- •2,Спічрайтерство як вид діяльності: поняття, сутність, функції
- •3,Теоретичні та практичні засади реферування, як одного з напрямів референтської діяльності
- •4,Формування реферативних ресурсів в Україні: теоретичні, організаційні, технологічні аспекти.
- •5,Типова інструкція з діловодства як нормативний документ
- •6,Нормативна та методична бази експертизи цінності документів.
- •7,Основні документи кадрової діяльності.
- •8,Законодавчо-нормативна база діяльності служб документаційного забезпечення
- •9,Інформація: її суть, функції, характеристики та класифікація
- •11,Перетворення повідомлення (даних) в інформацію – методична основа організації інформаційно-аналітичної роботи
- •12,Характеристика психологічних чинників інформаційно-аналітичної діяльності
- •13,Інформаційна потреба та інформаційний цикл:визначення, оцінка, механізми реалізації
- •14,Суб’єкти інформаційних відносин та їх інформаційні потреби як технологічна основа організації інформаційно-аналітичної діяльності
- •15,Нормативно-правові основи організації інформаційно-аналітичної діяльності
- •16,Суть та основні принципи реалізації інформаційно-аналітичного процесу.Порядок підготовки аналітичних документів
- •17,Організація інформаційно-аналітичного забезпечення потреб користувачів
- •18,Аналітико-синтетична переробка документної інформації: сутність, значення
- •19, Реферування документів: сутність, види, функції.
- •21,Спеціальна методика бібліографічного опису
- •22, Універсальна десяткова класифікація: структура, зміст, призначення
- •23, Бібліотечно-бібліографічна класифікація як універсальна комбінаційна система.
- •24,Анотування документів: сутність, види, функції
- •25, Види аналітико-синтетичної переробки документної інформації.
- •26, Дсту гост 7.1:2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання.
- •27,Архіви – специфічна інформаційна система
- •28,Еволюція архівів та періодизація їх історії
- •29,Становлення архівознавства як наукової дисципліни
- •30,Схема зв’язків архівознавства з науковими дисциплінами
- •31,Архівознавче термінознавство
- •32,Система архівних установ в Україні
- •33,Законодавчо-нормативне регулювання діяльності архівних установ України
- •34,Державні архіви й організаційно-методичне керівництво архівними підрозділами та службами діловодства установ, підприємств, організацій
- •35,Джерела комплектування державних архівів
- •36,Експертиза цінності документів та комплектування державних архівів
- •37,Організація документів на рівні архіву та архівного фонду. Теорія фондування
- •38,Довідковий апарат державних архівів: структура, зміст, завдання
- •39,Описання архівних документів: теорія, методика і практика
- •40, Становлення документознавства як науки та навчальної дисципліни.
- •41, Класифікація документів: теоретичні засади, методика, практика.
- •42, Документ як діалектична двоєдність форми та змісту.
- •43, Концепції документа як джерела інформації і засобу комунікації.
- •44, Новітні тенденції розвитку документознавства у вітчизняній і зарубіжній традиції
- •45, Документознавство в системі відносин „діловодство – архівознавство”
- •46, Сучасні дослідження з документознавства (історіографічний огляд)
- •47, Функційність як основна атрибутивна властивість документа.
- •48, Основні етапи розвитку документознавства у вищій школі.
- •49, Патентний документ: історія, загальна характеристика.
- •50, Управлінський документ: історія, загальна характеристика.
- •51, Нормативний документ: історія, загальна характеристика.
- •52, Аудіовізуальний документ: історія, загальна характеристика.
- •53, Картографічний документ: історія, загальна характеристика.
- •54, Музичний документ: історія, загальна характеристика.
- •55, Уніфікація та стандартизація управлінських документів.
- •56, Керування документаційними процесами за кордоном.
- •57, Управлінське документознавство як наука та навчальна дисципліна.
- •58, Класифікація управлінських документів.
- •59, Нормативно-методична база діловодства в Україні.
- •60, Організація документообігу в установі.
- •61, Складання номенклатури справ та формування справ.
- •62, Основні вимоги до складання та оформлювання управлінських документів.
- •63, Контроль за виконанням документів.
- •64, Історичні передумови формування сучасного діловодства
- •65, Організація сучасного діловодства.
- •66, Принципи організації діловодства та регулювання інформаційних відносин в Україні
- •67, Лінгвістичні основи документознавства як теоретико-прикладна дисципліна. Зв’язок лінгвістичних основ документознавства з іншими науками та навчальними дисциплінами.
- •68, Текст як основа ділового документа. Класифікація текстів у документній лінгвістиці
- •69, Мова і мовлення. Функції мови. Культура мовлення та мовний етикет.
- •70, Стиль як основне поняття стилістики.
- •71, Ділове спілкування. Види, типи, форми спілкування
- •72, Проблема визначення мовної норми на сучасному етапі. Типи мовних норм.
