21,Спеціальна методика бібліографічного опису

Методика складання бібліог. опису – це сукупність прийомів і правил, які використовуються в процесі складання бібліог. опису. Вона поділяється на загальну і спеціальну.Спеціальна методика розкриває прийоми та правила бібліографічного опису окремих видів документів, яка включає: монографічний бібл. опис (опис док. під заголовком, під назвою); зведений бібліо. опис (опис багатотомних док., опис серіальних видань); аналітичний бібліографічний опис (бібліог. опис складової частини док.); бібліог. опис нетекстових док. (картограф., нотних, видань образотворчого мистецтва, аудіовізуальних док. та електронних ресурсів і докуміентів). Обоязковими елементами в спец. методиці бібл. опису є: основна назва; відомості про видання; місце видання; дата видання; кільк. стор.; Зона Міжнарод. стандартного ISN

Зона назви: Основна назва – це головна назва документу.

Відомості про видання: про перевидання, передрук, відомості про характер перевидання, спеціальне призначення докум., особливості форми його відтворення.

Зона вихідних даних має такі елементи: місце видання, видавніцт. або видавнича організ., дата видання. Як місце видання зазначають – місто, дое документ вийшов у світ. Назву видавн. подають у скороченій формі. Якщо воно має характерну наху, то її записують без лапок. Наприклад: К : Наук. думка, 2003.

У зоні фізичного опису вміщують кількісну характеристику документа – кільість матеріальних одиниць, кількість стор., ілюстрацій, розміри та супровідний матеріал. Тут вказують кількість стор., аркушів, грамплатівок, магнітних стрічок.

У зоні серії наводять основну назву серії, її паралельну назву, підназву серії, відомості про відповід., що стосуються серії, міжнарод. стандарт. номер серіального видання, номер випуску серії, а також аналогічні відомості про підсерію, якщо серія поділяється на декілька підсерій.

Зона Міжнарод. стандартного ISN .Схема: Основна назва/Перші відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання, Дата видання. – Обсяг. – (основна назва серії). – ISВN

22, Універсальна десяткова класифікація: структура, зміст, призначення

УДК є інформаційно-пошуковою мовою класифікаційного типу, що призначена для вираження центральних тем, предметів і формальних характеристик документів з метою подальшого їх пошуку серед множини інших, або для виразу змісту інформаційного запиту і пошуку необхідних документів. Властивостями УДК є універсальність, багатоаспектність, можливість відображення нових понять без порушення її структури.Універсальною вона є тому, що охоплює всі галузі знань, накопичені людством. Десятковою система зветься за принципом десяткової побудови індексів. Всі рубрики УДК умовно позначаються арабськими цифрами, з яких утворюються окремі індекси. УДК побудована за ієрархічним принципом, в основі якого лежить поділ понять від загальних до часткових. При цьому основними видами відносин є ієрархія (підпорядкованість) та співпорядкованість. Індекси УДК поубдовані так, що кожна наступна приєднувана цифра не змінює значення попередніх, а лише уточнює, визначаючи біль часткові поняття.В той же час УДК є класифікацією напівфасетного типу.Однією з найважливіших властивостей УДК є її багатоаспектність.Побудована УДК за систематичним принципом. В УДК предмет (поняття) може зустрічатись в багатьох місцях класифікації залежно від галузі знання, від аспекту, в якому він розглядається.Таблиці УДК, як більшість ієрархічних класифікацій, складаються з трьох частин:

• основних таблиць; - допоміжних таблиць; - алфавітно-предметного покажчика.

Основна таблиця містить у собі поняття, специфічні для певних галузей науки і тихніки, мистецтва. Відповідно до десяткової системи всю сукупність знань поділено на десять основних класів. Кожен з цих класів поділяється на 10 розділів, кожен з яких, у свою чергу, підрозділяється на 10 підрозділів. Для полегшення читання і для кращої наочності після третього знака ставиться крапка: напр. – 621.396.6.

Допоміжні таблиці визначників утворюють самостійні класифікаційні ряди за тим же десятковим принципом поділу, що й основна таблиця. Допоміжні таблиці використовуються для подальшої деталізації індексу. Поділяються на групи:

• спеціальні (аналітичні); - загальні.

Спеціальні визначники відбивають локально-розповсюджені характеристики, тобто ті, що застосовуються в одному або кількох розділах основних таблиць.Розрізняють визначники за їх символами: - визначники з дефісом; - визначники з крапкою нуль; - визначники з апострофом.Формально спеціальні визначникит відносять до допоміжної таблиці, однак наводяться вони, в основній таблиці безспосередньо у розділі, в якому застосовуються. Ці визначники виділяють вертикальною жирною рискою / на берегах таблиць. Спеціальні визначники приєднуються до основного індексу обовязково із збереженням свого відмінного символу. Загальними називають визначники, що відображають загально-розповсюджені характеристики, тобто ті, що застосовуються в одному або у всіх розділах таблиці. Вони приєднуються до кожного індексу основної таблиці за допомогою особливих символів (круглі дужки, лапки, знак рівності). УДК відображає загальні, застосовані по всій таблиці категорії на ознаки (час, місце, мова, форма документа) і призначені для стандартного означення цих загальних категорій. Загальні визначники за своїми функціями поділяються на дві групи – на самостійні або незалежні, й несамостійні або залежні. Незаежні визначники можуть використовуватись окремо, а залежні визначники завжди повинні бути приєднані до індексу. Алфавітно-предметний покажчик є провідником по таблицях. Його основне призначення – визначити за назвою поняття місце його знаходження у таблиці та аспект розгляду. У покажчику поняття подані в алфавітному порякду, де кожному з них відповідає певний індекс. Алфавітне розташування дає можливість зібрати в одному місці індекси всіх розділів, які відображають це поняття.Поєднання таблиць УДК та АПП до них дає змогу відобразити всі обєкти, що є предметом вивчення різних галузей знання, у двох аспектах: систематичному (у таблицях) і у предметному (в АПП). При цьому обидві частини класифікаційної системи утворюють єдине органічно взаємоповязане нерозривне ціле. Розкриваючи зміт таблиць у алфавітному порядку, АПП не тільки значно полегшує й прискорює пошук необхідного індексу, а й сприяє підвищенню якості систематизації документів. В УДК широко використовуються різні знаки (символи), застосування яких значно розширює можливості УДК як інформаційно-пошукової мови. Знак приєднання - (+) - означає наявність у док. двох або більше формальних особливостей, він застосовується для зєднання як основних індексів, так і визначників) та має властивості зворотності. Знак поширення (/) – призначений для узагальнення ряду послідовних індексів, які не мають загального індексу, а також для скорочення нотації при збереженні логічності ділення. Знак відношення: (двокрапка :) – зєднує між собою індекси двох понять, взаємоповязаних по суті; при цьому утворюється складений індекс зі значенням, яке не співпадає зі значенням кожного з них окремо, - якісно новий індекс.Знак відношення ( : : ) - закріплює певний порядок двох і більше компонентів у складеному індексі, що робить його незворотним.Квадратні дужки ( [ ] ) – знак, який використовується в усіх розділах УДК у складних та складених індексах. За квадратні дужки виносять визначники, що є загальними для двох чи більше індексів, а також виносять індекс, який повторюється.