Запитання для повторення та контролю знань

1. Що таке менеджмент знань?

2. Структура менеджменту знань.

3. Формування знань.

4. Введення документованих знань.

5. Введення недокументованих знань.

6. Мотивація здійснення менеджменту знань.

7. Особливості впровадження менеджменту знань.

8. Класифікація функцій підприємства.

9. Базові поняття менеджменту знань.

10. Видобування знань.

11. Системи пізнання.

12. Організація доступу до знань.

13. Що таке онтологічний інжиніринг?

14. Інновації в області автоматизації менеджменту знань.

Розділ 2 теоретичні аспекти менеджменту та інженерії знань

• Поле знань

• Стратегії одержання знань

• Теоретичні аспекти видобування знань

• Теоретичні аспекти структурування знань

У цьому розділі розглянуто теоретичні пробле­ми інженерії знань, інакше кажучи – проектування баз знань – одержання і структу­ризації знань фахівців для по­дальшого розроблення баз знань. Цент­ральним поняттям на етапах одержання і структуризації є поле знань.

Поле знань – це умовний неформальний опис основних по­нять і взаємозв’язків між поняттями предметної області, ви­явлених із сис­теми знань експерта, у вигляді графа, діаграми, таб­лиці або тексту.

2.1. Поле знань

Інженерія знань – доволі молодий напрям штучного інте­лекту (ШІ), який з’явився тоді, коли практичні розробники зіткнулися з до­сить нетривіальними проблемами труднощів “видобування” і форма­лізації знань. У перших книгах зі ШІ ці факти зазвичай тільки посту­лю­валися, надалі почалися серйозні дослідження з виявлення опти­мальних стратегій ви­добування знань.

2.1.1. Мова опису поля знань

Поле знань Рz формується на третій стадії розроблення інтелек­туальних систем – стадії структурування.

Поле знань як перший крок до формалізації подає модель знань про предметну область у тому вигляді, в якому її зумів подати аналітик деякою “своєю” мовою. Що це за мова? Відомо, що словник мови конкретної науки формується внаслідок поповнення загальновживаної мови спеціальними тер­мінами і знаками, які або запозичуються з повсякденної мови, або винаходяться. Назвемо цю мову L і розглянемо її влас­тивості, враховуючи, що стандарту цієї мови не існує, а кожен інженер зі знань змушений сам її винаходити.

По-перше, як і в мові будь-якої науки, в ній має бути яко­мога менше неточностей, властивих повсякденним мовам. Частково точ­ність досягається строгішим визначенням по­нять. Ідеалом точності, зазвичай, є мова математики. Мова L, мабуть, займає проміжне місце між природною мовою та мо­вою математики.

По-друге, бажано не використовувати в ній термінів інших наук в іншому, тобто новому, сенсі. Це викликає непоро­зуміння.

По-третє, мова L, мабуть, буде або символьною мовою, або графічною (схеми, малюнки, піктограми).

Під час вибору мови опису поля знань не варто забувати, що на етапі формалізації необхідно замінити її на машинно-реалізовану мову подання знань (МПЗ), вибір якої залежить від структури поля знань. Існує багато мов, доволі універсаль­них, щоб претендувати на значення мови інженерії знань, – це структурно-логічна мова SLL, що об’єднує апарат лямбда-конверсії, мова K-систем тощо. Однак вони не набули широкого застосування. У деякому розумінні ство­рення мови L дуже близьке до ідей розроблення універсальних мов науки. До XVII століття утворилося два підходи в роз­робленні універсальних мов: створення мов-класифікацій і логіко-конструктивних мов. До першої належать проекти, висхідні до ідеї Ф. Бекона, – це мови Вілкінса і Далгарно. Дру­гий підхід пов’язаний з дослідженнями в межах пошуку універсального методу пізнання, найчіткіше висловленого Р. Декар­том, а потім у проекті універсальної характеристики Г. Лейбніца. Саме Лейбніц позначив основні контури вчення про символи, які відповідно до його задумів у XVIII столітті розвивав Г. Ламберт, який дав назву науці “семіотика”. Семіотика, в основному, знайшла своїх адептів у сфері гу­манітарних наук. Останнім часом утворилася також нова га­лузь семіотики – прикладна семіотика.

Рис. 2.1. Структура семіотики

Представники природничих наук ще не до кінця усвідоми­ли позитивні якості семіотики тільки через те, що мають спра­ву з доволі простими і “жорсткими” предметними областями. Їм вистачає апарату традиційної математики. Проте, в інже­нерії знань ми маємо справу з “м’якими” предметними облас­тями, де явно не вистачає виразної адекватності класичного математичного апарату і де велике значення має ефективність дотації (її компактність, простота модифікації, зрозумілість інтерпретації, наочність тощо).

Мови семіотичного моделювання як природний розвиток мов ситуаційного керування є, як нам здається, першим наближенням до мови інженерії знань. Саме мін­ливість і умовність знаків роблять семіо­тичну модель присто­сованою до складних сфер реальної людсь­кої діяльності. Тому головне на стадії концептуалізації – збереження природної структури поля знаннями, а не виразні можливості мови. Традиційно семіотика охоплює (рис. 2.1):

• синтаксис (сукупність правил побудови мови або відно­шення між знаками);

• семантику (зв’язок між елементами мови та їх значень або відношення між знаками і реальністю);

• прагматику (відношення між знаками та їх користува­чами).