5.3.6. Робочі дії

за своїми цілями поділяються на орієнтуючі, виконавчі, корегуючі, завершальні.

Орієнтуючі дії визначають цілі діяльності, умови, засоби та шляхи досягнення цілі. На цьому етапі отримують відповіді на питання:

- “що робити?”,

- ”як робити?”,

- “які необхідні умови?”,

- “які потрібні засоби?”,

- “де ці засоби дістати?”,

- “в якій послідовності необхідно діяти?”.

Отримавши відповіді на ці питання виробляють робочу гіпотезу, в якій визначені: ціль, процес і результат діяльності (дії).

Виконавчі дії - послідовна реалізація виконання визначених дій досягнення цілі діяльності. Успіх виконавчої діяльності визначається сформованими уміннями, знаннями, навичками, звичками та здібностями.

Корегуючі дії - внесення поправок, уточнень та змін в орієнтуючі та виконавчі дії на підставі зворотної інформації про неточності, помилки, відхилення та невдачі. Корегуючі дії студента - це результат контролю з боку педагога та самоконтролю студента. Тому важливо оцінювати корегуючі дії студента та підводити його до прийняття правильних рішень.

Завершальні дії зводяться до перевірки результату усіх попередніх дій. Тут проводиться оцінка досягнення цілі. Сама оцінка - це відповіді на питання:

- “чи досягнуто те, що планувалось?”;

- “які висновки ?”;

28. “що необхідно зробити в майбутньому?”.

Людина народжується вже людиною. Факт належності до людського роду фіксується у понятті індивід.

Особистість - суспільно-історична категорія. Це - свідомий індивід, який посідає певне становище в суспільстві та виконує певну громадську роль.

Індивідуальність - це особистість у її своєрідності. Коли кажуть про індивідуальність, мають на увазі оригінальність особистості, якусь найголовнішу рису, яка робить її відмінною від інших людей. Індивідуальність може проявлятись в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах або в усіх сферах одночасно.

Основні компоненти особистості:

- скерованість;

- можливості;

- характер;

- самоуправління.

Скерованість особистості визначає її вибіркове ставлення до дійсності.

На скерованість особистості впливають:

- потреби;

- інтереси;

- психологічні установки;

- інші властивості особистості.

Можливості особистості:

- здатність;

- здібність;

- талант;

- геніальність.

Характер - складне синтетичне утворення, де в єдності проявляються зміст і форма духовного життя людини. Провідні властивості характеру:

- моральні якості;

- вольові якості;

- темперамент.

Самоуправління - "Я" - утвердження самосвідомості. Власна структура "Я":

- уявлення про те, яким "Я" повинно бути в ідеалі;

- сумління (совість), яке визначає наближення реальної поведінки до ідеальної.

Типи самоуправління:

- морально-вольовий;

- аморально-вольовий;

- абулічний;

- імпульсивний;

- проміжні.

Морально-вольовий тип саморегуляції - позитивний тип, здатний на пориви та значні звершення. Така людина - господар своїх слів, здатна досягти соціально та особистісно значимих цілей попри будь-які труднощі. Її здібності використовуються на повну силу та розвиваються.

Аморально- вольовий тип - це індивідуаліст, який завжди і скрізь переслідує егоїстичні цілі. Він - цілісний у своїй аморальності, розумний у визначенні способів досягнення намірів.

Абулічний тип характеризується в’ялістю і пасивністю, байдужістю до всього, легко піддається впливу, залишаючись бездіяльним. Не може змусити себе працювати, долати труднощі. Слабкі внутрішні спонукання, слабовілля, нездатність до зусиль. Іноді - це наслідок сформованого почуття власної неповноцінності. Відтак опускаються руки, "засинають" здібності.

Імпульсивний тип поведінки характеризується наявністю багатьох сильних імпульсів, захоплень, але людина діє нерозважливо через недосконалість механізму зіставлення імпульсних спонукань з реальною ситуацією.

Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості й зосередженості на певних об’єктах з одночасним абстрагуванням від інших.

Розрізняють мимовільну та довільну увагу.

Мимовільна увага визначається орієнтувальним рефлексом організму.

Довільна увага зумовлена метою діяльності, вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту і волі.

Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об’єктивного світу. Матеріальними органами відчуття є аналізатори.

Сприйняття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об’єктивного світу за безпосередньої дії їх на органи відчуття з розумінням цілісності відображуваного.

В залежності від переважної ролі аналізатора, визначають:

- зорове сприйняття;

- слухове спийняття;

- тактильне спийняття.

Буває сприйняття:

• простору, часу, руху;

• предмета, мови, музики;

• людини людиною.

Висновки

1.Якість підготовки фахівця повинна визначатися умінням студента вирішувати поставлені завдання. Якщо студент може вирішити будь-яке завдання з переліку, то якість підготовки - відмінна. Успішність навчальної діяльності студента визначаються, в першу чергу, загальною спрямованістю особи та її устремлінням оволодіти тим чи іншим видом діяльності. Таким чином, інтереси та потреби особи є найбільш могутніми соціальними факторами.

2. Успішність навчання визначається загальним рівнем розвитку пізнавальних процесів студента, а це значить, що засвоєння змісту навчального матеріалу залежить від розвитку сприйняття, уяви, пам’яті, мислення, уваги та мови студента, визначається його вольовими якостями, умінням долати перешкоди та спонукати себе до роботи.