Вступ

І Розділ

Теоретичні та методичні аспекти туристичного вивчення країни

ІІ Розділ

Фізико – географічна характеристика Румунії

2.1 Загальні відомості про країну

2.2 Природно – рекреаційні ресурси Румунії

ІІІ Розділ

Соціально-економічна характеристика Румунії

3.1 Історико – культурні ресурси Румунії

3.2 Етнографічні особливості країни

3.3 Соціально – економічні умови та ресурси Румунії

ІV Розділ

Туристичний комплекс Румунії

4.1 Характеристика туристичної галузі Румунії

4.2 Туристичне районування Румунії

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Румунія - романська країна, що розташовується на південному сході по обидва боки Карпат. Міста Трансільванії схожі на міста середньовічної Угорщини або Німеччини, у той час як православні монастирі Молдавії і Буковини - данина візантійському стилю, Західна Румунія несе у собі відбиток Австро-Угорської імперії, тоді як Констанца - місто в римському й османському дусі, а Бухарест - це ні на що несхожий франко-румунський стиль архітектури. Прекрасні музеї і Церкви, по всій країні - деякі зі східно-європейських країн подають такий калейдоскоп культур, як Румунія.

На початку 90-х років міжнародний туризм виявився у Румунії майже не розвинутим, і розуміючи, яку роль може зіграти туризм у житті Румунії, політика почали брати напрямок на реформування національних туристських комплексів.

Розгляд туристичних ресурсів Румунії є актуальною темою перш за все тому, що ця країни межує з Україною і може слугувати позитивним прикладом у реформуванні українського туристичного ринку.

Мета курсової роботи полягає в детальному розгляді туристично-екскурсійних ресурсів Румунії та всіх існуючих передумов в країні для розвитку туризму.

Для досягнення поставленої мети автором будуть розглянуті такі питання:

1. Загальна характеристика Румунії

2. Природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси країни

3. Характеристика туристичної галузі країни: сучасний стан та перспективи

Хронологічно робота торкається частково давніх часів існування і розвитку Румунських земель, їх поступове об’єднання до наших днів.

Розділ і Теоретичні та методичні аспекти туристичного вивчення країни

Країнознавство є наукою і навчальною дисципліною, яка комплексно вивчає країни і регіони світу, досліджує, систематизує й узагальнює дані про їхню природу, населення, внутрішні просторові відмінності.

На сучасному етапі країнознавчі дослідження мають переважно природно-історичне і соціально-економічне спрямування, що зумовлюється особливостями історико-географічного розвитку людства в першій половині XXI ст. У цих дослідженнях природу все ще розглядають як ресурсну основу, середовище проживання та господарської діяльності людей, водночас все більше уваги приділяють вивченню екологічних проблем. У переважно інформаційних, позбавлених науково-методологічного підґрунтя публікаціях, країнознавство розглядають лише як організаційну форму об'єднання всієї суми найрізноманітніших знань про ту чи іншу країну або регіон світу.

Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні регіональні та глобальні угрупування.

Очевидно, що країни і регіони світу вивчає не лише країнознавство. Країни і регіони світу є об'єктом вивчення також і історії, і географії, і філософії, і культурології, суспільствознавства, соціології, геології та безлічі інших наук і навчальних дисциплін. Кожна з них досліджує лише певну складову об'єкта, тобто його конкретні властивості, явища, процеси і відношення. Отже, та складова об'єкта дослідження, на яку найбільшою мірою й спрямована увага тієї чи іншої науки і називається її предметом.

Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов'язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені.

Отже, на відміну від інших наук і навчальних дисциплін, які цікавляться лише певними аспектами діяльності країн, країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально-політичної організації світу.

Слово "метод" у перекладі грецькою мовою означає "шлях до чогось". У загальному розумінні - це спосіб досягнення мети: прийом або спосіб дії. Для нас метод - це спосіб вивчення предмета науки. Більшість географів таким специфічним методом вважають хорологічний (просторовий). Даний метод об'єднує всю сукупність географічних наук. Широкого розповсюдження хорологічний принцип набув у першій половині XX ст. завдяки працям географа з Німеччини А. Геттнера.

