10. Припущення, передбачення та прогнозування в міжнародних відносинах

10.1. Припущення

Припущення -імовірнісне судження про події, явища, що відбулися в минулому.

Цілі припущення:

• зробити ймовірнісний висновок;

• одержати достовірне знання шляхом подальшого розвитку аналізу.

Форми припущення:

• думка - персоніфікована позиція аналітика стосовно оцінюваних відомостей;

• версія - одне або декілька відмінних один від одного викладів, пояснень щодо окремих фактів, подій;

• гіпотеза - обгрунтоване припущення щодо фактів, причин, принципів функціонування і розвитку явищ, що не мають емпіричного або логічного пояснення.

Особливості гіпотези:

• гіпотеза - форма розвитку знання;

• побудова гіпотези супроводжується висуванням припущення, що повинне пояснити сутність факту, події, явища;

• гіпотеза народжується в результаті аналізу практичного матеріалу на основі узагальнення складових.

Види гіпотез:

• гіпотези про фактичний стан (описові);

• гіпотези про причини (пояснювальні);

• гіпотези про тенденції, закономірності (що призводять до висновку).

Вимоги до гіпотез:

• гіпотеза повинна мати достатню узагальненість і силу передбачення результату досліджень;

• гіпотеза повинна допускати суперечливість проблеми;

• гіпотеза не повинна суперечити встановленим раніше фактам і бути спроможною визнати хибність передбачення (припущення), що суперечить фактам;

• гіпотеза повинна бути валідною, тобто піддаватися певній перевірці;

• гіпотеза повинна будуватися за принципом логічної простоти.

Методи побудови гіпотез:

• узагальнення (розглядається як знаходження спільного в розрізнених фактах);

• асоціативні ланцюжки (побудова суджень на основі ланцюжків логічних висловлень);

• прогальний аналіз (перебування або формування судження про відсутні факти, чинники, причини;

• морфологічний аналіз (побудова морфологічної матриці, куба, багатовимірного куба);

• дерево рішень (ієрархічна побудова можливих варіантів розвитку подій, рішень);

• "мозковий штурм" (індивідуальний або груповий).

Методи перевірки гіпотез:

• емпіричний;

• статистичний (багатократне повторення);

• моделювання.

10.2 Передбачення і прогнозування

Передбачення - ймовірнісне судження про можливий розвиток подій, явищ, тенденцій.

Форми передбачення:

• пророкування (передрікання);

• прогнозування.

Пророкування - локалізоване в просторі і часі конкретне передбачення розвитку ситуації або її наслідків.

Прогнозування - аналітичне дослідження перспектив розвитку всього об'єкта або його окремих елементів на основі багатостороннього і ретельного вивчення його теперішнього стану в контексті максимальної кількості об'єктивних і суб'єктивних чинників з урахуванням як внутрішніх, так і зовнішніх, сприятливих і несприятливих впливів.

Види прогнозів:

• пошуковий;

• нормативний;

• застереження.

Процес прогнозування обов'язково припускає постановку цілі, що визначає напрями наступних дій (одержання інформації, її обробку, оцінку й аналіз, визначення перспектив і можливості реалізації прогнозу). Всі етапи прогнозування повинні бути тісно ув'язані з метою прогнозу.

У деяких випадках прогнозування здійснюється для визначення реально досяжній, що відповідає потребам суспільства цілі або стану об'єкта. Це досягається застосуванням методів пошукового прогнозування - передбачення стану об'єкта в майбутньому.

У інших випадках на основі поставленої цілі прогнозуються шляхи і строки її досягнення. Це забезпечується застосуванням методів нормативного прогнозування - визначення шляхів і строків досягнення можливого стану досліджуваного об'єкта.

Пошукове і нормативне прогнозування - принципово різні підходи до вивчення перспектив майбутнього.

Пошукове прогнозування полягає в аналізі об'єктивних тенденцій розвитку об'єкта або явища. Цей вид прогнозу базується на використанні принципу інерційності процесу. У цьому випадку дослідження спрямоване від сучасності до майбутнього. На основі розгляду закономірності процесу розвитку, як руху за інерцією, створюється картина стану об'єкта на визначений момент майбутнього.

Нормативне прогнозування проводиться від бажаного майбутнього до сучасного, і досліджує ті явища й умови, що необхідно взяти до уваги для досягнення бажаної мети.

Розбіжність пошукових і нормативних оцінок об'єкта прогнозування на визначений момент часу в майбутньому можлива як наслідок протиріч між соціальними потребами і можливостями їхнього задоволення.

Застереження як форма прогнозу розробляється з метою безпосереднього впливу на свідомість людей для того, щоб не припустити певного розвитку подій.

Особливості прогнозування в сфері міжнародних відносин:

• предмет прогнозування в міжнародних відносинах віддалений від дослідника;

• на поведінку об'єктів і суб'єктів дослідження впливає безліч чинників;

• рішення з проблем міжнародних відносин приймаються, як правило, у таємниці;

• прогноз істотно залежить від суб'єктивних чинників.

У залежності від позиції особи, що прогнозує, можливі:

• песимістичний погляд (полягає в тому, що при прогнозі використовуються тільки деякі логічні й інтуїтивні передбачення, відібрані за критерієм максимальної ймовірності);

• оптимістичний погляд (полягає у визначенні широкого класу передбачень майбутнього за значенням ступеня ймовірності кожного).

Функції прогнозування в міжнародних відносинах.

Прогноз - інструмент стратегічної і поточної конкретної політики, що використовується для управління.

Цільові орієнтири прогнозування:

• ідеологічний вплив (формування в політично активного населення і політичної еліти певних політико-філософських уявлень);

• мобілізація певних груп населення на конкретні дії;

• розвиток теорії міжнародних відносин, перевірка концепцій, гіпотез;

• створення бази для розробки зовнішньополітичних планів і прийняття рішень щодо розподілу ресурсів, концентрації зусиль.

Діапазон (строк) прогнозування:

• короткострокові (до 5 років);

• середньострокові (5 - 15 років);

• довгострокові (більш 15 років).