69, Мова і мовлення. Функції мови. Культура мовлення та мовний етикет.

Мова — суспільне зумовлена система словесних знаків, яка виникла в процесі розвитку суспільства і розвивається з ним. До основних функцій мови належать: комунікативна (спілкування), означення, вираження, впливу, передачі й засвоєння досвіду людства та знаряддя інтелектуальної діяльності.Мова складається із знаків (слів), що зумовлюють єдність значення, забезпечують людині можливість класифікації й узагальнення образів, предметів, явищ, відношень тощо. Мовлення — процес використання людиною мови для спілкування з іншими людьми. Мовлення здійснюється певною мірою з дотриманням законів і правил цієї мови Закони і правила кожної мови, в свою чергу, виводяться з мовної практики людей. Мовлення, служить основою створення мови і є формою актуального її існування.Мовлення буває усним і писемним. Усне мовлення може здійснюватися в діалогічній і монологічній формах. Крім того, розрізняють зовнішнє і внутрішнє мовлення. До зовнішніх видів мовлення належать усі різновиди усного і писемного мовлення.Внутрішнє мовлення — це різновид мовної діяльності, що виступає в ролі механізму мовного мислення. Внутрішнє мовлення можна розглядати як процес народження думки в слові. Внутрішнє мовлення існує в формі беззвучного, структурно згорнутого говоріння.Культура мови — дотримання усталених мовних норм усної і писемної літерат. мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Головне завдання культ. мовлення — виховання навичок літерат. спілкування, пропаганда й засвоєння літер. норм у слововжитку, граматичного оформленні мови, у вимові та наголошуванні, неприйняття спотвореної мови або суржику.Культура мовлення - це розділ науки про мову, що розглядає питання додержання мовних норм і доречності вживання виразових засобів мови в мовленні. В культурі мовлення виділяють: правильне мовлення; мовна майстерність. Правильне мовлення - це додержання усталених мовних норм української літературної мови. З цієї точки зору мова може розцінюватися як правильна (норма), так і неправильна (помилка).Мовний етикет – це набір, або спектр фраз, якими ми послуговуємося у щоденних ситуаціях: знайомства, звертання, вітання, прощання, подяки, співчуття, відмови, компліменту тощо. Діловий стиль реалізується також в усній формі у ділових нарадах, публічних виступах, телефонних розмовах.Порушення норм мовного етикету суттєво ускладнює процес кооперативного спілкування.Мовленнєвий етикет – це система усталених форм спілкування, прийнятих відповідно до соціальних ролей комуні кантів і моральних норм поведінки людей у суспільстві.Етикет у поведінці людей і в мовленні історично змінний. Головний етичний принцип мовленнєвого спілкування – дотримання паритетності (рівності) – знаходить своє втілення протягом усієї комунікації, починаючи з привітання і закінчуючи прощанням.

70, Стиль як основне поняття стилістики.

Стиль як спосіб формування думки: зрозумілий, простий, ясний, прецизійний, динамічний, розтягнутий. Стиль індивідуальний (ідіостиль) і функціональний.Стилістика – це наука, яка займається відбором виражальних засобів мови для її функціонування в мовленні залежно від мети висловлювання та мовленевої ситуації. Стилістика розглядає особливості вживання мовних одиниць у тих чи іншиї мовленевих умовах, вивчає стилістичні засоби мовлення.Стиль спілкування – це індивідуальна стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка виявляється в будь-яких умовах взаємодії: в ділових і особистих стосунках, в стилі керівництва і виховних бесідах з дітьми, в засобах прийняття і здійснення рішень, в обираємих засобах психологічного впливу на людей, в методах розв’язання і передбачення міжособових і ділових конфліктів. Стиль спілкування має зовнішні (експресивні) і інтенсивні характеристики, своєрідне емоційно-вольове забарвлення, яка визначається темпераментом, психологічними і особовими особливостями людини, арсеналом використовуваних нею вербальних і невербальних засобів. В стилі спілкування багато що визначається природженими особливостями людини, такими як темперамент, неординарність. Стилі спілкування: Індивідуальний стиль розглядається як властива даній людині система психологічних засобів і прийомів діяльності з урахуванням природних, індивідуальних і особистих характеристик. Сформований стійкий індивідуальний стиль спілкування говорить про досягнутий даною людиною рівень комунікативної майстерності. Особливу увагу на стиль спілкування людини накладає її професійна діяльність, яка потребує інтенсивного і різнопланового спілкування.Стиль конкуренції – людина, яка віддає перевагу даному стилю, досить активна і не намагається йти до розв’язання конфлікту власним шляхом. Вона, як правило, здатна до вольових рішень і терміновим діям. Стиль ухилення - відмова від термінового рішення виниклого конфлікту. Людина, яка ухиляється, не лише не відстоює своїх прав, але й відмовляється від взаємодії з іншими людьми з метою розв’язання проблеми. Стиль компромісу – кожний з партнерів дещо знижує свої вимоги, уступає в своїх інтересах, щоб задовольнити їх хоча б частково. В результаті зустрічного руху, кожна зі сторін досягає часткового задоволення свого бажання і часткового виконання бажання іншої сторони Компромісних рішень досягають, як правило шляхом переговорів висування власних і вислуховування зустрічних вимог окреслювання області сумісних інтересів, обговорення форм уступок, які прийнятні для партнерів тощо. Функціональний стиль – це різновид мови (тип мовомислення, мовної діяльності), що хараткрезиується співвіднесеністю з певною сферою суспільно-виробничої діяльності мовців. Функції мови – комунікативна та гносеологічна. До стилетворчих факторів належать: форма вияву мови (усна чи письмова), спосіб комунікації (масова чи індивід.), ситуація (умови, слухачі, аудиторія), тип і вид мовлення (розповідь, опис, міркування, монолог, діалог), тематичні й конотативні ознаки мовних одиниць, особливості текстотворення.Відповідно до основних функцій мови розрізняють такі функціональні стилі: науковий, публіцистичний, художній, розмовний та офіційно-діловий. Стилі бувають: розмовний, книжний (науковий, офіційно-діловий, публіцістичний, та художній). Стилі завжди розглядаються як спосіб функціонування мовних явищ. Стиль мовлення це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовуються мовцем за певних умов спілкування. Для того щоб знати про стиль треба знати яку сферу людської діяльності він обслуговує. Структура текстів різних стилів неоднакова – для розмовного характерний діалог(полілог), а для інших - монолог.