72, Проблема визначення мовної норми на сучасному етапі. Типи мовних норм.

Типи мовних норм: орфоепічні (у тому числі акцентуаційні й графічні), лексико-фразеологічні, морфологічні, синтаксичні, орфографічні, пунктуаційні, словотвірні та стилістичні.Проблема мовної норми – одна з найактуальніших і найскладніших проблем сучасної лінгвістичної науки. Незважаючи на те, що їй присвячено велизна кількість праць, тут є ще багато суперечливого, а то й зовсім недослідженого.Розрізняють різні типи норм:

• орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень),

• графічні (передавання звуків на письмі),

• орфографічні (написання слів),

• лексичні (слововживання),

• морфологічні (правильне вживання морфем),

• синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень),

• стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування),

• пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом літературні норми можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти — видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого й нового в мові.

• фонетичні - правила вимовляння звуків і ставлення наголосу (вивчаються в фонетиці і орфіоепії);

• лексико-фразеологічні - норми вживання слів і фразеологізмів у властивих їм значеннях (вивчаються в лексиці і фразеології);

• слово-складальні- правила складання слів і способів їх творення (вивчаються в словотворенні);

• морфологічні - норми вживання слів у випадку їх видозмінювання (відмінювання іменних частин мови, займенника, дієприкметника і дієслова - вивчаються в морфології);

• синтаксичні - правила побудування так званих синтаксичних конструкцій -словосполучень [речень (вивчаються в синтаксисі);

• стилістичні - норми використання різними мовними стилями властивих їм мовних засобів (вивчаються в стилістиці).

73, Нормативність текстів офіційно-ділового стилю на фонетико-орфографічному рівні

Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів. сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в держвному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів офіційно-ділового стилю характерні й спільні мовні риси. Орфоепічні (норми правильної вимови), наприклад тверда вимова шиплячих: чай, чому, Польща, тобто вимовляються й пишуться без помякшення). Дзвінкі приголосні в кінці слова або складу не оглушуються: гриб, репортаж, раз, лід); голосний "о" ніколи не наближається до "а": молоко, потреби, дорога); літера "щ" передає звуки "шч": вищий, що; буковсполучення "дж", "дз" передають злиті звуки: сиджу, кукурудза; літера "ґ" передає звук "г": обґрунтування, ґатунок.Акцентуаційні (норми правильного наголошування) наприклад: ненависть, середина, новий, близький, текстовий, мабуть.