і юридичним особам. Адже, згідно з ним розробником проекту туристичних послуг може виступати як підприємство, так і громадянин-підприємець. Однак, з іншого боку, такі дії обмежуються Законом України “Про туризм”. Відповідно до нього на території нашої держави право щодо організації та забезпечення створення туристичного продукту мають туроператори[2].

Окрім турпродукту, міждержавний стандарт “Проектування туристичних послуг” дає можливість правильно і якісно спроектувати такі окремі туристичні послуги:

екскурсію, як пізнавальну одноденну (без ночівлі) форму відпочинку;

туристичний похід як вид гірського спортивного туризму.

Стандарти та процеси:проектування туристських послуг

У діяльності туристських підприємств важливим етапом є дотримання державних стандартів. До державних стандартів, що регулюють туристську діяльність відносяться:

ДСТУ 28681.1-95 «Проектування туристських послуг», ДСТУ 28681.2-95 «Загальні вимоги»,

ДСТУ 28681.3-95 «Вимоги з забезпечення безпеки туристів та екскурсантів», ДСТУ 28681.4- 95 «Класифікація готелів».

Держстандарт 28681.1-95 «Проектування туристських послуг» встановлює порядок

розробки документації при проектуванні туристських послуг і призначений для підприємств, що надають туристські послуги. Даний стандарт допомагає туристським підприємствам ефективно та правильно організувати технологічний процес роботи з документацією. У стандарті використані такі терміни, як туристська послуга, екскурсія, похід, подорож, що допомагають чітко зрозуміти вимоги до певних видів туристських послуг.

Надання високоякісних туристських послуг забезпечує можливість туристським

підприємствам збільшувати кількість клієнтів. Тому необхідно дотримуватись

держстандарту ДСТУ 28681.2-95 «Загальні вимоги», який встановлює обов’язкові та рекомендаційні вимоги до якості туристських послуг, що пропонуються туристським підприємствами незалежно від їх відомчої та організаційно-правової форми.

Загальні вимоги держстандарту – це охорона навколишнього середовища, що є визначальним аспектом туризму. Надання туристських послуг не повинно супроводжуватись погіршенням характеристик навколишнього природного середовища.

Стандарти на продукцію \і послуги: вимоги по забезпеченню безпеки туристів і екскурсантів

Найважливішим завданням у сфері туристської діяльності є забезпечення безпеки життя і здоров’я туристів та екскурсантів. Саме цей аспект є визначальним в організації туристсько-екскурсійних програм. Існують фактори ризику, які в туризмі класифікуються наступним чином: травмонебезпека, вплив навколишнього середовища, пожежонебезпека, біологічний вплив, психофізіологічне навантаження, небезпека випромінювання, хімічний вплив, надмірна загазованість, специфічні фактори ризику. Вирішення питання безпеки зазначено у держстандарті ДСТУ 28681.3-95 «Вимоги з забезпечення безпеки туристів і екскурсантів», що встановлює вимоги до туристських та екскурсійних послуг, адже

гарантування безпеки на маршруті є пріоритетним завданням для всіх туристських

підприємств. Тому даний держстандарт призначений для обов’язкової сертифікації

туристських послуг.

На сучасному етапі значний вплив на надання високоякісних туристських послуг здійснює готельна інфраструктура, яка швидко розвивається та задовольняє основні потреби туристів. Для ефективної співпраці туристських та готельних підприємств встановлено держстандарт ДСТУ 28681.4-95 «Класифікація готелів», який визначає класифікацію готелів, різноманітних організаційно-правових форм, місткістю не менше 10 номерів, а також умови обслуговування туристів і рівень якості туристсько-екскурсійного обслуговування. Даний стандарт є придатним для сертифікації готелів та мотелів.

Таким чином, встановлені законодавством України державні стандарти є правовими документами у сфері туристсько-екскурсійного обслуговування, які визначають надання туристсько-екскурсійних послуг, забезпечення туристів належним обслуговуванням, підвищення власного рівня загальної діяльності туристських підприємств і збільшення кількості вітчизняних та іноземних туристів. Можна впевнено стверджувати, що державні стандарти є основою для того, щоб туристська галузь в Україні стала однією з пріоритетних.