35,Джерела комплектування державних архівів

Комплектування державного архіву – це систематичне, цілеспрямоване і планомірне поповнення його складу документами НАФ відповідно до його профілю. Безпосередня організація комплектування архіву починається з визначення джерел комплектування – юридичних і фізичних осіб, які є утворювачами або власниками д-тів НАФ, що підлягають подальшому передаванню на постійне держ.зберігання.Організацію комплектування здійснюють безпосережньо державні архіви. На Держкомархів покладено функції контролю щодо цієї роботи.Для цього укладаються списки установ, що функціонують в зоні його комплектування і у своїй діяльності утворюють або не утворюють документи, що підлягають віднесенню до НАФ. Такі списки поділяються на список установ-джерел формування НАФ і список установ, що не підлягають внесенню до джерел комплектування. На підставі списку установ-джерел формування НАФ укладається список джерел комплектування-складений відповідно до профілю архіву перелік установ, що функціонують в зоні його комплектування і зобовязані передавати на державне зберігання до архіві у визначені строки на підставі вимог чинного законодавства чи угод між власникаом і архівом документи НАФ або такі, що підлягають внесенню до нього. На державне зберігання документи НАФ передають органи деражавної влади, органи місцевого самовряду., державні і комунальні підприємства, установи і організації, віднесені до джерел комплектування архіву. Документи установ-джерел комплектування приймаються на зберігання до державних архівів у двох формах: повній та вибірковій. Повна форма приймання передбачає приймання всіх цінних документів від одного фондоутворювача. Вибіркова форма передбачає приймання всіх цінних документів від окремих фондоутворювачів певного виду-джерел комплектування групового вибіркового приймання; або частину цінних документів від конкретного фондоутворювача джерела-комплектування повидового вибіркового приймання.

36,Експертиза цінності документів та комплектування державних архівів

ЕЦ д-тів – це визначення цінності д-тів з метою відбору їх на державне зберігання або встановлення термінів їх зберігання.

Її основні завдання:а) визначення по кожній установі складу д-тів, що мають наукову та культурну цінність і підлягають постійному, тривалому (понад 10 р.) або тимчасового (до 10 р.) зберіганню; б) визначення складу д-тів, що відповідають профілю конкретного держ.архіву;в) забезпечення повноти складу д-тів кожного фонду, зокрема і архіву в цілому.

Кінцевою метою експертизи є комплектування кожного держ.архіву повним комплексом д-тів його профілю.При проведення ЕЦ застосовують критерії цінності д-тів, тобто систему науково обгрунтованих озник (походження, зміст, час та місце створення, зовнішні ознаки):До критеріїв походження належать значення особи в житті суспільства, час і місце створення д-тів;До критеріїв змісту –є значущість його інформації;Критерій зовнішніх особливостей д-тів - один з основних підходів відбору оригіналу д-тів, у випадку їх відсутності – юридично засвідчених копій.омплектування держ.архіву – це систематичне, цілеспрямоване і планомірне поповнення його складу документами НАФ відповідно до його профілю. Безпосередня організація комплектування архіву починається з визначення джерел комплектування – юридичних і фізичних осіб, які є утворювачами або власниками д-тів НАФ, що підлягають подальшому передаванню на постійне держ.зберігання.Організацію комплектування здійснюють безпосережньо державні архіви. На Держкомархів покладено функції контролю щодо цієї роботи.Держ. архів – це архів, безпосередньо підпорядкований органу управління архівною справою й органу місцевої влади.Мережа державних архівів – система держ. архівів, утворена відповідно до їхніх профілів, а також національно-державного устрою та адміністративно-територіального поділу.