- •73, Нормативність текстів офіційно-ділового стилю на фонетико-орфографічному рівні
- •74, Основні завдання редагування
- •75, Структура редакторського аналізу текстів офіційно-ділового стилю. Етапи редагування.
- •76, Еволюція понять “діловодство” – “документаційне забезпечення управління” – “документно-інформаційне забезпечення управління” –“управління документацією” – “керування документаційними процесами
- •77, Витоки керування документаційними процесами
- •78, Керування документаційними процесами в міждисциплінарному науковому просторі
- •79, Термінологія і термінографія керування документаційними процесами.
- •80, Умови ефективного функціонування системи керування документаційними процесами
- •81, Законодавче регулювання сфери керування документаційними процесами: зарубіжний досвід
- •82, Впровадження міжнародного стандарту iso 15489:2001 в Україні. Дсту 4423-1:2005; 4423-2:2005.
- •83, Iso, національні комітети зі стандартизації: розроблення стандартів з керування документаційними процесами
- •84, Вклад міжнародних організацій і форумів у розроблення науково-методичних засад керування документаційними процесами
- •85, Роль архівних установ у керуванні документаційними процесами.
- •86, Документаційні процеси та їх контролювання
- •87, Керування документаційними процесами: сфера практичної діяльності та сфера наукових знань.
- •88, Основні функції і форми організації служб керування документаційними процесами
- •89, Інституцієзнавство як наукова і навчальна дисципліна
- •96, Методики дослідження зовнішніх ознак документа.
- •97, Методики наукового опрацювання інформаційної складової документа.
- •98, Сучасні математичні методи студіювання документа.
- •99, Історія виникнення документа, його генезис та складання перших галузей знань про документ
- •100, Еволюція знань про документ у XVIII – першій половині XX ст.
- •101, Розвиток теоретико-методологічних, науково-методичних засад документознавства у другій половині хх
- •102, Сучасний стан документознавства як науки, навчальної дисципліни та перспективи розвитку
- •103, Об’єкт, предмет, головні наукові напрями й завдання документознавства
- •104, Структура, сучасні концепції документознавства.
- •105, Методологія та методика документознавства.
- •106, Зв’язки документознавства з іншими галузями знань.
- •107, Еволюція та сучасний стан терміносистеми документознавства.
- •108, Методи і способи кодування інформації.
21,Спеціальна методика бібліографічного опису
Методика складання бібліог. опису – це сукупність прийомів і правил, які використовуються в процесі складання бібліог. опису. Вона поділяється на загальну і спеціальну.Спеціальна методика розкриває прийоми та правила бібліографічного опису окремих видів документів, яка включає: монографічний бібл. опис (опис док. під заголовком, під назвою); зведений бібліо. опис (опис багатотомних док., опис серіальних видань); аналітичний бібліографічний опис (бібліог. опис складової частини док.); бібліог. опис нетекстових док. (картограф., нотних, видань образотворчого мистецтва, аудіовізуальних док. та електронних ресурсів і докуміентів). Обоязковими елементами в спец. методиці бібл. опису є: основна назва; відомості про видання; місце видання; дата видання; кільк. стор.; Зона Міжнарод. стандартного ISN
Зона назви: Основна назва – це головна назва документу.
Відомості про видання: про перевидання, передрук, відомості про характер перевидання, спеціальне призначення докум., особливості форми його відтворення.
Зона вихідних даних має такі елементи: місце видання, видавніцт. або видавнича організ., дата видання. Як місце видання зазначають – місто, дое документ вийшов у світ. Назву видавн. подають у скороченій формі. Якщо воно має характерну наху, то її записують без лапок. Наприклад: К : Наук. думка, 2003.
У зоні фізичного опису вміщують кількісну характеристику документа – кільість матеріальних одиниць, кількість стор., ілюстрацій, розміри та супровідний матеріал. Тут вказують кількість стор., аркушів, грамплатівок, магнітних стрічок.
У зоні серії наводять основну назву серії, її паралельну назву, підназву серії, відомості про відповід., що стосуються серії, міжнарод. стандарт. номер серіального видання, номер випуску серії, а також аналогічні відомості про підсерію, якщо серія поділяється на декілька підсерій.