Сучасний підхід до хорології досить доступно виразив географ В.С.Преображенський - основою хорологічного методу "виступає уявлення про взаємозв'язок у просторі".

Хорологічний метод розвивається за принципом регіоналізму, який означає, що в межах певного регіону виникає специфічна територіальна єдність взаємодії природи, людини (населення) та її діяльності. Регіоналізм, таким чином, спрямовує дослідників на вивчення територіальної взаємодії.При цьому до уваги беруться нашарування і синтез декількох культур на даній території.

Очевидно, що хорологічний принцип безпосередньо пов'язаний із принципом комплексності. Комплексність у даному випадку означає всебічне вивчення конкретної території.

Окрім того, при аналізі об'єкта велике значення має генетичний метод, який розглядає предмет у його розвитку. Даний підхід є важливим для науки, оскільки він враховує процес формування. Без нього неможливий перехід від функції опису до функції пояснення, а обмежуватися тільки реєстрацією фактів для науки недостатньо.

Один із найбільш важливих принципів країнознавства - екологічний. В даний час потрібно вирішувати не тільки проблему раціонального використання ресурсів, але й проблему організації оптимального середовища проживання. Необхідно також звернути увагу на гуманістичний принцип у країнознавстві, який акцентує увагу дослідника на розвиток людини як цілі.

У процесі гуманізації країнознавства та із врахуванням зростаючої ролі туризму в сучасних умовах у процесі синтезу знань про країни та райони перед ним з'являються нові методологічні завдання:

- показати спосіб життя та відкрити процеси відтворення людини (його здоров'я, довголітнє активне життя, духовний потенціал та ін.);

- охарактеризувати розвиток виробництва як засіб, який забезпечує відповідний рівень життя;

- дати характеристику природного середовища як джерела ресурсів і як середовища трудової діяльності та повсякденного проживання людини;

- розкрити, як природне середовище та інші фактори впливають на розвиток туризму;

- показати, як туризму впливає на розвиток країни (регіону). Для розвитку науки найважливішим фактором є суспільна потреба у ній, а точніше, у тих функціях, які вона виконує. Країнознавство ж виконує наступні функції:

Гносеологічну функцію. Країнознавство має велике пізнавальне, освітнє значення. Воно вносить суттєвий внесок у створення географічної картини світу.

Аксеологічну (оцінкову) функцію. Проводиться оцінка країни або регіону із наявності тих чи інших ресурсів (природних, економічних, туристичних).

Інформаційну функцію. Вона складається зі збору, зберігання та надання відомостей про країну і її райони (географію, природу, культуру, історію й про країну і її райони (географію, природу, культуру, історію).

Важливу роль країнознавство відіграє у зовнішньоекономічних зв'язках. Синтезуючи знання, країнознавство виконує в системі географічних наук інтегруючу роль.

Країна - основний об'єкт досліджень суспільних наук. Феномен країни як складного географічного, історичного, соціально-політичного, суспільно-економічного та культурно-етнографічного організму.

Актуальність вивчення країн в сучасних політичних та економічних умовах, теоретичні аспекти вивчення країни:

1. Географічне положення, розміри і форми території та кордони країни.

2. Природні умови та природно-ресурсний потенціал країни. Відмінність природних умов та природно-ресурсного забезпечення для різних типів країн. Історично-суспільний характер впливу природних умов та ресурсів.

3. Історія формування етносу, держави і суспільства. Історична база у країнознавчих дослідженнях. Еволюція етнічних спільнот. Чисельність населення країни, його політичне і соціально-економічне значення. Соціальна структура населення. Міське і сільське населення.

4. Етнографічні основи країнознавства. Етнографія і країнознавство. Формування етнографічної науки. Етнографія і суміжні дисципліни.

5. Соціально-економічні основи країнознавчих досліджень. Експорт та імпорт країни. Міжнародні послуги. Товарно-галузева структура експорту та імпорту, його географія. Міжнародна інтегрованість національної економіки.

6. Принципи і значення районування країни.