54, Музичний документ: історія, загальна характеристика.

Ми розуміємо музичний документ як запис музичної інформації на матеріальному носієві у вигляді музичних звуків або графічних знаків у системі нотації (зокрема нотних знаків) для процесів збереження та передавання її у часі та просторі, він ідентифікується як одиниця комунікаційного простору в архівній, бібліотечній, музейній справі та у бібліографічній діяльності. Визначене нами поняття включає в себе інформацію, яку ми назвали музичною, матеріальний носій та способи і засоби фіксації цієї інформаціїбезпозначенняспецифікифіксації. В основі виділення музичної інформації серед інших видів інформації є звукові художні образи як основний об’єкт відображення дійсності музикою. Отже, музична інформація – це основний і специфічний вид інформації в музичній культурі, який містить звукові художні образи, створені співвідношеннями музичних звуків, які певним чином організовані і складають музичнуформу,жанр,стиль. Осмислення самого явища музики, створених музичних творів та процесів її виконання й сприймання - тобто осмислення власне музики та основних видів діяльності у музичній культурі суспільства - названо нами "інформацією про музику” (наприклад, музикознавчі твори, листування композиторів, які включають аналіз творів, тощо), що не є музичною інформацією, адже основним об’єктом тут є осмислення та відображенняцьогоосмисленняівираженняйогоусловах. Основними суб`єктами музичної культури є автор (композитор), виконавець, слухач. Суб`єктами можуть виступати окремі особи або колективи. Так, інформація, яка містить імена осіб та дані про них, назви колективів, установ, організацій та дані про них, названа нами "інформацією про суб`єкти музичної культури”. Нотне видання виоремлюють за характером знакових засобів фіксування та передачі інформ-ції. За цією ознакою Н.В. відносяться до ідеографічним д-там, де знаками є умовні позначки, які не відображають реальних предметів або явищ. Воно слугує виконання або вивчення музичних творів. Музика фіксується в нотному записі та реалізується в процесі виконання. До основних реквізитів нотного видання відносяться: відомості про автора та ін. учасників створення видання; заглавие (название) видання; надзаголовочные, подзаголовочные и вихідні данні; анотація на нотне видання; комплексний книготорговий індекс-шрифт; знак охороні авторського права; впускні данні.За функциональним призначенням нотні видання поділяються на три види: наукові (для науково-дослідницької роботи. Їх виданню передує велика текстологічна робота; звіряються з автографами, попередніми виданнями для виправлення можливих неточностей. Видання містить науковий апарат: коментарі, списки, вказівниками), учбові (видання шкіл ігри на різних муз. інструментах, хрестоматій, диктантів, вправ та ін.), концертні (написані для виконання перед аудиторією. Вони не мають коментарів і не містять наукового апарату).За характером виконання музичних творів на видання: сценічні (для виконання в театрі), інструментальні (видання для оркестру, камерних творів, для окремих інструментів), вокально-хорові (Кантати, ораторії), різних (твори різних жанрів).За характером запису на: партитури (нотний запис багатоголосного муз. твору для оркестру, хору, камерного ансамблю), дирекціони (пристосування муз. твору для оркестру меншого складу, спрощена), клавіри (переложение партитури любого оригінального твору для співу в супроводі з фортепіано), запис голосу або інструмента соло (має форму окремо виданої партії).