Зона Міжнарод. стандартного ISN .Схема: Основна назва/Перші відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання, Дата видання. – Обсяг. – (основна назва серії). – ISВN
22, Універсальна десяткова класифікація: структура, зміст, призначення
УДК є інформаційно-пошуковою мовою класифікаційного типу, що призначена для вираження центральних тем, предметів і формальних характеристик документів з метою подальшого їх пошуку серед множини інших, або для виразу змісту інформаційного запиту і пошуку необхідних документів. Властивостями УДК є універсальність, багатоаспектність, можливість відображення нових понять без порушення її структури.Універсальною вона є тому, що охоплює всі галузі знань, накопичені людством. Десятковою система зветься за принципом десяткової побудови індексів. Всі рубрики УДК умовно позначаються арабськими цифрами, з яких утворюються окремі індекси. УДК побудована за ієрархічним принципом, в основі якого лежить поділ понять від загальних до часткових. При цьому основними видами відносин є ієрархія (підпорядкованість) та співпорядкованість. Індекси УДК поубдовані так, що кожна наступна приєднувана цифра не змінює значення попередніх, а лише уточнює, визначаючи біль часткові поняття.В той же час УДК є класифікацією напівфасетного типу.Однією з найважливіших властивостей УДК є її багатоаспектність.Побудована УДК за систематичним принципом. В УДК предмет (поняття) може зустрічатись в багатьох місцях класифікації залежно від галузі знання, від аспекту, в якому він розглядається.Таблиці УДК, як більшість ієрархічних класифікацій, складаються з трьох частин:
основних таблиць; - допоміжних таблиць; - алфавітно-предметного покажчика.
Основна таблиця містить у собі поняття, специфічні для певних галузей науки і тихніки, мистецтва. Відповідно до десяткової системи всю сукупність знань поділено на десять основних класів. Кожен з цих класів поділяється на 10 розділів, кожен з яких, у свою чергу, підрозділяється на 10 підрозділів. Для полегшення читання і для кращої наочності після третього знака ставиться крапка: напр. – 621.396.6.
Допоміжні таблиці визначників утворюють самостійні класифікаційні ряди за тим же десятковим принципом поділу, що й основна таблиця. Допоміжні таблиці використовуються для подальшої деталізації індексу. Поділяються на групи:
спеціальні (аналітичні); - загальні.
Спеціальні визначники відбивають локально-розповсюджені характеристики, тобто ті, що застосовуються в одному або кількох розділах основних таблиць.Розрізняють визначники за їх символами: - визначники з дефісом; - визначники з крапкою нуль; - визначники з апострофом.Формально спеціальні визначникит відносять до допоміжної таблиці, однак наводяться вони, в основній таблиці безспосередньо у розділі, в якому застосовуються. Ці визначники виділяють вертикальною жирною рискою / на берегах таблиць. Спеціальні визначники приєднуються до основного індексу обовязково із збереженням свого відмінного символу. Загальними називають визначники, що відображають загально-розповсюджені характеристики, тобто ті, що застосовуються в одному або у всіх розділах таблиці. Вони приєднуються до кожного індексу основної таблиці за допомогою особливих символів (круглі дужки, лапки, знак рівності). УДК відображає загальні, застосовані по всій таблиці категорії на ознаки (час, місце, мова, форма документа) і призначені для стандартного означення цих загальних категорій. Загальні визначники за своїми функціями поділяються на дві групи – на самостійні або незалежні, й несамостійні або залежні. Незаежні визначники можуть використовуватись окремо, а залежні визначники завжди повинні бути приєднані до індексу. Алфавітно-предметний покажчик є провідником по таблицях. Його основне призначення – визначити за назвою поняття місце його знаходження у таблиці та аспект розгляду. У покажчику поняття подані в алфавітному порякду, де кожному з них відповідає певний індекс. Алфавітне розташування дає можливість зібрати в одному місці індекси всіх розділів, які відображають це поняття.Поєднання таблиць УДК та АПП до них дає змогу відобразити всі обєкти, що є предметом вивчення різних галузей знання, у двох аспектах: систематичному (у таблицях) і у предметному (в АПП). При цьому обидві частини класифікаційної системи утворюють єдине органічно взаємоповязане нерозривне ціле. Розкриваючи зміт таблиць у алфавітному порядку, АПП не тільки значно полегшує й прискорює пошук необхідного індексу, а й сприяє підвищенню якості систематизації документів. В УДК широко використовуються різні знаки (символи), застосування яких значно розширює можливості УДК як інформаційно-пошукової мови. Знак приєднання - (+) - означає наявність у док. двох або більше формальних особливостей, він застосовується для зєднання як основних індексів, так і визначників) та має властивості зворотності. Знак поширення (/) – призначений для узагальнення ряду послідовних індексів, які не мають загального індексу, а також для скорочення нотації при збереженні логічності ділення. Знак відношення: (двокрапка :) – зєднує між собою індекси двох понять, взаємоповязаних по суті; при цьому утворюється складений індекс зі значенням, яке не співпадає зі значенням кожного з них окремо, - якісно новий індекс.Знак відношення ( : : ) - закріплює певний порядок двох і більше компонентів у складеному індексі, що робить його незворотним.Квадратні дужки ( [ ] ) – знак, який використовується в усіх розділах УДК у складних та складених індексах. За квадратні дужки виносять визначники, що є загальними для двох чи більше індексів, а також виносять індекс, який повторюється.