89, Інституцієзнавство як наукова і навчальна дисципліна

90, Специфіка формування та діяльності урядуючих інституції на українських землях у ІХ – середині ХVІ ст.

91, Особливості функціонування урядуючих інституцій на українських землях у ХVІ – ХVІІІ ст.

92, Загальні риси діяльності урядуючих інституцій в Україні у ХVІІІ – на початку ХХ ст.

93, Державні інституції радянської України.

94, Державні установи сучасної України

.

95, Роль спеціальних історичних дисциплін у розробленні методики вивчення документів.

Архівозна́вство — наук. дисципліна, яка вивчає історію, теорію та практику архівної справи, її правові та екон. засади, пов’язана з археографією та іншими спеціальними історичними дисциплінами.

Джерелозна́вство — галузь історичної науки, яка вивчає походження історичних джерел, теорію та практику їх використання в історичних дослідженнях, структуру та функції джерельної бази.

Палеогра́фія — історико-філологічна дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція (переважно на основі давніх пам'яток) та характерні особливості на певних етапах розвитку.

Хронологія — як загальне поняття: послідовність історичних подій у часі; часослів'я, опис і вивчення того, як саме відбувалися певні події в часі (історично).

Сфрагістика, також сіґілографія охоплює три поняття:

печаткове мистецтво (виготовлення печаток);

печаткове право (правні норми вжитку печаток)

печаткознавство (наука про печатки).

Герменевтика дослівно означає мистецтво і теорію тлумачення текстів.

Дипломатика - спеціальна історична дисципліна, що вивчає надходження, форму, зміст, функціонування, історію створення тексту, архівну долю документа.

96, Методики дослідження зовнішніх ознак документа.

97, Методики наукового опрацювання інформаційної складової документа.

98, Сучасні математичні методи студіювання документа.

99, Історія виникнення документа, його генезис та складання перших галузей знань про документ

Історія виникнення та еволюція трактування терміна «документ» вивчена недостатньо. Серед спеціалістів які досліджували це питання, можна назвати Х. Арітца, Г.Г. Воробйова, М.А. Комарова, С.Г. Кулешова, Ю.І. Столярова, Г.Н. Швецову-Водку та інш.

У російську мову слово "документ" прийшло у період Петра I. На початку XX ст. воно мала два значення:

a) будь-який папір, складений законним порядком і може бути доказом прав на що-небудь чи виконання будь-яких обов`язків;

б) взагалі будь-яке письмове свідчення.

Ріст числа юридичних документів привів до виникнення в другій половині ХУІІ ст. У Франції науки під назвою «Дипломатика». Дипломатика стала вивчати всі публічні документи, на відміну від документів особистого призначення. Її засновником вважається Жан Мабільон. Базове поняття «документ» визначалося в дипломатиці як будь-яке писемне свідоцтво, яке служить «виникненню, доказам і виконанню прав чи володінню правами».

До другої половині XIX ст. в довідкових виданнях деяких країн світу з`являються похідні від слова "документ" терміни: документація - у значенні підготовки й використання підтверджених документами доказів та обсягу повноважень; документний - належить до документа.

Наприкінці ХІХ ст. спостерігається тенденція до звуження меж поняття "документ": спочатку воно розглядалося як і будь-який предмет, який служить щоб одержати речові докази, потім - як письмове свідчення, що підтверджує певні правові відносини. Поняття використовувалося переважно у юридичному значенні.

За тривалий історичний період значення поняття "документ" постійно змінювалося.

В Україні офіційно прийняті три визначення документа (ДСТУ):

1. ДСТУ 2392-94. Документ I. Записана інформація, яка може розглядатися як одиница в процесі здійснення інформаційної діяльності.

2. ДСТУ 3017-95. Документ II. Матеріальний об`єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передачи в часі та просторі.

3. ДСТУ 2732-94. Документ III. Материальний об`єкт, який містить в закріпленому вигляді інформацію, оформлений встановленим порядком і який має відповідно діючого законодавства правове значення

У документоведенні застосовується таке визначення документа: "Документ - це матеріальний об`єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передачі в часі й просторі"

Документ спеціально створюється з метою зберігання і передачі соціальної інформації в просторі і часі. Саме тому його розглядають як джерело інформації та засіб соціальної комунікації.